Постанова

від 04.04.2014 по справі 810/739/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2014 року Справа № 810/739/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» до про Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» звернулось до суду з позовом до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 31.05.2013 № 0006371600.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 159999 грн. 00 коп. та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 1 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняте відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято податковим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 4 квітня 2014 року, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» (ідентифікаційний код 35705927, місцезнаходження: 08354, Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів, вул. С. Петренка, буд. 13) зареєстроване в якості юридичної особи 13.02.2008 та перебуває на податковому обліку в Бориспільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з діяльністю приватних охоронних служб, що підтверджується даними довідки Управління статистики у Бориспільському районі серії АБ № 534174 (а.с. 46).

У березні-квітні 2013 року посадовими особами Державної податкової служби у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2013 № 19/16-018/35705927 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорента» послуг з найму модульних постів охорони не дотримано вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за І квартал 2011 року на суму 333333 грн. 34 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року на суму 333333 грн. 34 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за вказані вище звітні періоди податковим органом здійснено аналіз інформації, що наведена у податкових деклараціях позивача з податку на прибуток підприємств, інформаційних базах Державної податкової служби та первинних документах, що подані позивачем, а саме: договорі, актах здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписках та оборотно - сальдових відомостях.

За результатами аналізу поданих позивачем первинних документів бухгалтерського і податкового обліку податковий орган дійшов висновку про те, що обставини, що свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорента» послуг з найму модульних постів охорони та наявності зв`язку їх отримання із господарською діяльністю підприємства, відомостями, що викладені у вказаних документах, не підтверджено.

Посадовими особами Державної податкової служби у Київській області у ході контролюючого заходу також прийнято до уваги наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01.10.2012 у кримінальній справі № 1/2609/1025/12, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорента» ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 та частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Крім того, податковий орган зважав на інформацію, наведену Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби в акті документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» від 06.03.2013 № 122/22-1/35705927, відповідно до якої вказаним суб`єктом господарювання у ході проведення перевірки документально не підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентами - постачальниками, у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента».

За таких обставин, відповідач вважає, що угода, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорента» зобов`язалось надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування валових витрат на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов`язання з цього податку за І-ІІ квартали 2011 року на суму 159999 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.05.2013 № 0006371600, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 160000 грн. 00 коп., з яких: 159999 грн. 00 коп. - за основним платежем, 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.09.2013 № 704/10/10-36-10-01-206/548 та Міністерства доходів і зборів України від 09.10.2013 № 12845/6/99-99-10-01-15 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.05.2013 № 0006371600 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента» ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, судом з метою всебічного та об`єктивного вирішення справи було витребувано у позивача відомості стосовно формування валових витрат за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, а також докази прийняття позивачем вказаного обладнання та його повернення наймодавцю.

Представник позивача своєю заявою від 02.04.2013 (а.с. 151) повідомив суду, що документи, які б підтверджували факт здійснення позивачем наведеної вище господарської операції, крім тих, що наявні в матеріалах справи, надати можливості немає.

Частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

У лютому 2011 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента» договір найму від 01.02.2011 № 17, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу у строкове платне користування металеві побутові приміщення на базі контейнерів - модульні пости охорони, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У лютому - травні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента» та позивачем підписано акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011 та 31.05.2011, відповідно до яких контрагент позивача надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» послуги найму загальною вартістю 800000 грн. 00 коп.

Перерахування коштів у загальному розмірі 800000 грн. 00 коп. на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорента» за призначенням платежу «оплата згідно договору № 17 від 01.02.2011 (послуги найму)» здійснено позивачем у період з лютого по травень 2011 року (копії банківських виписок (а.с. 33-36).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» у складі ціни послуг, представником позивача надано суду копії виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента» податкових накладних від 28.02.2011 № 22809 суму 200000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 33333 грн. 33 коп., 30.03.2011 № 33001 на суму 200000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 33333 грн. 33 коп., 28.04.2011 № 42810 суму 200000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 33333 грн. 33 коп., 30.05.2011 № 53006 суму 200000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 33333 грн. 33 коп.

Витрати, понесені позивачем на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорента» послуг, включено позивачем до валових витрат за І квартал 2011 року та до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств зазнавало змін.

Так, порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємства до 1 квітня 2011 року визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР).

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, повноваження і обов'язки посадових осіб податкового органу під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємства, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III цього Кодексу, що застосовується з 01.04.2011, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (аналогічні положення встановлені підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, що діяв до 01.04.2011).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його валового доходу.

Суд звертає увагу на те, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що подані позивачем до податкового органу у ході контролюючого заходу первинні документи формально оформлюють господарські відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорента», проте зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарської операції.

Так, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011 та 31.05.2011 не містять опису змісту послуг, їх кількісні чи якісні характеристики.

Будь - яких документальних свідоцтв на підтвердження зв'язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю представником позивача суду не надано.

Крім того, суд враховує відсутність у позивача первинних фінансово-господарських документів, які б підтверджували факт прийняття позивачем вказаного обладнання та його повернення наймодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сорента».

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Враховуючи, що факти надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорента» не підтверджено позивачем документально, зважаючи на те, що наявні у позивача первинні документи не містять відомостей, необхідних для надання їм юридичної сили та доказовості, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат за І-ІІ квартали 2011 року на суму 666666 грн. 00 коп. суд вважає цілком обґрунтованими.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.05.2013 № 0006371600, яким донараховано грошове зобов`язання у загальному розмірі 160000 грн. 00 коп. (159999 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), носить майновий характер, у зв`язку з чим розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 3200 грн. 00 коп.

Оскільки позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 393 грн. 08 коп., а за результатами розгляду адміністративної справи судом відмовлено у задоволенні позову, решта судового збору у сумі 2806 грн. 92 коп. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецкомплекс» до Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності «206») судовий збір у розмірі 2806 (дві тисячі вісімсот шість) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.