Ухвала

від 02.04.2014 по справі 911/4290/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"02" квітня 2014 р. Справа № 911/4290/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-КнК" (код ЄДРПО України 25393354), м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), м. Бровари

про банкрутство

суддя Лопатін А.В.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 15.11.2013 р. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-КнК" з заявою про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у порядку ст. ст. 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.11.2013 р. судом у встановленому чинним господарським законодавством порядку було зроблено запит щодо надання кандидатури арбітражного керуючого на посаду ліквідатора ФОП ОСОБА_1

У відповідь на вказаний судовий запит 19.11.2013 р. через комп'ютерну програму "Діловодство спеціалізованого суду" до господарського суду Київської області надійшла довідка за результатами застосування автоматизованої системи з кандидатурою арбітражного керуючого Бабенка Едуарда Вадимовича (свідоцтво № НОМЕР_2 від 05.07.2013р.) на призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2013 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-КнК" про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду та її розгляд призначено на 04.12.2013р., накладено арешт на майно ФОП ОСОБА_1 за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

04.12.2013 року арбітражний керуючий Бабенко Е.В. подав до господарського суду Київської області заяву про відмову у прийнятті участі у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2013 р. було порушено провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

16.12.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражний керуючий Шкабрій Михайло Петрович подав заяву про участь у даній справі.

Постановою господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. визнано ТОВ "Агрос-КнК" кредитором ФОП ОСОБА_1 з грошовими вимогами у розмірі 466197,54 грн., а ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шкабрія Михайла Петровича, встановлено строк в два місяці для пред'явлення вимог кредиторів з моменту офіційного оприлюднення відомостей про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури.

31.12.2013 р. у газеті "Урядовий Кур'єр" №243 було здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини першої ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником у строки, передбачені частиною восьмою ст. 91 Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

Протягом, встановленого судом двохмісячного строку до господарського суду Київської області з грошовими вимогами до банкрута звернулись ТОВ "Торговий Дім "Молочна Країна" з грошовими вимогами у розмірі 195234,88 грн., ТОВ"Агрофакторінвест" з грошовими вимогами у розмірі 396726,77 грн., ПП"Василіск" з грошовими вимогами у розмірі 66435,59 грн., ТОВ "Терра Фуд" з грошовими вимогами у розмірі 396726,77 грн., ТОВ "Керрі Україна" з грошовими вимогами у розмірі 267827,86 грн., ТОВ "Саміра" з грошовими вимогами у розмірі 47800,00 грн., ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна" з грошовими вимогами у розмірі 125809,36грн., ПП "Алма-Веко, Фуд" з грошовими вимогами у розмірі 90947,24 грн., ТОВ "Агро-Рось" з грошовими вимогами у розмірі 107182,92грн., ПрАТ"Пирятинський сирзавод" з грошовими вимогами у розмірі 281582,15 грн., ТОВ "Решетилівський маслозавод" з грошовими вимогами у розмірі 99288,00 грн., ТОВ "Кімак" з грошовими вимогами у розмірі 170878,05 грн., ТОВ "Техмолпром" з грошовими вимогами у розмірі 251263,76 грн., ПбАТ "Банк Національний Кредит" з забезпеченими грошовими вимогами у розмірі 500350,49 грн., ПбАТ "УкрСиббанк" з грошовими вимогами у розмірі 1872585,85 грн.

Крім того, з пропуском зазначеного вище двохмісячного строку до господарського суду Київської області з грошовими вимогами до банкрута звернулись ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з забезпеченими грошовими вимогами у розмірі 6419037,11 грн. та ТОВ "Факторинг Фінанс" з грошовими вимогами у розмірі 7648868,00 грн.

1. Щодо грошових вимог ТОВ "Торговий Дім "Молочна Країна" у розмірі 195234,88 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2012 р. у справі №25/057-12 позов ТОВ "Бест-Фуд" до ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бест-Фуд" 375350,00 грн. основної заборгованості, 2503,61 грн. 3% річних, 37535,00 грн. штрафу, 12688,22 грн. пені та 8561,53 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 р. здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП № 34285103 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 31.08.2012 у справі №25/057-12 - ТОВ"Бест-Фуд", на його процесуального правонаступника - ТОВ"Торговий дім "Молочна Країна".

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Протягом часу виконання судового рішення у справі №25/057-12 банкрутом було сплачено на користь стягувачів 245000,00 грн., що підтверджується виписками з особових рахунків останніх, копії яких долучені до матеріалів справи.

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Торговий дім "Молочна Країна" у розмірі 191638,36 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Крім того, ТОВ "Торговий дім "Молочна Країна" просить визнати останнє кредитором банкрута з грошовими вимогами у розмірі 3596,52 грн. 3% річних, які нараховано за період з 21.06.2013 р. по 31.01.2014 р. з урахуванням часткових сплат банкрутом заборгованості.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з приписами частини третьої ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 04.12.2013 р. було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у даній справі, відповідно, 3 % річних за несплату вказаної вище заборгованості слід нараховувати по 03.12.2013 р.

Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 21.06.2013 р. по 03.12.2013 р., суд встановив, що арифметично вірною сумою розрахунку 3 % річних є 2666,79 грн.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Торговий дім "Молочна Країна" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 194305,15 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

2. Щодо грошових вимог ТОВ "Агрофакторінвест" у розмірі 396726,77 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2012 р. у справі №7/010-12 позов ТОВ "Скандинавія-Фіш" до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Скандинавія-Фіш" 710873,43 грн. основного боргу, 21131,44 грн. пені, 4089,96 грн. 3% річних та 14721,90 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

13.06.2012 р. державним виконавцем ДВС Броварського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Скандинавія-Фіш" боргу у розмірі 396726,77грн. на підставі наказу господарського суду Київської області від 08.05.2012 р. у справі №7/010-12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2013 р. здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.05.2012 у справі №7/010-12 - ТОВ"Скандинавія-Фіш", на його процесуального правонаступника - ТОВ"Агрофакторінвест".

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Агрофакторінвест" у розмірі 396726,77 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ"Агрофакторінвест" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 396726,77 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

3. Щодо грошових вимог ПП "Василіск" у розмірі 66435,59 грн.

В результаті здійснення господарської діяльності ПП "Василіск" було поставлено, а ФОП ОСОБА_1 прийнято гафроящики (надалі товар), що підтверджується наступними видатковими накладними: №1416 від15.06.2012 р. на суму 9468,00 грн., №1423 від 18.06.2012 р. на суму 6756,00 грн., 1452 від 20.06.2012 р. на суму 8932,99 грн., №1473 від 22.06.2012 р. на суму 696,00 грн., №1483 від 25.06.2012 р. на суму 43111,82грн., №1520 від 27.06.2012 р. на суму 7505,69 грн., №1541 від 02.07.2012 р. на суму 7512,00 грн., №1549 від 02.07.2012 р. на суму 7480,44грн., №1570 від 04.07.2012 р. на суму 10921,20 грн., №1605 від 07.07.2012 р. на суму 4001,81 грн.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття відповідачем товару сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно з частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Проте, як зазначає кредитор, в порушення своїх договірних зобов'язань після винесення постанови про визнання боржника банкрутом ФОП ОСОБА_1 не здійснив у повному обсязі розрахунки з ПП "Василіск" за переданий останнім банкруту товар, у зв'язку з чим, за банкрутом рахується заборгованість у розмірі 66435,59 грн.

Вказана заборгованість визнана ліквідатором банкрута та ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується відзивом ліквідатора та актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та банкрутом станом на 01.01.2014 р.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за поставлений кредитором товар на суму 66435,59 грн.

В ході розгляду кредиторської вимоги ПП "Василіск" належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість банкрута перед кредитором за переданий останнім банкруту товар складає 66435,59 грн.

Оскільки заборгованість банкрута перед кредитором на час винесення ухвали не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд визнає ПП "Василіск" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 66435,59 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

4. Щодо грошових вимог ТОВ "Терра Фуд" у розмірі 230537,23 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.02.2012 р. у справі №13/010-12 позов ТОВ "Інтер Фуд", найменування якого було змінено на ТОВ "Терра Фуд", що підтверджується статутом останнього, до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інтер Фуд" 205469,90грн. основного боргу, 20546,99 грн. 10% штрафу та 4520 , 34 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Терра Фуд" у розмірі 230537,23 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Терра Фуд" кредитором ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 230537,23 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

5. Щодо грошових вимог ТОВ "Керрі Україна" у розмірі 267827,86 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. у справі №911/4156/13 позов ТОВ "Керрі Україна" до ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Керрі Україна" 238305,80 грн. основного боргу, 6536,99 грн. 3% річних, 17733,54 грн. пені, 5251,53грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Керрі Україна " у розмірі 267827,86 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Керрі Україна" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 267827,86 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

6. Щодо грошових вимог ТОВ "Саміра" у розмірі 47800,00 грн.

16 листопада 2012 року між ТОВ "Саміра" (охорона, заявник у справі) та ОСОБА_1 (замовник, банкрут у справі) було укладено договір №11/11/12 про надання охоронних послуг (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (додаток №1 до договору). Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторсько-сторожова служба охорони. Система охорони об'єкту та дислокація постів визначаються охороною та узгоджуються з замовником.

Ціна договору становить 17000,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) щомісячно (п. 4.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 01.02.2013 р. сторонами було збільшено вартість охоронних послуг до 24000,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 06.02.2013 р. сторонами було збільшено вартість охоронних послуг до 28000,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 01.04.2013 р. сторонами було зменшено вартість охоронних послуг до 24000,00 грн.

Додатковою угодою №4 від 01.07.2013 р. сторонами було зменшено вартість охоронних послуг до 20000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 28 числа поточного місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого. Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг (п.4.3. договору).

Договір набуває чинності з 16 листопада 2012 року і діє до 16 листопада 2013року (п. 11.1 договору).

На виконання умов вказаного вищого договору заявник надав банкруту послуги по охоронні, що підтверджується актами надання послуг №3 від 31.01.2013 р. на суму 17000,00 грн., №20 від 28.02.2013 р. на суму 27285,71грн.,№40 від 31.03.2013 р. на суму 28000,00 грн., №61 від 30.04.2013 р. на суму 24000,00 грн., №79 від 31.05.2013 р. на суму 24000,00 грн., №106 від 30.06.2013 р. на суму 24000,00грн. та №128 від 31.07.2013 р. на суму 20000,00 грн.

У свою чергу, як зазначає заявник, банкрут взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором у частині оплати наданих заявником послуг не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, у банкрута рахується заборгованість перед заявником у розмірі 47800,00 грн.

Станом на дату судового засідання ФОП ОСОБА_1 належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 47800,00 грн. до суду не подано.

Вказана заборгованість визнана ліквідатором банкрута, що підтверджується відповідним відзивом, та банкрутом, що підтверджується актом звіряння розрахунків стоном на 01.01.2014 р., у повному обсязі.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо оплати послуг наданих заявником за вказаним вище договором у розмірі 47800,00 грн.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ході розгляду кредиторської вимоги заявником належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість банкрута перед ТОВ "Саміра" по неоплачених послугах складає 47800,00 грн.

Оскільки заборгованість банкрута перед заявником на час винесення ухвали не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд визнає ТОВ "Саміра" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 47800,00 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

7. Щодо грошових вимог ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна" у розмірі 125809,36 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2012 р. у справі №18/006-12 позов ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна" до ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна" 72161,86 грн. основного боргу, 19885,23 грн. 20% річних, 6320,14 грн. інфляційних, 24916,46 грн. штрафу та 2525,67 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Торговий дім "Гадячсир-Україна" у розмірі 125809,36 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 125809,36 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

8. Щодо грошових вимог ТОВ "Алма-Веко, Фуд" у розмірі 90947,24 грн.

20 березня 2011 року між ТОВ "Алма-Веко, Фуд" (продавець, заявник у справі) та ФОП ОСОБА_1 (покупець, банкрут у справі) було укладено договір №050-2011 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію, що перерахована в накладних, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на товари, що продаються за цим договором, вказані в накладних, які являються невід'ємною частиною цього договору і встановлюються в гривня (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору покупець сплачує продавцеві суму грошових коштів за фактично прийняту ним кількість товару згідно з видатковою накладною продавця протягом 21 банківського дня з дати відвантаження відповідної партії товару.

Договір набуває чинності з дати підписання і діє на протязі календарного року. У випадку, якщо жодна зі сторін за 5 днів до закінчення договору не попередить письмово про іншу сторону про свій намір припинити дію договору, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік на умовах визначених у даному договорі (п. 11.1 договору).

На виконання умов вказаного вищого договору заявник передав банкруту товар, що підтверджується видатковими накладними №451 від 12.07.2012 р. на суму 10830,00 грн., №459 від 17.07.2012 р. на суму 10125,00 грн., №468 від 19.07.2012 р. на суму 1410,00 грн., №470 від 20.07.2012 р. на суму 10125,00 грн., №149 від 04.03.2013 р. на суму 3900,00 грн., №189 від 15.03.2013 р. на суму 22725,00 грн., №198 від 19.03.2013 р. на суму 14175,00 грн., №200 від 19.03.2013 р. на суму 7125,00 грн., №471 від 25.06.2013 р. на суму 7273,20 грн., які підписано представником заявника та банкрутом та скріплені відтиском печатки сторін.

Крім того, заявником було передано представнику банкрута за довіреністю від 12.03.2013 р. №1466 ОСОБА_6 товар на суму 15000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №174 від 12.03.2013 р., яка підписана представниками сторін та скріплена відтиском печатки заявника.

Разом з тим, банкрутом було повернуто заявнику товару на суму 4875,00 грн., що підтверджується накладною на повернення №НБ-0000024 від 19.03.2013 р.

У свою чергу, як зазначає заявник, банкрут взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором у частині оплати вартості отриманого товару не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, у банкрута рахується заборгованість перед заявником у розмірі 90947,24 грн.

Станом на дату судового засідання ФОП ОСОБА_1 належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 90947,24 грн. до суду не подано.

Вказана заборгованість визнана ліквідатором банкрута, що підтверджується відповідним відзивом, та банкрутом, що підтверджується актом звіряння розрахунків стоном на 01.01.2014 р., у повному обсязі.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару отриманого на підставі вказаного вище договору у розмірі 90947,24 грн.

Згідно з частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході розгляду кредиторської вимоги заявником належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість банкрута перед ТОВ "Алма-Веко, Фуд" складає 90947,24 грн.

Оскільки заборгованість банкрута перед заявником на час винесення ухвали не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд визнає ТОВ "Алма-Веко, Фуд" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 90947,24 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

9. Щодо грошових вимог ТОВ "Агро-Рось" у розмірі 107182,92 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2012 р. у справі №14/019-12 позов ТОВ "Агро-Рось" до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агро-Рось" 309002,86 грн. основної заборгованості та 6180,06 грн. судового збору

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

25.04.2012 р. державним виконавцем ВДВС Броварського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агро-Рось" 315182,92 грн. на підставі наказу господарського суду Київської області від 03.04.2012 р. №14/019-12.

Як зазначає заявник, банкрутом станом на дату судового засідання було сплачено заборгованість у розмірі 208000,00 грн.

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Агро-Рось" у розмірі 107182,92 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Агро-Рось" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 107182,92 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

10. Щодо грошових вимог ПрАТ "Пирятинський сирзавод" у розмірі 281582,15 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2010 р. у справі №22/187-10 позов ПрАТ "Пирятинський сирзавод" до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Пирятинський сирзавод" 273683,50 грн. основного боргу; 4110,89 грн. пені, 766,15 грн. 3% річних; 2785,61 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.03.2011 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ПрАТ"Пирятинський сирзавод" у розмірі 281582,15 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ПрАТ "Пирятинський сирзавод" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 281582,15грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

11. Щодо грошових вимог ТОВ "Решетилівський маслозавод" у розмірі 99288,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.02.2012 р. у справі №20/004-12 позов ПП "Решетилівський маслозавод", правонаступником якого є ТОВ"Решетилівський маслозавод", що підтверджується статутом останнього, до ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "Решетилівський маслозавод" 73309,98 грн. основного боргу, 6418,40 грн. пені, 8281,81 грн. 20% річних, 9330,99 грн. штрафу, 1946,82 грн. судового збору.

28.03.2012 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Решетилівський маслозавод" у розмірі 99288,00 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Решетилівський маслозавод" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 99288,00грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

12. Щодо грошових вимог ТОВ "Кімак" у розмірі 170878,05 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2013 р. у справі №911/1714/13 позов ТОВ "Кімак" до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кімак" 166766,00 грн. основного боргу, 3358,17 грн. пені, 671,63 грн. 3% річних, 3415,92 грн. судового збору.

01.07.2013 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Кімак" у розмірі 170878,05 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Кімак" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 170878,05 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

13. Щодо грошових вимог ТОВ "Техмолпром" у розмірі 251263,76 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.02.2012 р. у справі №13/002-12 позов ТОВ "Техмолпром" до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Техмолпром" 303834,82 грн. основного боргу, 24659 , 57 грн. пені, 5254,11 грн. збитків від інфляції, 4962,04 грн. 3% річних та 6290 , 51 грн. державного мита.

12.03.2012 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

27.03.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник ТОВ "Техмолпром" подав доповнення до кредиторських вимог у яких зазначено, що у банкрута перед заявником після здійснення розрахунків наявна заборгованість по основному боргу у розмірі 244973,25 грн., по пені - 24659,57 грн., по інфляційних втратах - 5254,11 грн. по 3 %річних - 4962,04 грн. та судових витратах - 6290,51 грн.

До тверджень ліквідатора банкрута вказаних у відзиві на кредиторські вимоги від 12.03.2014 р. про визнання ліквідатором ТОВ "Техмолпром" кредитором банкрута, на підставі акту звіряння розрахунків, з грошовими вимогами на суму 244973,25 грн. суд ставиться критично, оскільки у вказаному акті не враховано заборгованість банкрута перед ТОВ "Техмолпром" по пені у розмірі 24659,57 грн., по інфляційних втратах - 5254,11 грн. по 3 %річних - 4962,04 грн. та судових витратах - 6290,51 грн., про що кредитор зазначив у доповненнях до кредиторських вимог № 8 від 14.03.2014 р.

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Техмолпром" у розмірі 286139,48 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Техмолпром" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 286139,48 грн., які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

14. Щодо забезпечених грошових вимог ПбАТ "Банк Національний Кредит" у розмірі 500350,49 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2014 р. у справі №911/4853/13 позов ПбАТ "Банк Національний Кредит" до ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 задоволено, звернено стягнення на предмет застави (майно банкрута) в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_7 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 21.06.2012р. №144ю/2012/05-1115/2-1 та договором застави товарів в обороті від 21.06.2012р. №04-1111/1-1 в сумі 495396,53грн., в тому числі: 400000,00 грн. сума основної заборгованості за кредитом, 57222,21 грн. сума заборгованості за процентами, 1200,00 грн. комісії, 26367,12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1644,43 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 377,00 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 5950,69 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 2419,72 грн. інфляційних втрат за прострочення погашення процентів по кредиту, 215,36 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення суми кредиту, шляхом проведення прилюдних торгів з продажу предмету застави - товарів в обороті. Крім того, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПбАТ "Банк Національний Кредит" 4953,96 грн. судового збору.

14.03.2014 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідні накази.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ПбАТ"Банк Національний Кредит" у розмірі 500350,49 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню, а ПбАТ "Банк Національний Кредит" є забезпеченим кредитором банкрута.

Відповідно до частини другої ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 04.02.2014р. у справі №911/4853/13, грошові вимоги кредитора у розмірі 4953,96 грн. (судовий збір у справі №911/4853/13) не є забезпеченими у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ПбАТ "Банк Національний Кредит" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 495396,53грн., які підлягають задоволенню у першу чергу як забезпечені заставою майна банкрута, 4953,96 грн. (судовий збір у справі №911/4853/13), які підлягають задоволенню у третю чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

15. Щодо забезпечених грошових вимог ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 6419037,11 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі №911/2763/13 позов ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПбАТ „Банк „Фінанси та кредит" в особі Філії „Центральне регіональне управління" ПбАТ „Банк „Фінанси та кредит" 4759754,02 грн. основної заборгованості по кредиту, 614044,05 грн. основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 4800,00 грн. основної заборгованості по комісії за користування кредитом, 971619,04 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом та 68820,00 грн. судового збору.

Вказана заборгованість, як вбачається з зазначеного рішення, виникла у банкрута перед банком на підставі договору про відновлювальну кредитну лінію №37_16-09/07-ЮЛ від 27.09.2007 р.

11.11.2013 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Київської області було видано відповідні накази.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ПбАТ"Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 6419037,11 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

27.09.2007 р. в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих банкруту за договором про відновлювальну кредитну лінію №37_16-09/07-ЮЛ від 27.09.2007р., між банком та гр. ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №715І/0907 від 27.09.2007 р., відповідно до умов якого гр. ОСОБА_1 передав у іпотеку банку наступне майно: нежитлову будівлю дрібнооптовий магазин АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якій присвоєно кадастровий номер 3210600000:00:052:0525, цільове призначення - обслуговування нежитлового приміщення - землі комерційного використання; земельну ділянку площею 0,2040гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якій присвоєно кадастровий номер 3210600000:00:052:0519, цільове призначення - обслуговування нежитлового приміщення - землі комерційного використання (п. 1.1. договору іпотеки).

Згідно з п. 2 договору іпотеки узгоджена сторонами загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 5956843,00 грн.

Відповідно до частини другої ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Приписами частини другої ст. 128 ГК України встановлено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

З системного аналізу вказаних вище норм господарського та цивільного законодавства вбачається, що у ліквідаційну масу банкрута має бути включено зазначене вище майно гр. ОСОБА_1, яке знаходиться у іпотеці ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Згідно з приписами частини шостої ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до частини другої ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

З огляду на приписи частини другої 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на кредиторів з забезпеченими грошовими вимогами не поширюються положення Закону щодо обмеження строками на заявлення кредиторських вимог до боржника (банкрута).

У п. 21 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N4212-VI)" від 28.03.2013 N 01-06/606/2013, вказано, що у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Таким чином, грошові вимоги кредитора у розмірі 5378598,07 грн. (за виключенням пені та судових витрат у справі №911/2763/13 ) є забезпеченими у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та підлягають задоволенню у першу чергу.

Відповідно до частини другої ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

У п. 21 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N4212-VI)" від 28.03.2013 N 01-06/606/2013, вказано, що ж до черговості задоволення вимог кредиторів, які пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.

Відповідно до вказаних вище роз'яснень Вищого господарського суду України вимоги кредиторів щодо сплати штрафних санкцій, незалежно від їх забезпеченості, підлягають погашенню у останню чергу.

Відповідно до частини третьої ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого частиною восьмою статті 91 цього Закону, задовольняються в останню чергу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду Київської області з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 6419037,11 грн., пропустивши встановлений судом двохмісячний строк, а саме, 21.03.2014 р., в той час, як останнім днем зазначеного двохмісячного строку було 28.02.2014 р.

Таким чином, грошові вимоги кредитора до банкрута у розмірі 1040439,04 грн., з яких 971619,04 грн. пеня та 68820,00 грн. судові витрати по стягненню коштів за кредитним договором підлягають задоволенню в останню чергу.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 5378598,07 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу як забезпечені заставою майна банкрута, 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів та 1040439,04 грн. (пеня та судовий збір у справі №911/2763/13), які підлягають задоволенню у останню чергу.

16. Щодо грошових вимог ПбАТ "УкрСиббанк" у розмірі 1872585,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПбАТ "УкрСиббанк" звернулося до господарського суду Київської області з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 1872585,85 грн., які виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11276834000 від 25.12.2007 р., укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та гр.ОСОБА_7 та договору поруки №169446 від 25.12.2007 р., укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та гр. ОСОБА_1

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника ПбАТ "УкрСиббанк" та ліквідатора банкрута, встановивши, що між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №169446 від 25.12.2007 р. саме як з громадянином, а не як фізичною особою-підприємцем, вказаний договір не пов'язаний із здійсненням ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, господарський суд вирішив у задоволенні заяви ПбАТ "УкрСиббанк" про визнання останнього кредитором ФОП ОСОБА_1 з грошовими вимогами у розмірі 1872585,85 грн. відмовити, оскільки у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними нею договорами як громадянином України не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

17. Щодо грошових вимог ТОВ "Факторинг Фінанс" у розмірі 7648868,00грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2013 р. у справі №361/7324/413-ц позов ТОВ "Факторинг Фінанс" до ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_7 задоволено, стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_7 на користь ТОВ"Факторинг Фінанс" 7648868,20 грн. основного боргу.

13.01.2014 р. на виконання вказаного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області було видано відповідний виконавчий лист..

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи , в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевказане, факт наявності заборгованості у банкрута перед ТОВ"Факторинг Фінанс" у розмірі 7648868,00 грн. є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

Відповідно до частини третьої ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого частиною восьмою статті 91 цього Закону, задовольняються в останню чергу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Факторинг Фінанс" звернулося до господарського суду Київської області з грошовими вимогами до банкрута у розмірі 7648868,00 грн., пропустивши встановлений судом двохмісячний строк, а саме 02.04.2014 р., в той час, як останнім днем зазначеного двохмісячного строку було 28.02.2014 р.

Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ТОВ "Факторинг Фінанс" кредитором ФОП ОСОБА_1 з сумою кредиторських вимог у розмірі 7648868,00 грн., які підлягають задоволенню у останню чергу та 1218,00 грн. (судовий збір), які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником у строки, передбачені частиною восьмою ст. 91 Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, за результатами розгляду у судових засіданнях вимог, заявлених кредиторами банкрута, суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторами ФОП ОСОБА_1:

- ПбАТ "Банк Національний Кредит" з грошовими вимогами у розмірі 495396,53 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу як забезпечені заставою майна банкрута, 4953,96 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ПбАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з грошовими вимогами у розмірі 5378598,07 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу як забезпечені заставою майна банкрута, 1040439,04 грн., які підлягають задоволенню у останню чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Торговий Дім "Молочна Країна" з грошовими вимогами у розмірі 194305,15 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Агрофакторінвест" з грошовими вимогами у розмірі 396726,77 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ПП "Василіск" з грошовими вимогами у розмірі 66435,59 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Терра Фуд" з грошовими вимогами у розмірі 230537,23 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Керрі Україна" з грошовими вимогами у розмірі 267827,86 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Саміра" з грошовими вимогами у розмірі 47800,00 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Торговий Дім "Гадячсир-Україна" з грошовими вимогами у розмірі 125809,36 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Алма-Веко, Фуд" з грошовими вимогами у розмірі 90947,24 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Агро-Рось" з грошовими вимогами у розмірі 107182,92 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ПрАТ "Пирятинський сирзавод" з грошовими вимогами у розмірі 281582,15грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Решетилівський маслозавод" з вимогами у розмірі 99288,00 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Кімак" з грошовими вимогами у розмірі 170878,05 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Техмолпром" з грошовими вимогами у розмірі 286139,48 грн., які підлягають задоволенню у 3 чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів;

- ТОВ "Факторинг Фінанс" з грошовими вимогами у розмірі 7648868,00 грн., які підлягають задоволенню у останню чергу та 1218,00 грн., які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

2. У задоволенні решти грошових вимог заявників відмовити.

Копію ухвали направити учасникам судового процесу.

Дата підписання: 09.04.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін