Постанова

від 07.04.2014 по справі 910/20660/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 910/20660/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Десятник О.М.

від відповідача - Захарова К.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот"

про стягнення 123 389,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 17.02.2014 року по справі №910/20660/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна" 41158,87 грн. - заборгованості, 6389,72 грн. - штрафних санкцій та 946,47 грн. - судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1521, 33 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 31.03.2014 року.

В судовому засіданні 31.03.2014 року, представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових документів, яке, за резолюцією судді, зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.03.2014 року, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, який, за резолюцією судді, зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.03.2014 року оголошено перерву до 07.04.2014 року.

В судове засідання 07.04.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

19 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем укладено контракт №UKRBO2/9990183 (далі - Контракт)

Відповідно до умов Контракту позивач зобов'язався надати, а відповідач прийняти та оплатити послуги. Вид, місце, час, строк виконання, а також об'єм та якість визначаються додатками до контракту, які є його невід'ємними частинами.

Додатком №1 до Контракту сторони погодили, що позивач зобов'язується за запитом відповідача надати послуги по пошуку, підбору та працевлаштуванню персоналу, а відповідач - виплатити винагороду за конкретну посаду. Послуги вважаються виконаними у випадку фактичного виходу кандидата на роботу до відповідача або через нього до третьої особи.

Згідно з п. 3.2. Контракту позивач виставляє рахунки на сплату відповідачем в кінці кожного етапу надання послуг, відповідно до актів прийому-здачі робіт, що підписані сторонами.

Пунктом 3.5. Контракту встановлено, що закриваючі документи (рахунок, рахунок-фактура, акт про надання послуг) вважаються отриманими відповідачем при відправленні електронною поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, передачі кур'єрською службою, врученні під розписку уповноваженій особі, а також при отриманні підтверджуючого сигналу, в разі відправки факсимільного повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Контракту надав відповідачу послуги на загальну суму 81770, 16 грн. Відповідач свої зобов'язання за Контрактом належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отримані послуги в результаті чого, виникла заборгованість в розмірі 41158, 64 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 41158, 64 грн. - основної заборгованості, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, місцевий господарський суд зазначив, що розрахунок пені складений позивачем є вірним та обґрунтованим. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.3. Контракту рахунки сплачуються відповідачем протягом семи банківських днів після отримання їх від позивача. У випадку затримання платежу позивач може нарахувати відповідачу штраф у розмірі 0,05 % від суми сплати за кожний день прострочення, що не звільняє відповідача від сплати затриманої суми.

Враховуючи викладене, підставою нарахування пені є прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та нараховується за період з моменту виникнення прострочення та в межах терміну прострочення з урахуванням граничних строків нарахування штрафних санкцій, встановлених чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року, надано суду докази вручення відповідачу рахунків відповідно до п.п. 3.2., 3.5. Контракту. Проте, колегія суддів дослідивши копії карток відправлення поштової кореспонденції зазначає, що в останніх не зазначено які саме рахунки передавались відповідачу та на підставі чого такі рахунки виписані.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що з матеріалів справи неможливо визначити дату вручення рахунків по актам №UKRBO2/9990183-3 від 25.04.2013 року та №UKRBO2/9990183-5 від 24.05.2013 року, на підставі яких позивач нараховує пеню.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07.11.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до Контракту, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про припинення дії Контракту після виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" зобов'язань по сплаті заборгованості за отримані за контрактом послуги, загальна вартість яких становить 81770,16 грн. Також, додатковою угодою від 07.11.2013 року встановлено, що станом на 01.11.2013 року заборгованість складає 66158, 64 грн. та має бути сплачена до 15.11.2013 року.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність належних доказів отримання відповідачем рахунків, колегія суддів приходить до висновку, що початком періоду нарахування штрафних санкцій (пені), за загальною заборгованістю за Контрактом є 15.11.2013 року.

Відповідно до п. 5 Листа Вищого господарського суду України N 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (див. постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі N 25/187).

Беручи до уваги, що умовами п. 3.3. Контракту передбачено сплату 0,05 % від суми сплати за кожний день прострочення, що є більшим за розмір подвійної облікової ставки НБУ, колегія суддів прийшла до висновку що до стягнення підлягає сума в розмірі 2037,83 грн. відповідно до розрахунку.

Розрахунок пені по Контракту №UKRBO2/9990183 від 19.02.2013 року

Сума боргу Період Кількість Розмір облікової Сума пені

прострочення днів ставки НБУ

66158,64 15.11.2013

15.01.2014 62 6.5000 % 1460,93

61158,64 16.01.2014

22.01.2014 7 6.5000 % 152,48

56158,64 23.01.2014

30.01.2014 8 6.5000 % 160,01

51158,64 31.01.2014

11.02.2014 12 6.5000 % 218,65

46158,64 12.02.2014

12.02.2014 1 6.5000 % 16,44

41158,64 13.02.2014

14.02.2014 2 6.5000 % 29,32

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі №910/20660/13 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі №910/20660/13.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" (02088, м. Київ, вул. Лісова, 80, код ЄДРПОУ 25587911), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна" (01004, вул. Льва Толстого, 3-А, код ЄДРПОУ 36259057) заборгованість в розмірі 41158, 64 (сорок одна тисяча сто п'ятдесят вісім грн. 87 коп.) грн., 2037,83 (дві тисячі тридцять сім грн. 83 коп.) грн. - штрафних санкцій та 1667,66 (одна тисяча шістсот шістдесят сім грн. 66 коп.) грн. - судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна" (01004, вул. Льва Толстого, 3-А, код ЄДРПОУ 36259057) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 640, 80 (шістсот сорок грн. 80 коп.) грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Менпауер Україна" (01004, вул. Льва Толстого, 3-А, код ЄДРПОУ 36259057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" (02088, м. Київ, вул. Лісова, 80, код ЄДРПОУ 25587911) 83,62 (вісімдесят три грн. 62 коп.) грн.- судового збору за подання апеляційної скарги."

Видачу наказів, на виконання постанови, доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №910/20660/13 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.04.2014 року