Рішення

від 01.04.2014 по справі 761/2617/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2617/14-ц

Провадження №2/761/2375/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 квітня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києві в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Бондар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» про стягнення вихідної допомоги, компенсації за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, суд

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з нього компенсацію відпустки та вихідну допомогу в розмірі 5049,61 грн., компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 942,84 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі 2300,00 грн., компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 5552,28 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2008 року вона працювала в Міському медично-виробничому підприємстві «Профілактична дезінфекція». 13.01.2014 року її було звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією підприємства. Після звільнення позивачу був виданий розрахунковий лист, згідно якого за відповідачем залишилася несплачена заборгованість, яку просить стягнути позивач.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме: в частині заборгованості по сплаті вихідної допомоги, яка складає 2300,00 грн., в іншій частині вважає позов необґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив.

Наказом №24-к від 15.01.2014 р. Міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» позивача було звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 4).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем, яка складає 2300,00 грн., про що надана відповідна довідка (а. с. 19), при цьому остаточного розрахунку при звільненні з позивачем проведено не було.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки (а. с. 19), розмір середньоденного заробітку позивача складає 110,00 грн. Час затримки розрахунку становить 53 робочих дні. Сума заборгованості за час затримки розрахунку становить - 5830,00 грн.

Відповідно розрахунку позивача, заборгованість за час затримки розрахунку становить - 5552,28 грн., при цьому позивач виходив з того, що розмір його середньоденної заробітної плати складає 104.76 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Виходячи з вимоги даної статті суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за час затримки розрахунку в розмірі - 5830,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України" відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди") зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, а також не обгрунтовано її розмір 5000,00 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"), ст. ст. 23, 60, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» про стягнення вихідної допомоги, компенсації за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» (ЄДРПОУ 13698924) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 2300, грн.

Стягнути з Міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» (ЄДРПОУ 13698924) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 5830,00 грн.

Стягнути з Міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» (ЄДРПОУ 13698924) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: