Постанова

від 02.04.2014 по справі 821/4240/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4240/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Головного Управління державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» (далі - позивач, ТОВ «СК «Марина груп») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні) та Головного Управління державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000731502 від 29 жовтня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією липня 2013 року на 29 002,00 грн.; №0000721502 від 29 жовтня 2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 40 277,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 138,50 грн., та зобов'язання Головного Управління державної казначейської служби України у Херсонській області відшкодувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 70 728 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при формуванні податкового кредиту та включення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування позивачем були дотримані вимоги ст.ст. 198, 200 ПК України, податковий кредит травня-липня 2013 року сформований на підставі належним чином складених податкових накладних, виданих платниками ПДВ, будь-яких зауважень до порядку складання документів у податкової інспекції немає. Віднесення сум податку до податкового кредиту відбулось по даті тієї події, що відбулася раніше, а саме - даті списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, а за довгостроковим договором - по даті фактичного отримання замовником результатів робіт, оформлених актами виконаних робіт. При включенні сум податку до бюджетного відшкодування були дотримані умови щодо фактичної сплати товарів постачальникам таких товарів. На думку позивача викладені в акті перевірки обставини його діяльності є надуманими та такими, що суперечать фактичним обставинам господарської діяльності та не підтверджені первинними документами підприємства.

Представник ДПІ у м. Херсоні просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «СК «Марина груп» з врахуванням того, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Позивачем порушені ці вимоги законодавства, що підтверджується актом перевірки.

УДКС України у м. Херсоні надало пояснення, в якому зазначило, що до повноважень органів Держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обов'язкових платежів до бюджету, у т.ч. і ПДВ, у зв'язку з чим УДКСУ України у м. Херсоні не може надати оцінку законності позовних вимог. Також зазначено про те, що відповідно до вимог ст.25 Бюджетного кодексу України органи Державного казначейства мають повноваження здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Представник казначейської служби повідомив суд про те, що за декларацією липня 2013 року казначейська служба не отримувала висновок від податкової інспекції про відшкодування підтвердженої суми податку на додану вартість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 29.10.2013 року № 0000721502, № 0000731502. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» (вул. Комсомольська, 20, кв. 5, м. Херсон, ЄДРПОУ 33725826) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією липня 2013 року в розмірі 70 728,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» (вул. Комсомольська, 20, кв. 5, м. Херсон, ЄДРПОУ 33725826) витрати по сплаті судового збору в сумі 894,18 грн.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на зазначену постанову подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову від 10 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «СК «Марина груп» відмовити повністю.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, основним видом діяльності є будування суден і плавучих конструкцій.

В жовтні 2013 року фахівець ДПІ у м. Херсоні здійснила документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень та серпень 2013 року, за наслідками якої складений акт від 16.10.2013 року №1100/21-03-15-02/33725826. В акті зазначено, що за декларацією з ПДВ за липень 2013 року сума бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку складає 70 728 грн., за декларацією серпня 2013 року сума бюджетного відшкодування склала 5357 грн. Державною податковою інспекцією було підтверджено відображення позивачем по декларації за липень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 30 478 грн. та за декларацією серпня 2013 року в сумі 5330 грн. на розрахунковий рахунок в банку. Що стосується решти сум бюджетного відшкодування, в акті вказано, що позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2013 року на суму 29 002 грн. 32 коп. за податковою накладною СУ-453 ОАО «Чорноморгідробуд» № 139/002 від 22.05.2013 року. ТОВ «СК «Марина груп» є замовником послуг у СУ-453 ОАО «Чорноморгідробуд» по виконанню комплексу робіт по об'єкту «Берегоукрепительная стенка за адресою: м. Херсон, вул. Карантинній острів, 1, затон заводу ім. Комінтерна в м. Херсоні» згідно договору підряду від 05.09.2011 року №0509/1. ТОВ «СК «Марина груп» сплатила за ці роботи частково суму 10 000 грн. з урахуванням ПДВ (платіжне доручення від 08.07.2013 року №341), але ці кошти, на думку ДПІ, є лише авансовими платежами, оскільки результат виконаних послуг в реальності не оформлено актами виконаних робіт за договорами за травень 2013 року.

Також податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Херсоні було зафіксовано в акті перевірки про те, що ТОВ «СК «Марина груп» придбало «Плавдок-1» у постачальника ПАТ «СК «Укррічфлот» (м. Херсон) згідно договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року №01-10/80 на загальну суму - 125 000 грн., в т.ч. ПДВ - 20 833,33 грн., сплатило ПАТ «СК «Укррічфлот» кошти (платіжне доручення від 10.07.2013 року №355), але ці кошти, на думку відповідача, є лише авансовими платежами та замовник по факту не отримав товар, оскільки результат отримання товару фактично оформлено актом приймання-передачі від 06.09.2013 року. Тому суму 20 833 грн. 33 коп. позивач не мав права включати до бюджетного відшкодування.

ДПІ у м. Херсоні встановлено, що ТОВ «СК «Марина груп» є замовником послуг, постачальником яких є ТОВ «Колорит» згідно договору №97 від 17.02.2011 року та додаткової угоди №4 від 27.08.2012 року. У червні 2013 року було придбано послуг на загальну суму - 32 300 грн., в т.ч. ПДВ - 5383,33 грн., та включено до податкового кредиту червня 2013 року. ПДВ у сумі 5383,33 грн., в тому числі за податковою накладною № 2 від 20.06.2013 року включено до податкового кредиту червня 2013 року суму ПДВ 2750 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Дебіторська заборгованість у позивача рахувалась кредиторська заборгованість, тому податкова інспекція дійшла до висновку про те, що ТОВ «СК «Марина груп» за червень-липень 2013 року було сплачено кредиторську заборгованість за попередні періоди по ТОВ «Колорит», а акт № 54 від 20.06.2013 року на суму 16 500 грн. (в т.ч. ПДВ 2750 грн.) залишився неоплаченим. Таким чином, ТОВ «СК «Марина груп» не мало права відносити суму 2750 грн. за податковою накладною №2 від 20.06.2013 року до бюджетного відшкодування.

За цими підставами у висновках акту вказано, що на порушення вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «СК «Марина груп» завищено податковий кредит у травні 2013 року на суму 29 002,32 грн., на порушення п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника у банку у липні 2013 року на суму 40 250 грн., у серпні на суму 27 грн. За розглядом висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року № 0000721502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 40 277,00 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 20 138,50 грн.; №0000731502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією липня 2013 року на 29 002 грн.

Підтверджена перевіркою сума бюджетного відшкодування 30 478 грн. за декларацією липня 2013 року позивачу не перерахована.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України … б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною... Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до вимог пункту 187.9 статті 187 цього розділу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами)». ТОВ «СК «Марина груп» є замовником послуг, постачальником яких є СУ-453 ОАО «Чорноморгідробуд», комплекс робіт по об'єкту «Берегоукрепительная стенка по адресу: м. Херсон, вул. Карантинній острів, 1, затон заводу ім. Комінтерна в м. Херсоні» згідно довгостроковому договору підряду від 05.09.2011 року №0509/1. В травні сторонами оформлено акт виконаних робіт форми КБ-2 №140 2-1 ПД КБ2 на загальну суму 174 013,91 грн., позивачем отримана податкова накладна № 139/002 від 22.05.2013 року на загальну суму 174 013,91 грн. (в т.ч. ПДВ 29 002 грн. 32 коп.), належним чином зареєстрована постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних. Вартість цих робіт була оплачена частково платіжним дорученням №341 від 08.07.2013 року в сумі 100 000 грн. (в т.ч. сума ПДВ 16 666,66 грн.), сплата була включена до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ по постачальнику СУ-453 ВАТ «Чорноморгідробуд» у липні 2013 року у відповідності до вимог п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що та обставина, що станом на 01.05.2013 року у позивача перед СУ-453 ВАТ «Чорноморгідробуд» існувала кредиторська заборгованість у сумі 111 140,89 грн., яка склалася через неповну оплату актів по виконаних роботах за вересень 2012 року (105 567,36 грн.) та жовтень 2012 року (5573, 53грн.) не впливає на право позивача включити до податкового кредиту травня 2013 року суму ПДВ 29 002 грн. 32 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання перевіряючої посадової особи ДПІ на відсутність акту виконаних робіт за травень 2013 року є необґрунтованим, оскільки даний акт був наданий суду першої інстанції, в п. 2.3 акту перевірки вказано про те, що усі первинні бухгалтерські документи, в т.ч. акти виконаних робіт, за період вересень, жовтень 2012 року, травень-серпень 2013 року були надані для огляду перевіряючому. Помилка у періоді, за який складений акт, яка полягає у тому, що замість «травня 2013 року» зазначено «листопад 2012 року», не позбавляє даний акт сили первинного документа, оскільки до акту були складені інші документи із зазначенням правильного періоду, як-то довідка про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, відомість витрачених ресурсів тощо. До того ж, правомірність формування податкового кредиту за травень 2013 року не було предметом даної перевірки, що підтверджено ДПІ у м. Херсоні раніше проведеною камеральною перевіркою, порушень у цьому періоді не встановлено, та як стверджує представник позивача в судовому засіданні суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року у розмірі 28 939 грн. відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 27.09.2013 року.

Суд першої інстанції вважає, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що не знайшло свого підтвердження при розгляді справи порушення податкового законодавства при включенні до бюджетного відшкодування суми 20 833 грн. 33 коп. по господарській операції придбання 10.07.2013 року у ПАТ «СК «Укррічфлот» плавдоку вартістю 125 000 грн., який фактично був переданий 06.09.2013. ТОВ «СК «Марина груп» включило до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2013р. суму ПДВ у розмірі 20 833,33 грн., сплачену ПАТ «СК «Укррічфлот» ф-я Херсонський річковий порт» за платіжним дорученням №355 від 10.07.2013 року на загальну суму 125 000 грн. за договором №01-10/80 від 09.07.2013 року, позивачем отримана податкова накладна №18/12 від 10.07.2013 року, яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що висновок ДПІ про неправильність включення суми ПДВ з цього правочину до розрахунку бюджетного відшкодування є неправомірним, оскільки дата передачі доку не впливає на дату, з якої законодавство надає платнику ПДВ права включити сплачену суму за товар до розрахунку бюджетного відшкодування.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку відповідача про завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2013 року у розмірі 2750 грн. по постачальнику ТОВ «Колорит». В акті вказано, що в червні-липні 2013 року цьому постачальнику було сплачено кредиторську заборгованість за попередні періоди, тому ТОВ «СК «Марина груп» «не мало право відносити суму 2750 грн. за податковою накладною №2 від 20.06.2013 року на загальну суму 16 500 грн. в т.ч. ПДВ - 2750 грн. до бюджетного відшкодування». Сума 16 500 грн. була сплачена позивачем платіжним дорученням №347 від 08.07.2013 року, в якому в розділі про призначення платежу вказано: «Згідно рахунку №СФ-13 від 20.06.2013 року за виконання корпусних робіт, ПДВ в т.ч. 2750 грн.», рахунок був виписаний саме на вартість робіт 16 500 грн., що відповідає відомостям акту № 54 від 20.06.2013 року. Тому сплачену позивачем суму 16 500 грн. податкова інспекція неправомірно врахувала в погашення попередньої заборгованості позивача перед ТОВ «Колорит». Сума 2750 грн. включена до розрахунку бюджетного відшкодування за липень 2013 року відповідно до приписів ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Крім того, за змістом п. 200.4 Податкового кодексу України, у п. «а» якого вказано «... бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг...», тому, на думку суду апеляційної інстанції, позивач мав право віднести суму ПДВ 2750 грн. до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ.

ДПІ у м. Херсоні не викладено заперечень щодо того, що постачальники позивача отримали оплату за поставлений позивачу товар, надані роботи, у ціні яких був податок на додану вартість, відобразили дані господарські операцій в податковій звітності. Будь-яких претензій до цих постачальників щодо сплати задекларованих податків у податкової служби немає. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання неправомірними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні №0000731502, №0000721502 від 29 жовтня 2013 року.

Відповідно до вимог пп. 200.12, 200.13 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Як було встановлено, у визначений ПК України термін Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відповідний висновок із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування 30 478 грн. за декларацією липня 2013 року до органу державного казначейства не надав, і безспірна сума бюджетного відшкодування, яка не була зменшена внаслідок прийняття податкових повідомлень-рішень, позивачеві не перерахована.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією липня 2013 року в розмірі 70 728 (сімдесят тисяч сімсот двадцять вісім) грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно позовної заяви, однієї з вимог позивача є зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області відшкодувати на розрахунковий рахунок ТОВ «СК «Марина груп» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року у загальній сумі 70 728, 00 грн.

Як углядається з матеріалів справи, вимоги позивача щодо стягнення на користь ТОВ «Суднобудівна компанія «Марина груп» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією липня 2013 року в розмірі 70 728 грн. заявлено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 11 КАС України, вийшовши за межи позовних вимог, стягнувши суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області відшкодувати на розрахунковий рахунок ТОВ «СК «Марина груп» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року у загальній сумі 70 728, 00 грн.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 201; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року змінити.

Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 29.10.2013 року № 0000721502, № 0000731502.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області відшкодувати на розрахунковий рахунок ТОВ «СК «Марина груп» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року у загальній сумі 70 728, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія «Марина груп» (вул. Комсомольська, 20, кв. 5, м. Херсон, ЄДРПОУ 33725826) витрати по сплаті судового збору в сумі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 18 коп.».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький