Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/1743/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1743/14 24.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едганс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОМ-Н» Простягнення боргу в розмірі 22 412,68 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Солдатова Н.В. - дов. № б/н від 17.02.2014 р.;

від відповідача: Похилько О.В. - дов. № б/н від 20.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЕДГАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ-Н" про стягнення 27 562,68 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.02.2014 року.

Зважаючи на те, що суддя Спичак О.М. перебував на лікарняному, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 21.02.2014 року справу № 910/1743/14 передано для розгляду судді Ковтуну С.А.

Ухвалою суду від 21.02.2014 року справу № 910/1743/14 прийнято до свого провадження суддею Ковтуном С.А. та призначено її до розгляду на 24.03.2014 року.

У зв'язку з виходом судді Спичака О.М. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 24.03.2014 року справу № 910/1743/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 24.03.2014 р. справа № 910/1743/14 прийнята до свого провадження колегією суддів.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2014 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої просив суд стягнути з відповідача 21 581,14 грн. основного боргу, 261,52 грн. три відсотки річних та 570,02 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, яка судом була розглянута та прийнята. Також представник позивача надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 24.03.2014 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечує у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.03.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача у період з 02.08.2013 р. по 04.10.2013 р. було поставлено товар на загальну суму 92 382,99 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 70 801,85 грн., що підтверджується банківськими виписками копії яких містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим в останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Едганс» виникла заборгованість у розмірі 21 581,14 грн.

Позивач 05.11.2013 р. направив на адресу відповідача вимогу про погашення існуючої заборгованості у розмірі 28 858,14 грн., проте дана вимога відповідачем задоволена частково.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 21 581,14 грн. основного боргу, 261,52 грн. три відсотки річних та 570,02 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткових накладних становить 21 581,14 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 21 581,14 грн.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 261,52 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 261,52 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 2 статті 692 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами, розрахованої у розмірі облікової ставки НБУ та складає 570,02 грн.

Відповідно до частин 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами угода щодо встановлення розміру процентів не укладена, а розмір облікової ставки НБУ застосовується до нарахування пені, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМ-Н» (місцезнаходження : 03057, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Гетьмана Вадима, 6, літери А, А', код ЄДРПОУ 35159175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДГАНС» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, код ЄДРПОУ 38792551) 21 581 (двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) грн. 14 коп. боргу, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 52 коп. три відсотки річних та 1 780 (одну тисячу сімсот вісімдесят) грн. 53 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

31.03.2014 року

Суддя О.М. Спичак