Постанова

від 19.02.2014 по справі 826/20715/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2014 року 09 год. 17 хв. № 826/20715/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2013 року № 0004792201 і № 0004802201, визнання протиправними дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2013 року № 0004792201 і № 0004802201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - позивач, ДП «Укрметртестстандарт») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2013 року № 0004792201 і № 0004802201, визнання протиправними дій щодо винесення таких податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Укрметртестстандарт» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Магмастіл» (ідентифікаційний код 37769301) за період січень, лютий, липень і серпень 2012 року, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 23.01.2014р. № 215/9/26-50-10-07. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Укрметртестстандарт» (ідентифікаційний код 02568182) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Магмастіл» (ідентифікаційний код 37769301) і ТОВ «Гранд Технолоджіс» (ідентифікаційний код 33885934) за період за період січень, лютий, липень і серпень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182. Згідно висновків цього Акта перевірки ДП «Укрметртестстандарт» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток підприємства на загальну суму 43 144, 50 грн. (в т.ч. за І-ий квартал 2012 року на суму 15 267, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2012 року - 27 877, 50 грн.) та заниження податку на додану вартість на загальну суму 41 090, 00 грн. (в т.ч. за лютий 2012 року на суму 14 540, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 26 550, 00 грн.). На думку відповідача, висновки Акта перевірки позивача являються правомірними та ґрунтуються на належних і достовірних доказах, а саме: висновках Акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 №760/22.2.09/37769301, в якому встановлено факт безпідставного формування ТОВ «Магмастіл» валових доходів і валових витрат, податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

За наслідками проведеної документальної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013р. за № 0004792201 і № 0004802201, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

12 лютого 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 11.09.2013р. по 17.09.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 10.09.2013р. № 808, працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Укрметртестстандарт» (ідентифікаційний код 02568182) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Магмастіл» (ідентифікаційний код 37769301) і ТОВ «Гранд Технолоджіс» (ідентифікаційний код 33885934) за період за період січень, лютий, липень і серпень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ДП «ЦДЗК» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Магмастіл» (ідентифікаційний код 37769301) на підставі договору про закупівлю товару за державні кошти № М24117.

Згідно тексту Акта перевірки перевіряючому були надані наступні первинні документи: договору про закупівлю товару за державні кошти, специфікації до Договору, видаткові та податкові накладні, картки рахунків бухгалтерського обліку 631.

Інших документів, які б підтверджували взаємовідносинам із зазначеним контрагентом (а саме: документи, які б підтверджували зберігання товарно-матеріальних цінностей та транспортування таких ТМЦ (товарно-транспортні накладні) до перевірки не надавалися.

До ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2013р. № 760/22.2.09/37769301 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Магмастіл» (ідентифікаційний код 37769301), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

Відповідно до тексту цього Акта перевірки від 23.04.2013р. № 760/22.2.09/37769301 ТОВ «Магмастіл» сформувало в лютому та серпні 2012 року суми податкових зобов'язань та суми доходів за рахунок контрагента-покупця - ДП «Укрметртестстандарт», всього на загальну суму 246 540 грн. (в т.ч. обсяг продажу без ПДВ - 205 450, 00 грн. та ПДВ - 41 090, 00 грн.).

За результатами вжиття заходів по проведенню звірки ТОВ «Магмастіл» працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зроблений висновок про безпідставність формування вказаним підприємством доходів і витрат, а також податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, та про не підтвердження фактів вчинення таких господарських операцій.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про висновку про нереальність правочинів, укладених між ДП «Укрметртестстандарт» і ТОВ «Магмастіл» за перевіряємий період, а тому не взяв до уваги надані ДП «Укрметртестстандарт» до перевірки первинні та розрахункові документи, оформлені по описаним господарським операціям з названим підприємством, як достатню правову підставу для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182 перевіряючий встановив порушення ДП «Укрметртестстандарт» наступних норм законодавства України: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток підприємства на загальну суму 43 144, 50 грн. (в т.ч. за І-ий квартал 2012 року на суму 15 267, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2012 року - 27 877, 50 грн.) та заниження податку на додану вартість на загальну суму 41 090, 00 грн. (в т.ч. за лютий 2012 року на суму 14 540, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 26 550, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 03 жовтня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 03.10.2013р. № 3-19/562 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 10.10.2013р. № 5692/10/22-01-11 податковий орган залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ДП «Укрметртестстандарт» - без задоволення.

14 жовтня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0004792201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ДП «Укрметртестстандарт» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 53 930, 63 грн., в т.ч. 43 144, 50 грн. - основний платіж, 10 789,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004802201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ДП «Укрметртестстандарт» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 362, 50 грн., в т.ч. 41 090, 00 грн. - основний платіж, 10 272, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.12.2013р. № 7629/10/26-15-10-04-04 первинну скаргу ДП «Укрметртестстандарт» на податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013р. № 0004792201 і № 0004802201 залишено без задоволення, а такі спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2012 року між ДП «Укрметртестстандарт» (Покупець) та ТОВ «Магмастіл» (Постачальник) були укладені однотипні письмові договори про закупівлю товару за державні кошти, а саме:

- 16 лютого 2012 року договір про закупівлю товару за державні кошти за № М2453, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), та разом із сертифікатом відповідності на такий Товар, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість Товару. Відповідно до Специфікації та п. 1.2 зазначеного Договору Постачальник мав поставити на адресу Покупця балони сталеві різного об'єму та кількості (в залежності від об'єму).

За умовами цього Договору ціна даного Договору становить 87 240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 540, 00 грн.). Місце поставки Товару: м. Київ, вул. Метрологічна, 4;

- 20 серпня 2012 року договір про закупівлю товару за державні кошти за № М24117, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), та разом із сертифікатом відповідності на такий Товар, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість Товару. Відповідно до Специфікації та п. 1.2 зазначеного Договору Постачальник мав поставити на адресу Покупця балони сталеві різного об'єму та кількості (в залежності від об'єму).

За умовами цього Договору ціна даного Договору становить 159 300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 550, 00 грн.). Місце поставки Товару: м. Київ, вул. Метрологічна, 4.

Відповідно до письмових пояснень від 04.02.2014р. № 3-23/24 та пояснень ДП «Укрметр-тестстандарт», наведених в тексті поданої позовної заяви, що підтверджені документально, вказані Договори про закупівлю товару за державні кошти були укладені позивачем за результатами проведення конкурсних торгів у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. № 2289-VI. Зокрема, Договір від 16.02.2012р. № М2453 був укладений за результатами проведення конкурсних торгів за кодом ДК 016-97: 28.21.1 - Резервуари, цистерни, контейнери та контейнери металеві (лот № 1 - балони сталеві, лот № 2 - балони металопластикові, лот № 3 - балони алюмінієві, лот № 4 - пробовідбірник для проб повітря)(оголошення про проведення відкритих торгів №224750 від 12.12.2011р.), а Договір від 20.08.2012р. № М24117 - за результатами проведення конкурсних торгів за кодом ДК 016-97: 28.21.1 - Резервуари, цистерни, контейнери та контейнери металеві (лот № 1 - балони сталеві об'ємом 2,0 дмП, лот № 2 - балони сталеві об'ємом 4,0 дмП, лот № 3 - балони сталеві об'ємом 5,0 дмП, лот № 4 - балони сталеві об'ємом 10,0 дмП, лот № 5 - пробовідбірні балони незмінного тиску з плаваючим поршнем)(оголошення про проведення відкритих торгів №229931 від 25.06.2012р.).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати вартості такого товару) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договорів про закупівлю товару за державні кошти від 16.02.2012р. № М2453 та від 20.08.2012р. № М24117 із доданими до них Специфікаціями (Додаток № 1) та Технічними вимогами (Додаток № 2);

- видаткових накладних від 29.02.2012р. № М-00001104 на суму 87 240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 540, 00 грн.), від 17.09.2012р. № М-005741 на суму 108 300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 050, 00 грн.) та від 18.09.2012р. № М-005789 на суму 51 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 500, 00 грн.);

- витягів з журналу реєстрації довіреностей за відповідні періоди 2012 року;

- товарно-транспортних накладних за 17.09.2012р., 18.09.2012р. та 29.02.2012р., згідно яких перевезення товарів здійснювалося за рахунок Постачальника;

- сертифікату відповідності на придбаний товар (балони сталеві, виробник - ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ідентифікаційний код 00191129);

- податкових накладних від 24.02.2012р. № 492 на суму 87 740, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 540, 00 грн.) і від 21.08.2012р. № 490 на суму 159 300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 550, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 41 090, 00 грн., виписаних ТОВ «Магмастіл» на користь ДП «Укрметртестстандарт», які підписані однією особою ОСОБА_1 та скріплені печаткою ТОВ «Магмастіл»;

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних позивача за звітні періоди лютий і серпень 2012 року;

- карток рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2012р. по 30.11.2012р. по контрагенту ТОВ «Магмастіл»;

- платіжних доручень ДП «Укрметртестстандарт» від 24.02.2012р. № 822 та від 21.08.2012р. № 3726 з відмітками банку про проведення платежів. Оплата за придбані товари здійснювалася ДП «Укрметртестстандарт» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару з ПДВ) зі свого рахунку № 260040053900 в АТ «Брокбізнесбанк» (МФО 300249) на рахунки свого контрагента № 26006015706101 в Філії «ЦРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300937) та № 2600125355001 в АТ «Ерде Банк» (МФО 380667), що не заперечується відповідачем;

- свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Магмастіл» № 200004717 від 07.10.2011р.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Магмастіл» на адресу позивача за результатами поставок товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, факти здійснення поставок товарів за спірними договорами також підтвержуються письмовими поясненнями ТОВ «Магмастіл» (лист від 30.01.2014р. № 30/01-1), поданими до канцелярії суду 04 лютого 2014 року у відповідь на судовий запит від 14.01.2014р. № 826/20715/13-а, разом із доданими до них пакетом первинних та інших документів.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті поданої позовної заяви, придбані у ТОВ «Магмастіл» сталеві балони були використані ДП «Укрметртестстандарт» як тара для власної продукції (газові суміші), що реалізовувалася третім особам (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних та інших документів, оформлених позивачем по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ДП «Укрметртестстандарт» надало суду наступні копії документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту, контрактів, що були укладені позивачем протягом 2011- 2012 років із контрагентами-покупцями щодо реалізації власної продукції з використанням тари (балонів сталевих), і первинних, розрахункових та інших документів, оформлених на виконання таких Контрактів; правовстановлюючих та інших документів на об'єкти рухомого і нерухомого майна (основні засоби), відомостей основних засобів, що знаходяться на балансі ДП «Укрметртестстандарт»; штатного розпису ДП «Укрметртестстандарт», звіту про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання, положення підприємства про науково-виробничий відділ стандартних зразків складу газових, рідких та твердих середовищ, посадових інструкцій працівників цього відділу, сертифікатів державного повірника (працівників позивача), тощо .

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Магмастіл») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину (а саме - свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Магмастіл» № 200004717 від 07.10.2011р. було чинне протягом всього періоду виписки спірних податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

При цьому судом не приймає до увагу посилання представника відповідача на Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2013р. № 760/22.2.09/37769301 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Магмастіл» (код за ЄДРПОУ 37769301), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.12 по 31.12.12», оскільки сам по собі факт неможливості проведення податковим органом зустрічної звірки контрагента, не є достатнім доказом відсутності фінансово-господарських відносин між підприємствами (в даному випадку позивачем і ТОВ «Магмастіл») та відповідно не спростовує правове значення оформлених за такими господарськими операціями первинних документів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій (за звітні періоди лютий та серпень 2012 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ДП «Укрметртестстандарт» і ТОВ «Магмастіл», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 25.09.2013р. № 223/1-22-01-02568182 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Магмастіл» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, зокрема, відповідно до листів Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.01.2014р. № 650/вн/26-57-09-02 та Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.02.2014р. № 311/9/26-15-09-0111, наданих у відповідь на судовий запит від 14.01.2014р. № 826/20715/13-а по даній справі, в провадженні цих Слідчих управлінь кримінальні провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Магмастіл» не перебувають.

Відповідачем не надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ДП «Укрметртестстандарт» або його контрагента - ТОВ «Магмастіл», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частині визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню в цій частині та не підлягає задоволення в решти позовних вимог, оскільки вони фактично дублюють вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень та обраний щодо них спосіб захисту повністю відновлює порушені права позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 367, 92 грн. пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 жовтня 2013 року № 0004792201 і № 0004802201.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Метрологічна, 4, ідентифікаційний код 02568182) 3 367 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 92 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова