Рішення

від 09.04.2014 по справі 927/435/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

08 квітня 2014 року Справа № 927/435/14

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія

Норма", вул. 23 Серпня, 12-А, м. Харків, 61072

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівстройсервіс",

пр-т. Перемоги, 95, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 217870,68 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Єлісєєв А.В., довіреність № б/н від 08.01.2014 року, представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 210000,00 грн. боргу; 23% річних від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 5028,49 грн. та 2842,19 грн. пені, за неналежне виконання умов договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року.

Також позивач просив суд винести додаткову ухвалу про повернення з державного бюджету України 4357,42 грн. судового збору, перерахованого платіжним дорученням №1885 від 21.03.2014 року, відповідно до ч.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв»язку з внесенням його у більшому розмірі ніж встановлено законом. Дана заява позивача задоволена судом та 08.04.2014р. винесена ухвала про повернення з Державного бюджету надлишково сплаченої позивачем суми судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 25638672 від 02.04.2014 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 01.04.2014 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 01.04.2014 року сторони були попереджені, що нез»явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

Судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08.04.2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2014 року виклав позовні вимоги та підтримав їх у повному обсязі.

Судом в судовому засіданні 08.04.2014 року було здійснено огляд оригіналів документів: договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, видаткової накладної №ТК-000408 від 31.01.2014 року, довіреності №3101-1 від 31.01.2014 року.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Норма" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівстройсервіс" (покупець) було укладено договір поставки № 30-01/004.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, постачальник (позивач) взяв на себе зобов»язання постачати протягом строку дії цього договору, а покупець (відповідач) - приймати та оплачувати товари в асортименті, в об»ємах та по цінах, що вказані в товарних накладних на умовах, що передбачені цим договором.

Товарні накладні, що вказані у цьому договорі, відповідно до п. 1.2. договору, є невід»ємною частиною цього договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, ціна та кількість товару вказується в товарних накладних, що складаються представниками сторін на кожну партію товару.

Ціна та кількість товару по кожній партії, що постачається за цим договором, вважаються погодженими після підписання товарної накладної представниками сторін.

Відповідно до п. 8.2. договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Зі змісту договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткової накладної № ТК-000408 від 31.01.2014 року на суму 210000,00 грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками сторін, копія якої міститься в матеріалах справи та огляд оригіналу було здійснено в судовому засіданні 08.04.2014 року.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреністю №3101-1 від 31.01.2014 року, виданої на ім»я ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1 від 06.03.2002 року, виданий Новозаводським ВМ УМВС України. Копія вказаної довіреності міститься в матеріалах справи та оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні 08.04.2014 року

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено п.5.1. договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, покупець зобов»язаний сплатити вартість кожної партії товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Під партією товару сторони розуміють будь-яку кількість товару, що постачається по одній товарній накладній.

Таким чином, за поставлений товар згідно видаткової накладної № ТК-000408 від 31.01.2014 року на суму 210000,00 грн., відповідач зобов»язаний був здійснити оплату до 14.02.2014 року включно.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, згідно видаткової накладної № ТК-000408 від 31.01.2014 року на суму 210000,00 грн. не виконав, отриманий товар не оплатив. Заборгованість за поставлений товар становить 210000,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 23% річних в розмірі 5028,49 грн. за період з 15.02.2014 року по 25.03.2014 року, відповідно до п. 7.1. договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року передбачено, що у випадку прострочення виконання або невиконання покупцем своїх зобов»язань по оплаті товару відповідно до умов цього договору покупець зобов»язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять три відсотки річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 23 % річних в сумі 5028,49 грн. за період з 15.02.2014 року по 25.03.2014 року.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2842,19 грн. за період прострочки з 15.02.2014 року по 25.03.2014 року.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення 2842,19 грн. пені за період прострочки з 15.02.2014 року по 25.03.2014 року задоволенню не підлягають з наступних підстав:

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пеня є різновидом неустойки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідальність сторін за неналежне виконання умов спірного договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року врегульована сторонами в пункті 7.1. договору, яким передбачено, що у випадку прострочення виконання або невиконання покупцем своїх зобов»язань по оплаті товару відповідно до умов цього договору покупець зобов»язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять три відсотки річних від простроченої суми.

Проте, умовами договору поставки № 30-01/004 від 30.01.2014 року, не передбачена відповідальність покупця у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за прострочку здійснення оплати, у зв»язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення пені.

Надіслані на адресу відповідача, згідно опису вкладення в цінний лист, вимога позивача №02 від 04.03.2014 року, у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України щодо оплати 210000,00 грн. боргу та 23% річних та акт звіряння взаємних розрахунків за період з 30.01.2014 року по 04.03.2014 року, що підтверджується фіскальним чеком від 06.03.2014 року та які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №25124520 були отримані відповідачем 13.03.2014 року, відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, і вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 210000,00 грн. боргу та 23% річних в розмірі 5028,49 грн. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 4300,57 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 612, 625, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівстройсервіс", пр-т. Перемоги, 95, м. Чернігів, 14000 (р/р 26001000386045 у ПУАТ «Фідобанк» м.Чернігів, МФО 300175, код ЄДРПОУ 38880899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Норма", вул. 23 Серпня, 12-А, м. Харків, 61072 (р/р 26009300005111 в ПАТ «Златобанк», м. Київ, МФО 380612, код ЄДРПОУ 33411509) 210000,00 грн. боргу, 5028,49 грн. річних та 4300,57 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 09.04.2014 року.

Суддя Л.М.Лавриненко