Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/15359/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15359/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Альянс" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1019/22-221-359129529 від 21.03.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 388 грн. Також встановлено порушення п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 107 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002342220 від 04.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 18 883 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002352220 від 04.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 17 986 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Магреб Україна» (постачальник) укладено усну угоду на купівлю-продаж товарів.

Постачальником виписані на адресу позивача рахунки-фактури № 5-0405 від 04.05.2012 року, № 1-2205 від 22.05.2012 року, № 2-0506 від 05.06.2012 року, № 1-0706 від 07.06.2012 року, № 1-1906 від 19.06.2012 року, № 1-0307 від 03.07.2012 року. (а.с.119-124, том ІІ)

На виконання умов договору сторонами підписані видаткові накладні № 102 від 04.05.2012 року на загальну суму 16 817,76 грн., № 133 від 22.05.2012 року на суму 10 223,04 грн., № 254 від 05.06.2012 року на суму 11 668,62 грн., № 309 від 07.06.2012 року на суму 22 555,80 грн., № 365 від 19.06.2012 року на суму 12 224,76 грн., № 507 від 03.07.2012 року на суму 12 834,60грн. (а.с.113-118, том І)

Зазначені видаткові накладні підписані представниками обох сторін із зазначенням найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ, посад, номерів та дат довіреностей, на підставі яких був отриманий товар позивачем.

ТОВ «Магреб Україна» на товар, який постачався позивачу, були виписані податкові накладні, які надані позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а суми включені останнім до складу податкового кредиту за звітні податкові періоди: травень - липень 2012 року (а.с.107-112, том І).

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення від 17.05.2012 року № 519 на суму 16 817,76 грн., від 23.05.2012 року № 521 на суму 10 223,04 грн., від 05.06.2012 року № 527 на суму 11 668,62 грн., від 13.06.2012 року № 528 на суму 22 555,80 грн., від 19.06.2012 року № 533 на суму 12 224,76грн., від 03.07.2012 року № 541 на суму 12 834,60грн., в яких призначення платежу визначено «оплата рахунків-фактур за матеріали» та довідка банку ПАТ «Банк Форум» від 16.12.2013 року № 1107/1100 з виписками з банківського рахунку на перерахування з поточного рахунку зазначених грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ «Магреб Україна» за товар (а.с.125-130, том І, а.с.107-113, том ІІ).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача ТОВ « Магреб Україна» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Магреб Україна» анульовано 30.08.2012 року, причина анулювання - скасовано за ініціативою податкового органу, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, а тому зазначене підприємство в спірному періоді мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Магреб Україна», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 08.04.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.