Рішення

від 09.04.2014 по справі 903/274/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2014 р. Справа № 903/274/14

за позовом Приватного підприємства «Експосервіс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Маркет»

про стягнення 22 374,39 грн.

Суддя Костюк С. В.

За участю представників сторін:

від позивача: Лебедєва-Ровенчук О.І., дов. від 14.03.2014 року.

від відповідача: н/з

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть : Позивач - ПП «Експосервіс» ставить вимогу стягнути з відповідача - ТзОВ «Свемон-Маркет» 22 374,39 грн., з них 20 000 грн. заборгованості за надані послуги, 544 грн. інфляційних нарахувань, 1830,39 грн. відсотків річних.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що заборгованість виникла в результаті невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг за договором про надання послуг/ виконання робіт №037-03/16 від 16.03.2014 року, строк оплати послуг по п.1.2,2.2.3 договору до 01.04.2011 року, вартість робіт вказана в п.3.2; інфляційні на відсотки річних нараховано за порушення виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України.

Відповідач вимог ухвали суду від 25.03.2014 року не виконав, пояснень по суті заявлених позивачем вимог суду не представив.

07.04.2014 року через канцелярію суду подав клопотання відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання із-за перебування директора підприємства у відрядженні.

Представник позивача заперечує проти відкладення розгляду справи і просить вирішувати спір по суті в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи розглянуто в судовому засіданні та відхилено як необґрунтоване.

При цьому суд враховує те, що представництво в суді не обмежено певним колом осіб, ухвалою суду від 25.03.2014 року явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, тому суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбачається, що 16.03.2011 року між ПП «Експосервіс» (виконавець по договору) та ТзОВ «Свемон-Маркет» (замовник по договору) було укладено договір про надання послуг/виконання робіт №037-03/16 (а.с.9).

За умовами договору, а саме п.1.1 виконавець на замовлення замовника надає послуги з проектування, монтажу, художнього оформлення та демонтажу виставкової експозиції на час проведення виставки «BABY EXPO 2011», що проходитиме з 29 березня по 01 квітня 2011 року у «Міжнародному виставковому центрі» (м.Київ, Броварський проспект, 15).

По п.3.2 вартість робіт становить 49 855 грн., яка підтверджується актом приймання робіт (п.2.2.5) та сплачується виконавцю до кінця виставки, тобто до 01.04.2011 року (п.1.1) згідно виставленого рахунку.

Факт надання послуг на суму 49 855 грн. підтверджено актом приймання виконаних робіт №037-04/01 від 01.04.2011 року, підписаним виконавцем та замовником без будь-яких зауважень (а.с.10).

Рахунок на оплату виписано 16.03.2011 року за № 03-03/16.

Водночас, свої зобов'язання по оплаті послуг відповідач виконав частково, а саме перерахував 24.03.2011 року 15 000 грн., 25.03.2011 року -13 000 грн., 13.12.2011 року -1855 грн., всього 29855 грн., що підтверджується виписками банку в яких зроблено посилання на рахунок №037-03/16 від 16.03.2011 року.

Заборгованість становить 20 000 грн., яка як зазначив представник позивача, на момент розгляду спору відповідачем не погашена.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів послуг. Зокрема, позивач надав відповідачу послуги з проектування, монтажу, художнього оформлення та демонтажу виставкової експозиції на суму 49 855 грн.

Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання за договором від 16.03.2011 року щодо оплати за надані позивачем послуги відповідачем були виконані частково на суму 29 855 грн., факт надання позивачем послуг підтверджено актом від 01.04.2011 року, при цьому відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень щодо якості наданих послуг, свідчить про їх прийняття.

Згідно п.3.3 договору відповідач оплачує надані послуги до кінця виставки згідно виставленого рахунку. По п.1.1 кінець виставки 01.04.2011 року, рахунок на оплату виписаний позивачем 16.03.2011 року.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 20000 грн. підтверджується наявними у справі доказами, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню як така, що відповідає чинному законодавству та обґрунтована матеріалами справи.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.14) заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1830,39 грн.

Водночас за розрахунком суду сума річних становить 1781,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Також підлягає стягненню інфляційні в сумі 544 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.509,525,526,530,610,625,627,901,903,905 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,174,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Маркет» (45200, Волинька обл., Ківерцівський р-н, м.Ківерці, вул.Грушевського, буд.27, ЄДРПОУ 32297293) в користь Приватного підприємства «Експосервіс» (03680, м.Київ, пр.Перемоги, 40-Б, ЄДРПОУ 25403408) 22 325,92 грн., з них 20 000 грн. заборгованості за надані послуги, 544 грн. інфляційних нарахувань, 1781,92 грн. відсотків річних, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 1823,04 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

09.04.14

Суддя С. В. Костюк