Постанова

від 08.04.2014 по справі 925/1331/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 925/1331/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Шикеринець Р.І. - представник за дов. № 2-17 від 13.01.2014р.;

від відповідача: Шимановський А.В. - представник за дов. № 500-08/93 від 30.12.2013р.;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.10.2013р.

у справі № 925/1331/13 (суддя Спаських Н.М. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно.

В судовому засіданні 08.04.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - ПАТ "Азот", відповідач) про зобов'язання відповідача повернути до Єдиної газотранспортної системи ПАТ "Укртрансгаз" безпідставно набуте майно - 87714,890 тис. куб. м. природного газу. Позивач вказує, що відповідач порушив договірні зобов'язання по зберіганню газу та відібрав газу більше, ніж було погоджено сторонами на січень 2013 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.09.2013 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ЗАТ "Укргаз-Енерго" (далі - третя особа 1).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.10.2013р. (повний текст складено 21.10.2013р.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не дослідив, що споживання відповідачем в січні 2013 року природного газу в розмірі 87714,890 тис. куб. м. без наявності факту виділення вказаних обсягів газу постачальником газу та при нездійсненні відповідачем закупівлі зазначеної кількості газу, має ознаки безпідставного набуття майна, яке підлягає поверненню у відповідності до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.12.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. та судді Іоннікової І.А. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка прийняла справу до провадження та призначила до розгляду на 21.01.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. у зв'язку із виходом судді Коротун О.М. з відпустки, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка ухвалою від 21.01.2014р. прийняла справу до свого провадження та залучила до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - третя особа 2). Розгляд справи було відкладено на 18.02.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження у вказаному складі судової колегії та призначено до розгляду на 18.03.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

У судовому засіданні 08.04.2014 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2014р заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб у судове засідання 08.04.2014р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення № 0411605270417 про вручення 02.04.2014р. третій особі 1 копії вищезазначеної ухвали та № 0411605270409 про вручення 31.03.2014р. третій особі 2 копії вищезазначеної ухвали.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, що були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2012 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є позивач, виконавець за умовами договору) та ПАТ "Азот" (замовник за умовами договору) було укладено договір № (419-211) на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1204000804 від 27.04.2012 р. (далі - договір 1, а.с. 81-85), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного даним договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у цьому договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені цим договором строки.

Відповідно до п. 9 договору 1 він набирає чинності з моменту підписання його сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 16 квітня 2012 року. Даний договір діє в частині зберігання газу до 15 квітня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору 1 замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу в обсягах 210 000,00 тис. куб. м., що закачується в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2012 року по 15 квітня 2013 року). У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання (період з 16 квітня 2011 року по 15 квітня 2012 року), останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання у поточному сезоні зберігання, що оформляється сторонами у відповідності до пункту 2.15 цього договору.

Відповідно до п. 2.9. договору 1 для здійснення закачування або відбору газу в/із ПСГ замовник за п'ять робочих днів до початку місяця закачування або відбору газу в/із ПСГ надає виконавцю заявку в письмовій формі щодо здійснення закачування або відбору місячних обсягів газу в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, та додає до неї три примірники акту приймання-передачі газу, підписані уповноваженим представником замовника та скріплені печаткою замовника, у яких замовник зазначає місячний обсяг газу, що планується закачати або відібрати в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу.

Відповідно до п. 2.12. договору 1 обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін до 15-го числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що на виконання умов договору відповідач надіслав позивачу заявку від 29.12.2012 р. № 211-1-26/11 та від 04.01.2013 р. № 211-1-26/4 на відбір в січні 2013 року з ПСГ природного газу в обсязі 22 617 371 куб. м. за договором. До таких заявок відповідач додав три примірника акту приймання-передачі газу в обсязі 22 617 371 куб. м.

Так, згідно акту приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 4/02-13 від 31.01.2013 р. (а.с. 48), оформленого між позивачем та відповідачем, ПАТ "Азот" в січні 2013 року з підземних сховищ газу позивача було відібрано 22 617 371 тис. куб. м. природного газу відповідно до умов договору (даний факт також не заперечується сторонами).

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що в січні 2013 року з Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГТСУ) було фактично відібрано 110 332 261 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується реєстром реалізації природного газу промисловим споживачам Черкаської області в зоні газопостачання відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" за січень 2013 року (а.с. 47) та актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами від 31.01.2013 р., підписаного та скріпленого печатками представниками позивача, відповідача та відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" (а.с. 46). Однак, в наведеному акті відсутні відомості стосовно того, на яких саме підставах відповідачем було відібрано з ЄГТСУ всю кількість природного газу у розмірі 110 332 261 тис. куб. м.

Так, на думку позивача, різницю між замовленими 22 617 371 куб. м. газу на січень 2013 року та фактично отриманими відповідачем у розмірі 110 332 261 тис. куб. м. (а саме 87714 890 тис. куб. м. природного газу) відповідач отримав безпідставно, а відтак повинен його повернути, оскільки, за твердженням позивача, саме він є власником (зберігачем) цього природного газу.

Крім того, обґрунтовуючи зазначені доводи, позивач вказує на те, що відомостей щодо власника спожитого відповідачем в січні 2013 року 87714890 тис. куб. м. природного газу до цього часу позивачу надано не було, в скоригованому розрахунковому балансі надходження та розподілу природного газу по Україні на січень 2013 року, сформованого та затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", не передбачено жодного постачальника природного газу, з ресурсів якого б були виділені ліміти природного газу для відповідача в обсязі 87714 890 тис. куб. м. З цих підстав позивач вважає, що відповідач отримав спірний обсяг газу всупереч умовам договору між сторонами від 27.04.2012 року та повинен його повернути у газотранспортну систему на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У матеріалах справи містяться копії трьох примірники актів приймання-передачі природного газу при відборі з ПГС № 100/02-13 від 30.06.2013 р. за січень 2013 року в обсязі 87 714,890 тис. куб. м. (а.с. 62), а також копії трьох примірники актів від 30.06.2013 р. № 4-1/05-13 (на початок сезону зберігання) (а.с. 63) та № 3-1/05-13 (на кінець сезону зберігання) (а.с. 64) про обсяг залишку природного газу відповідача в ПГС на обсяг 210 081,872 тис. куб. м., які не підписані з боку відповідача, а відтак не можуть бути належними доказами на підтвердження доводів позивача в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача до відповідача про повернення безпідставно отриманого майна, а саме - 87 714,890 тис. куб. м. природного газу, є неправомірною, необґрунтованою належними правовими підставами та доказами і не підлягає до задоволення.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду враховуючи наступне.

Як правомірно було встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 28 грудня 2012 року між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (продавець за умовами договору) та Публічним акціонерним товариством "Азот" (покупець за умовами договору) було укладено договір № 43-Х-13 на купівлю - продаж природного газу (далі - договір 2, а.с. 75-78), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власністю покупцю у січні 2013 року природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору 2).

Відповідно до п. 2.1. договору 2 продавець передає покупцеві у січні 2013 року газ в обсязі до 90 000,00 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1 договору 2 продавець передає покупцю газ в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ у газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3 договору 2 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, відбувається відповідно до діючого законодавства та оформлюється актом приймання-передачі газу.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 31 січня 2013 року між ЗАТ "Укргаз-Енерго" та ПАТ "Азот" був укладений акт приймання-передачі природного газу (а.с. 79), згідно умов якого третя особа передала, а відповідач прийняв у 2013 року природний газ в обсязі 87714 890 тис. куб. м. із посиланням на умови договору 28 грудня 2012 року № 43-Х-13.

Місцевим судом правильно встанволено, що даний договір станом на час розгляду справи не визнано недійсним рішення суду та відсутні обставини, які згідно норм чинного законодавства України дають підстави вважати даний договір нікчемним.

Таким чином, наявність зазначеного договору 2 спростовує доводи позивача про відсутність будь яких інших угод, на підставі яких відповідач міг би набути природних газ у свою власність.

Крім того, згідно рішення Господарського суду міста Києва по справі № 5011-74/9393-2012 від 27.09.2012 р. (залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. по справі № 5011-74/9393-2012), які в силу ст. 124 Конституції України є обов'язковими для виконання та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належного доказу на підставі ст. 43 ГПК України, визнано за Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" право власності на природний газ в об'ємі 4 862 130,750 тис. куб. м., який зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" згідно договору зберігання природного газу № 116-168-05/55 від 15 березня 2006 року станом на 01 вересня 2012 року та зобов'язано дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії України" не чинити перешкоди закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" у здійсненні його права власності на природний газ, у тому числі, здійснювати на вимогу закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" відбір з підземних сховищ газу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природного газу, що належить закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" на праві власності; здійснювати за письмовими зверненнями закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" передачу природного газу, що належить закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" на праві власності та зберігається в підземних сховищах газу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", з метою його реалізації третім особам у підземних сховищах газу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підписувати акти приймання-передачі природного газу.

Наведене спростовує доводи позивача стосовно того, що в натурі не існує обсягів газу, якими може розпоряджатися ЗАТ "Укргаз-Енерго", оскільки дане товариство не облікувало свій газ через оператора - НАК "Нафтогаз України" у встановленому порядку, а тому і не мало права розпоряджатися ним на користь споживачів газу, зважаючи на наступне.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду в частині того, що на час виникнення та виконання договірних стосунків між відповідачем та третьою особою діяв Порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 N 420. Даним Порядком передбачено, що процедура приймання-передачі обсягів газу до/із ПСГ визначається відповідними договорами, укладеними між ГЗП та замовником ( п. 8.2.3).

У відповідності до п. 3.3. договору 2 приймання-передача газу продавцем покупцеві оформляється актом приймання-передачі газу, що і було виконано між відповідачем та третьою особою.

В свою чергу, доказів недійсності договору 2 у встановленому законом порядку сторонами надано не було.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, позивач наполягав на тому, що повернення 87714 890 тис. куб. м. природного газу (якими, на його думку, безпідставно заволодів відповідач) має здійснитися в порядку та на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, таким чином, фактично подавши позов про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2, ч. 3 ст. 1212 ЦК України), тоді як позов з таких підстав не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що поданий позов не відповідає вимогам, які встановлює чинне законодавство для обраного позивачем способу захисту, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю (майном).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.) (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року по справі № 4/016-12 та від 06 березня 2014 року по справі № 905/6074/13).

Як було вищевстановлено, позивач в порушення вказаних норм права не надав суду належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем у січні 2013 року природного газу без достатньої правової підстави, а також, що саме той природний газ у розмірі 87714, 890 тис. куб. м., який був закачаний відповідачем у січні 2013 року належить позивачу на праві власності.

Також колегія суддів зазначає, що предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ. Речі, означені родовими ознаками, а також гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути предметом віндикації. На момент віндикації річ повинна фізично існувати. В іншому випадку порушене право підлягає захисту зобов'язально - правовими засобами захисту права власності.

Стаття 184 ЦК України встановлює, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Таким чином, окремою підставою для відмови в позові є той факт, що вимога про повернення природного газу не може бути предметом віндикаційного позову, оскільки природний газ не має (в розумінні порядку визначення речових якостей) індивідуальних ознак, які необхідні для майна, що може бути предметом такого виду позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі доведеності права власності на вказаний об'єм газу, позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом на загальних підставах.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.10.2013р. у справі № 925/1331/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Черкаської області від 17.10.2013р. у справі № 925/1331/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1331/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 09.04.2014 р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

Г.В. Корсакова