Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/2791/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2791/14 01.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хомакс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна СП»

про стягнення 9 204,42 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Стороженко Б.В. (представник за довіреністю №236 від 10.09.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хомакс» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна СП» (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором №150311 купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 15.03.2011р. на загальну суму в розмірі 9 204,42 грн., з яких 8 494,00 грн. сума основного боргу, 487,07 грн. сума пені, 112,40 грн. сума 3% річних та 110,95 грн. втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участі повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014р., в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/2791/14, розгляд було призначено на 18.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 01.04.2014р.

В судове засідання 01.04.2014р. представники відповідача не з'явились, вимог ухвали суду від 18.03.2014р. не виконали.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2011р. між позивачем (продавець - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу №150311 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачу товар у встановлені строки, а відповідач зобов'язувався приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, даний Договір регулює взаємовідносини сторін при здійсненні ними операцій купівлі-продажу матеріалів для виробництва меблів (товар - за Договором).

У відповідності до п. 2.1. Договору, продавець постачає товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності видаткових накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.2. Договору, загальна сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених продавцем протягом строку дії Договору та вказаних у накладних.

Відповідно до положень п. п. 3.1., 3.2. Договору поставка товару здійснюється у строки та на умовах, погоджених сторонами та обумовлених у цьому договорі або інших документах, передбачених цим договором. Відвантажений продавцем товар повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, та рахунком-фактурою (якщо відстрочка платежу складає не більше 3 днів).

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 26 782,68 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №2782 від 12.04.2011р.

Товар було прийнято представником відповідача за довіреністю ААГ №229724 від 07.04.2011 Коноваловим О.О., що підтверджується його підписами на вказаній видатковій накладній.

Відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок позивача, за отриманий товар, суму в загальному розмірі 18 288,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» №12/01-1118 від 10.02.2014р. та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 27.01.2014 між сторонами за договором №150311 від 15.03.2011р.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №128 від 22.05.2013р. на суму 9 494,00 грн. (копія у справі). Вказана претензія була отримана представником відповідача 24.05.2013р. про що міститься відповідний підпис на першій сторінці претензії.

У відповідь на вказану претензію відповідачем було сплачено суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» №12/01-1118 від 10.02.2014р.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар за Договором, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2. Договору покупець оплачує товар шляхом банківського переказу на рахунок продавця з відстрочкою платежу, якщо інше не передбачено у цьому договорі або інших документах, передбачених цим договором. Покупець оплачує поставлений продавцем товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Отже з урахуванням п. 4.2. Договору строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати вартості за видатковою накладною №2782 від 12.04.2011р. сплив 12.06.2011р., а тому прострочення строку оплати вартості товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 13.06.2011р.

Доказів на підтвердження оплати вартості товару відповідачем в повному обсязі до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 8 494,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 487,07 грн. пені, 112,40 грн. 3 % річних та 110,95 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку перевищення строків оплати за поставлений товар, встановлених п. 4.2 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, до повного погашення заборгованості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми пені, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відзиву відповідача, судом визнано його обґрунтованим, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати вартості товару за Договором підлягає сума пені в розмірі 487,07 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р ].

Перевіривши наведені в матеріалах справи розрахунки сум 3% річних та втрат від інфляції, судом визнано їх обґрунтованими, а суми, заявлені до стягнення, а саме 112,40 грн. 3% річних та 110,95 грн. витрат від інфляції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2791/14 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 494,00 грн. основного боргу, 487,07 грн. пені, 112,40 грн. 3 % річних та 110,95 грн. втрат від інфляції.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна СП" (ідентифікаційний код 30637266, адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 6-А, к.5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хомакс» (ідентифікаційний код 33745219, адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-А) основний борг в розмірі 8 494,00 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 00 коп.), суму пені в розмірі 487,07 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 07 коп.), 3% річних в розмірі 112,40 грн. (сто дванадцять гривень 40 коп.), витрат від інфляції в розмірі 110,95 грн. (сто десять гривень 95 коп.) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014р.

Суддя Морозов С.М.