Ухвала

від 07.04.2014 по справі 2а-0370/484/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 р. Справа № 28887/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

23.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року про сплату 338 810 грн. 85 коп. податкового зобов'язання по ПДВ а сумі 225 873 грн. 90 коп. та фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 112 936 грн. 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіряючими було надано належним чином оформлену податкову накладну. Відповідно у декларацію по ПДВ за жовтень 2009 року суму податкового кредиту в розмірі 225873,9 грн., отриману у зв`язку з придбанням лінії переробки шкіри включено правомірно.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що формування податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2009 року на суму 225873,90 грн. підтверджено позивачем документально, а саме: договором поставки №01/2610-09 від 26.10.2009 року, належно оформленою податковою накладною №1030000015 від 30.10.2009 року та Актом №РН-1030012 здачі-прийняття робіт від 30.10.2009 року. Таким чином вважають, що ними суду першої інстанції були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують валові витрати на право на податковий кредит в задекларованому розмірі.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у покупця виданої продавцем податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум з податку на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту, оскільки податковий орган довів, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 21.06.2010 року по 09.08.2010 року Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Техно Модуль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За наслідками перевірки складено акт № 4799/2301/32366010 від 16.08.2010 року яким встановлено порушення, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166. ТзОВ «Техно Модуль» занижено податок на додану вартість в сумі 225873,9 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на суму 225873,9 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №0000662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 338810,85 грн., в тому числі за основним платежем - 225873,90 грн., за штрафною санкцією 112936,95 грн.

З вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду поданих скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючими встановлено, що ТзОВ «Техно Модуль» в порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» в жовтні 2009 року віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 225873,90 грн. з вартості придбаної згідно договору купівлі-продажу №01/2610-09 від 26.10.2009 року лінії переробки шкіри в ПП «Віста-Плюс» (код ЄДРПОУ 36610119 м. Львів) на загальну суму 1355243,70 грн.

Між позивачем та ПП «Віста-Плюс» 26.10.2009 року було укладено договір купівлі-продажу за №01/2610-09. Передача майна засвідчується актом здачі-прийняття робіт № РН-1030012 від 30.10.2009 року.

Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Крім того, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Колегія суддів зазначає, що в процесі перевірки не було надано вище зазначених документів зокрема, технічний паспорт на придбане обладнання, товарно-транспортні накладні та інші документи, які засвідчують його походження та факт транспортування. Наданий для перевірки акт здачі-прийняття робіт №РН-1030012 від 30.10.2009 року не містить відомостей про місце передачі товару, транспорт, яким здійснювалася доставка, реквізити перевізника (водія).

Відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем товар не придбавався, а вищевказаний договір купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.

На підтвердження своїх доводів податковий орган надав суду письмові документи, зокрема копію вироку Луцького міськрайонного суду від 09.12.2009 року яким засуджено та визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 186 частиною 2 КК України.

З реєстраційної інформації по платнику податків вбачається, що засновником Приватного підприємства «Віста-Плюс» являється вищевказана особа. Разом з тим встановлено, що договір купівлі-продажу за № 01/2610-09, між позивачем та ПП «Віста-Плюс» від 26.10.2009 року було укладено та підписано особою, яка згідно зазначеного вироку на час підписання знаходилась під вартою.

Під час перевірки ТзОВ «Техно Модуль» на вимогу Луцької ОДПІ проведено інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів.

Згідно інвентаризаційного опису №3 (незавершене будівництво), де обліковується лінія переробки шкіри, встановлено факт відсутності даного обладнання на території офісу та складів, що орендуються ТзОВ «Техно-Модуль». Даним господарюючим суб'єктом було пред'явлено виробничу лінію, яка знаходилась за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1. Договори оренди, відповідального зберігання, консигнації вищевказаного обладнання за даною адресою ТОВ «Техно Модуль» для перевірки не надано, у зв'язку з чим ідентифікувати пред'явлену виробничу лінію з лінією переробки шкіри придбаної у ПП «Віста-Плюс» не було можливості.

Колегія суддів зазначає, що 01.11.2009 року між позивачем та ПП «Продінвестфонд» укладено договір найму частини нежитлового приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 загальною площею 217 кв.м.

З пояснень директора вказаного підприємства вбачається, що на момент здачі в найм дане приміщення було порожнім і доступу до нього будь-хто з представників позивача та ПП «Віста-Плюс» не мав.

За таких обставин, позивачем не доведено яким чином і коли лінія по переробці шкіри потрапила на даний склад, оскільки акт здачі-прийняття робіт № РН-1030012 був підписаний 30.10.2009 року. Вказана обставина підтверджується і поясненнями бухгалтера-касира ОСОБА_2, бухгалтера ОСОБА_3 заступника директора ОСОБА_4, старшого менеджера ТзОВ «Техно Модуль», який на момент укладення вказаного договору виконував обов'язки матеріально-відповідальної особи завскладу, яким, власне, невідомо яким чином привозили дану лінію. З пояснень останнього слідує, що лінія вже знаходилась на складі, коли він її приймав.

З дослідженого в судовому засіданні акту обстеження № 2/23-99/3236 від 17.01.2011 року, складеного представниками Луцької ОДПІ та листа Волинського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України, адресованому Першому заступнику начальника УПМ ДПА у Волинській області №071 від 21.03.2011 року вбачається, що відсутність у позивача повного комплекту документації не дає змогу ідентифікувати пред'явлену виробничу лінію з лінією переробки шкіри, придбаної у ПП „Віста-Плюс", а також те, що товаро-матеріальні цінності, які знаходились під час огляду за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 не є цілісним комплексом чи лінією переробки шкіри.

Разом з тим, з представлених в судовому засіданні представником позивача банківських виписок не вбачається, що ТзОВ «Техно Модуль» проведено оплату саме за лінію переробки шкіри.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, з чим погодилась колегія суддів, що договір купівлі-продажу між ПП «Віста-Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль» №01/2610-09 від 26.10.2009 року суперечить вимогам статей 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України, оскільки зазначений договір не містить всіх істотних умов необхідних для договорів даного виду, а саме: не вказано місце передачі товару, перелік товарно-супровідних документів на передачу товару, враховуючи факт відсутності даного обладнання на підприємстві, а тому перевіркою вірно зроблено висновок про завищення по операції з придбання лінії переробки шкіри в ПП «Віста-Плюс» податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2009 року на суму 225873,90 грн.

Крім того, суд вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність у покупця виданої продавцем податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум з податку на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту, оскільки податковий орган довів, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №2а/0370/484/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний