Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/3549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3549/14 01.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця»

до Приватного акціонерного товариства «Швидко-Україна»

про стягнення 44 015,31 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача: Луценко В.П. (довіреність б/н від 01.11.2013 року);

від відповідача: не з'явились;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Швидко - Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 44 015,31 грн. заборгованості за договором № ШВ-33/07.Л від 25.10.2007 року, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3549/14, розгляд справи призначено на 01.04.2014 року.

28.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 01.04.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № ШВ-33/07Л від 25.10.2007 року в частині оплати поставленого товару.

В судове засідання 01.04.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є адреса, яка вказана позивачем в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 20-22-П/П-С-1.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2007 року між сторонами був укладений договір поставки № ШВ-33/07Л (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати в обумовлені цим договором строки товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язаний прийняти товар у власність і сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1. договору асортимент товару визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1. договору ціна товару відображається у специфікації.

Відповідно до п. 4.2 договору, загальна вартість цього договору визначається вартістю товару поставленого протягом дії цього договору.

Згідно п. 4.3. договору, розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Термін сплати покупцем ціни за фактично поставлений та неоплачений товар вказаний у специфікації. (п. 4.4. договору).

Згідно п. 1. специфікації до договору поставки № ШВ-33/07Л від 25.10.2007 року термін сплати покупцем ціни за фактично поставлений та неоплачений товар настає на п'ятнадцятий календарний день наступний за днем поставки такого товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії цього договору на підставі письмового замовлення покупця. У замовленні покупець визначає асортимент (номенклатуру) та кількість товару.

Згідно п. 5.3. договору, замовлений товар повинен бути поставлений покупцю у строк, який вказаний у специфікації.

Відповідно до п. 7.1 договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки.

Згідно п.7.2.2. договору, прийом товару за якістю проводиться у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою Постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.66 р. № П-7.

Відповідно до п.7.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами накладної, яка засвідчує факт передачі товару. Якщо постачальник є платником ПДВ, він зобов'язаний в момент передачі товару надати покупцеві відповідну податкову накладну на товар, що фактично передається.

Згідно, додаткової угоди до договору № ШВ-33/07Л від 25.10.2007 року договір діє до 25.10.2009 року та до повного виконання сторонами свої х зобов'язань.

На підставі договору позивач в період з липня 2013 року по вересень 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 44 015, 31 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Доказів які б спростовували факт поставки товару відповідачу матеріали справи не містять.

За твердженням позивача поставлений товар на загальну суму 44 015, 31 грн. оплачений відповідачем не був, що також підтверджено банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Доказів оплати відповідачем поставленого йому позивачем товару та/або інших доказів які б спростовували викладене в позовній заяві матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № ШВ-33/07Л від 25.10.2007 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу за період з липня 2013 року по вересень 2013 року товар на загальну суму 44 015,31 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засідання), який оплачений відповідачем не був.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар, станом на момент вирішення справи, становить 44 015,31 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 44015,31 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 44 015,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.4. договору та п.1 специфікації до договору поставки № ШВ-33/07Л від 25.10.2007 року є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 44 015,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Швидко - Україна» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 20-22-П/П-С-1; код ЄДРПОУ 30178041; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця» (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 18; код ЄДРПОУ 35369318) 44 015 (сорок чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 31 коп. основної заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко