Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/2739/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2739/14 01.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Комікс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Прес Сервіс»

про стягнення 44 524,68 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Волошина Т.С. (представник за довіреністю від 05.03.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Комікс Україна» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Прес Сервіс» (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки та надання послуг №МПС-01/02/11/КУ від 01.02.2011р. в розмірі 44 524,68 грн., з яких 41 412,65 грн. сума основного боргу, 2 112,14 грн. пені, 487,42 грн. 3% річних та 512,47 грн. інфляційних витрат.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 46 263,87 грн., з яких 43 043,85 грн. сума основного боргу, 2 161,61 грн. пені, 498,84 грн. 3% річних та 559,57 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до п. п. 3.10. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

На підставі викладеного, враховуючи виконання позивачем вимог ст. 22, 54-57 ГПК України суд приймає до розгляду збільшені позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не сплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/2739/14, розгляд справи призначено на 18.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014р. у зв'язку неявкою представника відповідача у судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 01.04.2014р.

В судове засідання 01.04.2014р. представник відповідача не з'явився повторно, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 01.04.2014р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011р. між позивачем (сторона-1 за Договором) та відповідачем (сторона-2 за Договором) було укладено Договір поставки та надання послуг №МПС-01/02/11/КУ (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з специфікацією поставки, графіком поставки та замовленням відповідача, поставити товар, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар, здійснити заходи щодо його реалізації та оплатити вартість реалізованого товару за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати ціни, узгодженій в специфікації поставки (п. 1.1. Договору). Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації відповідачем через торгівельні мережі. Підписанням цього Договору, позивач погоджувався, що продаж товару буде здійснюватися через усі торговельні мережі, з якими у відповідача існують відповідні договірні відносини, якщо інше не буде встановлено сторонами (п. 1.2. Договору). Позивач доручає, а відповідач зобов'язується надавати позивачу послуги з організації передпродажної підготовки, поставки і просування товару на торговельних об'єктах, в об'ємах та згідно тарифів у відповідності до умов даного Договору та додатків до нього, а позивач зобов'язувався прийняти послуги та оплатити їх (п. 1.3. Договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.4. Договору товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача, графіком поставок та специфікацією поставки. Пунктом поставки товару за цим Договором є склад відповідача за адресою м. Київ, вул. Бережанська, 9. Поставка товару на склад відповідача здійснюється транспортом позивача та за його рахунок. Витрати транспортування товару на склад відповідача несе позивач. Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі та підписання накладної.

Відповідно до п. 2.5. Договору позивач при здійсненні поставки відповідної партії товару передає відповідачу наступну супровідну документацію, а саме, товарні накладні та податкові накладні.

У відповідності до положень п. п. 4.1., 4.2. Договору перехід права власності на товар від сторони-1 до сторони-2 здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі сторони-2 та підписанням товарно-транспортної накладної. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі сторони-2 в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації №.1.1 (додаток №1 до Договору згідно п. 14.1. Договору) сторони дійшли згоди щодо найменування товару, базового штрих коду, видання, періодичності виходу, тематичної категорії, мови видання, ваги видання, кількості в упаковці, пільги з ПДВ, ціни за 1 шт. без ПДВ, рекомендованої роздрібної ціни, % ремісії, строку реалізації товару.

Додатком №6.1 до Договору (тарифи з організації поставки) сторони погодили відповідні тарифи на 1 кг товару без ПДВ та з ПДВ за певними напрямками поставки (копія додатку №6.1 до Договору в матеріалах справи).

Згідно наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності від 01.02.2011р. до Договору відповідач надав повноваження на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача Піскун А.М. та Шийченко Л.В.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2012р. сторони погодили подовжити термін дії Договору до 31.12.2013р.

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 69 686,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №РН-0011516 від 10.06.2013р. на суму 23 000,00 грн.;

- №РН-0011579 від 24.06.2013р. на суму 15 000,00 грн.;

- №РН-0011626 від 08.07.2013р. на суму 13 625,00 грн.;

- №РН-0011898 від 31.07.2013р. на суму 10 766,25 грн.;

- №РН-0011955 від 08.08.2013р. на суму 7 295,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого довіреністю від 01.02.2011р. представника та відтиском печатки товариства на вказаних видаткових накладних.

Згідно п. п. 7.1.-7.3. Договору термін реалізації товару визначається окремо для кожної товарної позиції сторони-1 та декларується у специфікації поставки. Після закінчення терміну реалізації товару та обробки повернень на складі сторони-2, сторона-2 надсилає стороні-1 акт повернення нереалізованої продукції разом з товарною накладною на повернення. Після отримання цих документів сторона-1 зобов'язана самостійно здійснити вивіз нереалізованого товару зі складу сторони-2, належним чином оформити примірник накладної на повернення належний стороні-2. Процент ремісії визначається окремо для кожної позиції сторони-1 та декларується в специфікації.

На підставі вказаних пунктів Договору, відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 27 251,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних (повернення):

- №Мед-WH1-0549 від 05.07.2013р. на суму 6 378,30 грн.;

- №Мед-WH1-0780 від 20.09.2013р. на суму 10 967,30 грн.;

- №Мед-WH1-0823 від 03.10.2013р. на суму 5 587,50 грн.;

- №Мед-WH1-0855 від 16.10.2013р. на суму 3 497,60 грн.;

- №Мед-WH1-0945 від 18.11.2013р. на суму 821,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено часткову оплату вартості товару на суму 5 000,00 грн., що підтверджується копією виписки по особовому рахунку позивача станом за 21.11.2013р.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар за Договором, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.7. Договору сторона-2 оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими товарними накладними. Загальна сума поставки складається з суми товарних накладних, за якими було здійснено поставку товару та актів повернення нереалізованої продукції.

Згідно п. п. 5.8., 5.9. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок сторони-1 не пізніше 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару. Зобов'язання сторони-2 по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку, якщо інше не передбачене Договором.

Таким чином, за умовами Договору строк оплати товару відповідачем за вказаними видатковими накладними сплив:

- за видатковою накладною №РН-0011516 від 10.06.2013р. на суму 23 000,00 грн. - 24.08.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0011579 від 24.06.2013р. на суму 15 000,00 грн. - 07.09.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0011626 від 08.07.2013р. на суму 13 625,00 грн. - 21.09.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0011898 від 31.07.2013р. на суму 10 766,25 грн. - 14.10.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0011955 від 08.08.2013р. на суму 7 295,00 грн. - 22.10.2013р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті вартості товару складає 37 434,30 грн. (69 686,25 грн. (загальна сума поставки) - 27 251,95 грн. (загальна сума поверненого товару) - 5 000,00 грн. (часткова оплата вартості товару відповідачем).

Судом встановлено, що при розрахунку суми основної заборгованості позивачем допущено помилку та враховано суму повернення меншу ніж зазначено видатковою накладною (повернення) №Мед-WH1-0549 від 05.07.2013р., так позивачем було вирахувано суму в розмірі 768,75 грн., в той час як повернення відповідачем товару було здійснено на суму в розмірі 6 378,30 грн.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження повної оплати вартості товару, позовні вимоги в справі №910/2739/14 про стягнення з останнього суми основного боргу за поставлений товар підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 37 434,30 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 161,61 грн. пені, 498,84 грн. 3% річних, 559,57 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до п. 8.9. Договору за затримки в оплаті реалізованого товару відповідно до п. 5.8. Договору, сторона-2 сплачує строні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок пені, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає вищезазначеним нормам, оскільки його здійснено на всю суму заборгованості за поставлений товар наростаючим підсумком до загальної суми поставки в розмірі 43 043,85 грн., а не по кожній видатковій накладній окремо. Крім того, як встановлено судом вище, розмір заборгованості відповідача за поставлений товар складає 37 434,30 грн., а з розрахунку не вбачається врахування позивачем видаткових накладних (повернення).

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості товару до стягнення з відповідача підлягає сума пені, розрахована наступним чином:

- за видатковою накладною №РН-0011516 від 10.06.2013р. сума пені становить 526,88 грн. = 23 000,00 грн. (сума поставки) - 6 378,30 грн. (вартість поверненого товару) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 89 (кількість днів прострочення платежу з 25.08.2013р. по 21.11.2013р. - дата здійснення часткової сплати боргу відповідачем);

- за видатковою накладною №РН-0011516 від 10.06.2013р. сума пені становить 384,94 грн. = 23 000,00 грн. (сума поставки) - 6 378,30 грн. (вартість поверненого товару) - 5 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу відповідачем) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 93 (кількість днів прострочення платежу з 22.11.2013р. по 22.02.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011579 від 24.06.2013р. сума пені становить 972,32 грн. = 15 000,00 грн. (сума поставки) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 182 (кількість днів прострочення платежу з 08.09.2013р. по 08.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011626 від 08.07.2013р. сума пені становить 168,49 грн. = 13 625,00 грн. (сума поставки) - 10 967,30 грн. (вартість поверненого товару) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 178 (кількість днів прострочення платежу з 22.09.2013р. по 18.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011898 від 31.07.2013р. сума пені становить 285,89 грн. = 10 766,25 грн. (сума поставки) - 5 587,50 грн. (вартість поверненого товару) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 155 (кількість днів прострочення платежу з 15.10.2013р. по 18.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011955 від 08.08.2013р. сума пені становить 36,51 грн. = 7 295,00 грн. (сума поставки) - 3 497,60 грн. (вартість поверненого товару) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 27 (кількість днів прострочення платежу з 23.10.2013р. по 18.11.2013р. - дата повернення товару);

- за видатковою накладною №РН-0011955 від 08.08.2013р. сума пені становить 127,19 грн. = 7 295,00 грн. (сума поставки) - 4 318,85 грн. (вартість поверненого товару) * 2 * 6,5% (облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) * 120 (кількість днів прострочення платежу з 19.11.2013р. по 18.03.2014р.).

Таким чином, загальна сума пені за прострочення оплати вартості поставленого товару складає 2 502,22 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача за порушення ним зобов'язання за Договором щодо оплати вартості товару підлягає сума пені в розмірі 2 161,61 грн., заявлена позивачем до стягнення, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок 3% річних, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству України, оскільки його здійснено на всю суму заборгованості за поставлений товар наростаючим підсумком до загальної суми поставки в розмірі 43 043,85 грн., а не по кожній видатковій накладній окремо. Крім того, як встановлено судом вище, розмір заборгованості відповідача за поставлений товар складає 37 434,30 грн., а з розрахунку позивача не вбачається врахування останнім видаткових накладних (повернення).

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості товару до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних, розрахована наступним чином:

- за видатковою накладною №РН-0011516 від 10.06.2013р. сума 3% річних становить 121,58 грн. = 23 000,00 грн. (сума поставки) - 6 378,30 грн. (вартість поверненого товару) * 3% : 365 (кількість днів у році) * 89 (кількість днів прострочення платежу з 25.08.2013р. по 21.11.2013р. - дата здійснення часткової сплати боргу відповідачем);

- за видатковою накладною №РН-0011516 від 10.06.2013р. сума 3% річних становить 111,75 грн. = 23 000,00 грн. (сума поставки) - 6 378,30 грн. (вартість поверненого товару) - 5 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу відповідачем) * 3% : 365 (кількість днів у році) * 117 (кількість днів прострочення платежу з 22.11.2013р. по 18.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011579 від 24.06.2013р. сума 3% річних становить 236,71 грн. = 15 000,00 грн. (сума поставки) * 3% : 365 (кількість днів у році) * 192 (кількість днів прострочення платежу з 08.09.2013р. по 18.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011626 від 08.07.2013р. сума 3% річних становить 38,88 грн. = 13 625,00 грн. (сума поставки) - 10 967,30 грн. (вартість поверненого товару) * 3% : 365 (кількість днів у році) * 178 (кількість днів прострочення платежу з 22.09.2013р. по 18.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011898 від 31.07.2013р. сума 3% річних становить 65,97 грн. = 10 766,25 грн. (сума поставки) - 5 587,50 грн. (вартість поверненого товару) * 3% : 365 (кількість днів у році) * 155 (кількість днів прострочення платежу з 15.10.2013р. по 18.03.2014р.);

- за видатковою накладною №РН-0011955 від 08.08.2013р. сума 3% річних становить 8,42 грн. = 7 295,00 грн. (сума поставки) - 3 497,60 грн. (вартість поверненого товару) * 3%: 365 (кількість днів у році) * 27 (кількість днів прострочення платежу з 23.10.2013р. по 18.11.2013р. - дата повернення товару);

- за видатковою накладною №РН-0011955 від 08.08.2013р. сума 3% річних становить 29,35 грн. = 7 295,00 грн. (сума поставки) - 4 318,85 грн. (вартість поверненого товару) * 3% : 365 (кількість днів у році) * 120 (кількість днів прострочення платежу з 19.11.2013р. з 18.03.2014р.).

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення оплати вартості поставленого товару складає 612,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача за порушення ним зобов'язання за Договором щодо оплати вартості товару підлягає сума 3% річних в розмірі 498,84 грн., заявлена позивачем до стягнення, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних витрат в розмірі 559,57 грн. суд відзначає наступне.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України №37/327 від 20.01.2011р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.2012 р. та №15/065-11 від 01.02.2012р.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України №15/065-11 від 01.02.2012р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

На підставі викладеного, за вказаний у розрахунку позивача період, з урахуванням того, що сума заборгованості за поставлений товар складає 37 434,30 грн., а не 43 043,85 грн., як зазначає позивач, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 488,59 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2739/14 підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 37 434,30 грн., сума пені в розмірі 2 161,61 грн., сума 3% річних в розмірі 498,84 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 488,59 грн.

Судовий збір у розмірі 1 602,67 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Прес Сервіс» (ідентифікаційний код 33302094, адреса: 01011, м. Київ, вул. Копиленка, 2/46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Комікс Україна» (ідентифікаційний код 32587317, адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А) суму основного боргу в розмірі 37 434,30 грн. (тридцять сім тисяч чотириста тридцять чотири гривні 30 коп.), суму пені в розмірі 2 161,61 грн. (дві тисячі сто шістдесят одну гривню 61 коп.), 3% річних в розмірі 498,84 грн. (чотириста дев'яносто вісім гривень 84 коп.), інфляційних витрат в розмірі 488,59 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень 59 коп.) та судовий збір в розмірі 1 602,67 грн. (одна тисяча шістсот дві гривні 67 коп.).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014р.

Суддя Морозов С.М.