Рішення

від 07.04.2014 по справі 133/2039/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Справа № 133/2039/13-ц Провадження № 22-ц/772/1050/2014Головуючий в суді першої інстанції:ОСОБА_1 Категорія: 30 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3; відповідача ОСОБА_4 і її представника - адвоката ОСОБА_5; представника відповідача ОСОБА_6; представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Флоріанівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 до ОСОБА_4, Флоріанівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу освіти Козятинської районної державної адміністрації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою, -

В с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_9 до ОСОБА_4, Флоріанівської СЗШ І-ІІІ ступенів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу освіти Козятинської райдержадміністрації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою.

Свої вимоги мотивувала тим, що 11 березня 2013 року її син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на навчанні у Флоріанівській СЗШ. Після закінчення навчання біля 13 години він мав намір йти додому та на сходах між першим і другим поверхами у школі його навмисно штовхнула руками в спину малолітня ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка також навчається у цій школі. Від поштовху її син втратив рівновагу та впав на сходи, вдарившись головою об перило, в результаті чого він отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувались струсом головного мозку та підвивихом СІ хребця.

14 березня 2013 року в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями стан здоров'я її сина погіршився, у нього почались сильні головні болі, в зв'язку з чим вони вимушені звернутись до Козятинської ЦРЛ. Після огляду 15 березня 2013 року її сина направили у Вінницьку обласну дитячу лікарню на обстеження, звідки після огляду сина відпустили додому.

В зв'язку з тим, що стан здоров'я дитини не покращувався, 18 березня 2013 року вони знову звернулися до Вінницької обласної дитячої лікарні, де їм повідомили про необхідність госпіталізації сина. 19 березня 2013 року її сина госпіталізували до Козятинської ЦРЛ, де він перебував на стаціонарному лікуванні до 30 березня 2013 року.

Після виписки з лікарні син ще продовжував амбулаторне лікування і за станом здоров'я не міг відвідувати школу до 22 квітня 2013 року. Вона періодично возила сина в Козятинську ЦРЛ до лікарів невропатолога та окуліста, які призначали йому необхідне лікування, приписували ліки. Також, оскільки в результаті отриманих тілесних ушкоджень у її сина погіршився зір до 0,8%, йому приписані окуляри.

На лікування сина нею було потрачено 3 637,41 грн.: на придбання ліків, окулярів, коміра «Шанца», на поїздки у лікарні.

Крім того, діями малолітньої ОСОБА_10 її сину було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 5 000 грн., що полягає у фізичних та моральних стражданнях, він був змушений пропускати навчання в школі та в даний час змушений носити окуляри.

16 березня 2013 року на підставі її заяви Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області по факту отримання її сином ОСОБА_9 тілесних ушкоджень було відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201301011700003313. В ході проведення досудового слідства встановлено вину малолітньої ОСОБА_10 у спричиненні тілесних ушкоджень її сину. 21 березня 2013 року кримінальне провадження закрито в зв'язку з тим, що малолітня ОСОБА_10 не досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність.

Вважає, що завдану шкоду має відшкодовувати навчальний заклад, а також відповідач ОСОБА_4, яка є опікуном малолітньої ОСОБА_10 та певною мірою не виховувала дитину і не контролювала її поведінку, внаслідок чого ОСОБА_10, залившись без її нагляду, спричинила тілесні ушкодження її сину.

Позивач просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та Флоріанівської СЗШ на її користь матеріальну шкоду в сумі 3 637,41 грн. і моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а також витрати на оплату юридичних послуг в сумі 1 000 грн.

В вересні 2013 року позивач ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, де просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в сумі 4 039,18 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн. і витрати на оплату юридичних послуг 1 000 грн.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Флоріанівської СЗШ І-ІІІ ступенів відділу освіти Козятинської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, 3 991,35 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. у відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги, а всього 6 991,35 грн.

В решті вимог відмовлено.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2014 року внесено виправлення у резолютивну частину рішення Козятинського міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року і викладено її у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Флоріанівської СЗШ І-ІІІ ступеня відділу освіти Козятинської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, 3 991,35 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн. у відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги, а всього 6 991,35 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Флоріанівської СЗШ І-ІІІ ступенів відділу освіти Козятинської райдержадміністрації на користь держави судовий збір в сумі 642,75 грн.».

В апеляційній скарзі відповідач Флоріанівська СЗОШ І-ІІІ ступенів просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зазначив, що з таким рішенням суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вважає, що суд задовольнив позовні вимоги в завищеному розмірі і при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні представник Флоріанівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - директор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити: скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 і її представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити і залишити без зміни рішення суду.

Відповідач ОСОБА_4 і її представник апеляційну скаргу визнали, просять задовольнити її.

Представник третьої особи підтримала апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 24 грудня 2002 року (а. с. 6).

Згідно рішення № 18 виконавчого комітету Флоріанівської сільської ради Козятинського району ОСОБА_4 призначено опікуном над неповнолітньою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12).

Неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є учнями Флоріанівської СЗОШ І-ІІІ ступенів.

Із постанови старшого слідчого СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 21 червня 2013 року про закриття кримінального провадження вбачається, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 11 березня 2013 року після закінчення 5 уроку близько 13 години малолітня ОСОБА_10, перебуваючи на сходах у приміщенні Флоріанівської ЗОШ, безпричинно штовхнула в спину малолітнього ОСОБА_9, від чого він не втримався на ногах і впав, вдарившись головою об перило. Згідно висновку експерта № 145 від 22 травня 2013 року у ОСОБА_9 виявлено ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжується струсом головного мозку, підвивихом С2 хребця, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи те, що ОСОБА_10 не досягла 16-річного віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК України, кримінальне провадження №12013010170000313 від 16 березня 2013 року закрито в зв'язку з відсутністю факту кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України (а. с. 8).

Відповідно до висновку експерта № 145 від 22 травня 2013 року у ОСОБА_9 мали місце ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалось струсом головного мозку, підвивиха СІ хребця, що виникли від дії тупих, твердих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли бути спричинені при викладених обставинах у постанові на експертизу (а. с. 179-180).

Із акту № 1 (форми Н-Н) про нещасний випадок, що стався з учнем, навчального закладу від 19 грудня 2013 року, затвердженого директором Флоріанівської СЗОШ І-ІІІ ступенів 19 грудня 2013 року, вбачається, що 11 березня 2013 року близько 14 години ОСОБА_9 і ОСОБА_10 зіштовхнулися біля дверей першого поверху; причиною нещасного випадку була необережність обох учнів. Внаслідок цього ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, підвивиху другого шийного хребця; був звільнений від навчання з 15 березня 2013 року по 21 квітня 2013 року (а. с. 169).

По справі встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень неповнолітній ОСОБА_9 звертався до Козятинської центральної районної лікарні, Вінницької обласної дитячої лікарні, перебував на стаціонарному лікуванні у Козятинській центральній районній лікарні з 19 березня 2013 року по 27 березня 2013 року, після закінчення якого продовжував лікування амбулаторно. Його мати - позивач ОСОБА_2 витрачала кошти на лікування сина, на проведення необхідних обстежень, придбання призначених ліків, придбання автомобільного пального для доставки сина до медичних закладів у м. Вінницю та в м. Козятин.

Згідно положень ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ч. 1). Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини (ч. 2). Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду (ч. 4).

Судом не встановлено обставин, які б підтвердили той факт, що шкода ОСОБА_9 була завдана малолітньою ОСОБА_10 внаслідок несумлінного здійснення або ухилення її опікуном ОСОБА_4 від здійснення виховання та нагляду за малолітньою.

Враховуючи те, що шкода малолітньому ОСОБА_9 була завдана малолітньою ОСОБА_10 під час перебування її під наглядом навчального закладу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди лише відповідачем Флоріанівською СЗОШ І-ІІІ ступенів.

Разом з цим, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 991,35 грн., суд першої інстанції належним чином не оцінив надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, зокрема на придбання ліків, медичних препаратів, придбання пального, в зв'язку з чим рішення суду в цій частині не є обґрунтованим.

Як вбачається із матеріалів справи для лікування з приводу отриманої закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та підвивиху С1 хребця ОСОБА_9 лікарями було прописано наступні ліки та медичні препарати, які були придбані позивачем:

- фуросемід, аспаркам, нейромідин, гліцин, серміон та комір «Шанца», що підтверджується призначенням лікаря нейрохірурга від 15 березня 2013 року (а. с. 173) та фіскальним чеком (а. с. 32);

- Л-лізин, магнезія, ізотонічний розчин натрію хлорид, адаптол, система одноразова, вата, спирт, набір лаборанта, голка Брауна, шприци одноразові, цераксон, магнію сульфат, магнікум, нейровітан, що підтверджується довідкою КП «Козятинська ЦРЛ» від 5 лютого 2014 року №148 та копією медичної карти стаціонарного хворого № 1435 ОСОБА_9 (а. с. 159-165, 176), накладними, фіскальними та товарними чеками (а. с. 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26,31);

- адаптол, ноофен, діакарб, актовегін, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_9 (а. с. 175), товарними та фіскальними чеками (а. с. 27, 29);

- серміон, що підтверджується призначенням лікаря невролога (а. с. 81 на звороті) та товарним чеком (а. с. 28).

Всього на придбання вищезазначених ліків та медичних препаратів було витрачено кошти в сумі 1 527,35 грн.

Витрати на придбання предметів індивідуального вжитку, а саме: рушників паперових, мила «Сейфгард» та пакету-майки, які були придбані позивачем 15.03.2013 року та 19.03.2013 року, що підтверджується накладними та фіскальними чеками (а. с. 22, 32), не підлягають до відшкодування, оскільки відсутній причинний зв'язок між їх придбанням та лікуванням ОСОБА_9

Також відсутні підстави для відшкодування витрат, потрачених на придбання ліків L-цет, лопракс та спрею назального «Но-соль» (а. с. 27), оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що такі ліки призначались лікарями ОСОБА_9 з приводу закритої черепно-мозкової травми.

Витрати на оплату ліків «Флоксал» мазь очна (а. с. 29), «Офтавікс» краплі очні (а. с. 30), «Флоксал» краплі очні (а. с. 31), що були прописані ОСОБА_9 лікарем-окулістом 30 квітня 2013 року (а. с. 172) також не підлягають до стягнення, оскільки, як вбачається із копії медичної картки ОСОБА_9, 30 квітня 2013 року він звертався до лікаря-окуліста, яким йому було поставлено діагноз: гіперемія слизової та гнійні виділення і в зв'язку з цим призначено відповідне лікування (а. с. 78). Позивачем не надано доказів того, що таке захворювання очей у ОСОБА_9 30 квітня 2013 року будь-яким чином пов'язано із черепно-мозковою травмою, що була отримана ним 11 березня 2013 року.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача коштів, які вона сплатила за предмети індивідуального вжитку (рушники паперові, мило «Сейфгард», пакет-майку) та ліки: «L-цет», «Лопракс», спрей назальний «Но-соль», мазь очна «Флоксал», краплі очні «Офтавікс», краплі очні «Флоксал».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди щодо відшкодування витрат на придбання ліків та медичних препаратів підлягають до задоволення в сумі 1 527,35 грн.

Також колегія суддів вважає, що є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення коштів в сумі 500 грн., які були сплачені нею за проведення комп'ютерної томографії головного мозку дитини, та коштів в сумі 490 грн., сплачених нею за придбання окулярів для сина ОСОБА_9

Із матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2013 року лікарем Козятинської ЦРЛ ОСОБА_9 було направлено у ТОВ «Євро Медсервіс» на комп'ютерну томографію головного мозку з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма (а. с. 174). Томографію було проведено ТОВ «Євро Медсервіс» 15 березня 2013 року, про що свідчить відповідне заключення лікаря (а. с. 164), за що позивачем було оплачено кошти в сумі 500 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а. с. 30).

Із довідки, виданої лікарем-окулістом 7 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_9 знаходиться на обліку у лікаря-окуліста з 2009 року; з 14 березня 2013 року зір у нього погіршився, було поставлено діагноз «Міопія слабкого ступеню», одягнуто окуляри для корекції міопії; зір поступово погіршується; прогресування міопії ймовірно пов'язано з перенесеними закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку (а. с. 170).

Із копії медичної картки ОСОБА_9 вбачається, що після отримання 11 березня 2013 року черепно-мозкової травми, він неодноразово звертався до лікаря-окуліста з приводу погіршення зору (а. с. 70-83). Лікарем були приписані ОСОБА_9 окуляри для корекції зору, про що свідчить відповідний рецепт (а. с. 171), які були придбані позивачем 4 травня 2013 року, на що згідно товарного чеку було витрачено 490,00 грн. (а. с. 32).

В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що між отриманою ОСОБА_9 11 березня 2013 року закритою черепно-мозковою травмою та погіршенням у нього зору з цього часу є причинний зв'язок.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача коштів в сумі 500 грн. за проведення комп'ютерної томографії головного мозку та в сумі 490 грн. за придбання окулярів.

Витрати, пов'язані із оплатою страхового платежу у Подільський регіональний страховий центр в сумі 100 грн., до стягнення не підлягають, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що ці витрати якимось чином пов'язані із лікуванням ОСОБА_9 в зв'язку з отриманою 11 березня 2013 року травмою.

Як вбачається із матеріалів справи страховий платіж в сумі 100 грн. було сплачено за договором добровільного медичного страхування № 6669 від 29 травня 2013 року, укладеним між ПрАТ «Українська пожежно страхова компанія», в особі директора Подільського регіонального страхового центру та ОСОБА_9 (а. с. 29, 35), тобто укладення такого договору є правом страхувальника (застрахованої особи), а не обов'язком.

Крім того, із даного договору вбачається, що медичним закладом є Вінницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова, а в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_9 в зв'язку з отриманою 11 березня 2013 року травмою проходив лікування у зазначеному медичному закладі в травні 2013 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача Флоріанівської СЗОШ І-ІІІ ступенів в тому, що в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальних витрат на придбання ліків на лікування ОСОБА_9 слід відмовити, оскільки на погляд відповідача таке лікування проводилось в зв'язку з погіршенням зору та не було пов'язано з отриманими тілесними ушкодженнями, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Також колегія суддів вважає, що є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат, пов'язаних з оплатою автомобільного пального для поїздок до медичних закладів у м. Вінницю та у м. Козятин.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля «Мерседес-Бенц» 207 D, фургон малотоннажний-В; тип пального D (дизель) (а. с. 67).

Із матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2013 року та 18 березня 2013 року ОСОБА_9 з приводу черепно-мозкової травми звертався за консультацією до лікаря-нейрохірурга Вінницької обласної дитячої лікарні (а. с. 173). Тобто в зв'язку з необхідністю поїздки у лікарню 18 березня 2013 року із с. Флоріанівка Козятинського району до м. Вінниці позивачем було придбано автомобільне пальне (дизель), на підтвердження чого вона надала фіскальний чек від 18 березня 2013 року на суму 399,97 грн. (а. с. 30), яка підлягає до стягнення на користь позивача.

Також із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні у Козятинській ЦРЛ з 19 березня 2013 року по 27 березня 2013 року.

На підтвердження витрат на придбання автомобільного пального (дизель) 27 березня 2013 року (в день виписки сина з лікарні) позивач надала суду фіскальний чек від 27 березня 2013 року на суму 331,24 грн. (а. с. 30), що також підлягає до стягнення на користь позивача.

Крім того на підтвердження понесених витрат на придбання пального позивачем надано фіскальні чеки від 16 травня 2013 року на суму 366,15 грн. (а. с. 30) та від 4 липня 2013 року на суму 100 грн. (а. с. 28), проте ці кошти до стягнення не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що ці витрати були понесені нею у зв'язку із необхідністю доставки сина до лікувальних установ для лікування з приводу отриманої 11 березня 2013 року черепно-мозкової травми.

Таким чином, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди в загальній сумі 3 248,56 грн., в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 статті 23 ЦК України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (роз'яснення Пленуму Верховного Суду України дані у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 5 цієї постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 9 цієї постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи всі встановлені по справі обставини, характер і обсяг фізичних й душевних страждань десятирічної дитини - учня ОСОБА_9, отриманих ним при ушкодженні здоров'я, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 1 000 гр.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Рішенням суду стягнуто з відповідача Флоріанівської СЗОШ І-ІІІ ступенів судові витрати: на користь позивача - 1 000 грн. витрат по оплаті юридичної допомоги та на користь держави - 642,75 грн. судового збору. У мотивувальній частині відсутнє обґрунтування про розподіл судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 88 ЦПК України, зокрема ч. 1 зазначеної статті встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 1 ст. 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно положень ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано квитанцію від 21 серпня 2013 року про сплату на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 коштів в сумі 1 000 грн. (а. с. 66).

Разом з цим із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в суді першої інстанції виступав як представник позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 27 травня 2013 року, посвідченої секретарем Флоріанівської сільської ради Козятинського району ОСОБА_11, зареєстрованої в реєстрі за № 23 (а. с. 46).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують право ОСОБА_3 за законом на надання правової допомоги, як адвоката чи фахівця в галузі права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача витрат по оплаті юридичної допомоги в сумі 1 000 грн. Також, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 88 ЦПК України присудив позивачу судові витрати не пропорційно до задоволених позовних вимог, а в повному розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Ухваливши рішення про стягнення з відповідача Флоріанівської СЗОШ І-ІІІ ступенів на користь позивача 3 991,35 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 642,75 грн., що є безпідставним.

Так відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подається до суду відповідна заява або скарга.

Тобто до стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 243,60 грн. (не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 1167, 1178 ЦК України, ст.10, 60, 88, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Флоріанівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з Флоріанівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, 3 248,56 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і 1 000 гр. моральної шкоди.

В решті вимог про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з Флоріанівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

У стягненні на користь позивача ОСОБА_2 судових витрат за правову допомогу в сумі 1 000 грн. відмовити.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська