Рішення

від 08.04.2014 по справі 909/221/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р. Справа № 909/221/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П.А.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даная-Україна",

вул. Шота Руставелі, 31-Б, м.Київ , 01033;

поштова адреса для кореспонденції: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м. Київ, 02099

до відповідача: Приватного підприємства "Лардо Трейд"

вул. Отця І.Блавацького, 2, м.Івано-Франківськ, 76011

про стягнення 71 220,40грн. заборгованості, з яких: 63 286,76грн.- сума боргу,

1 487,20грн.-3% річних, 6 446,44грн.- штрафних санкцій

За участю представників сторін:

від позивача: Готра Т.В. - представник, (довіреність б/н від 27.02.14);

від відповідача: Мирончук І.М.- представник, (довіреність б/н, від 07.04.14).

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Даная-Україна" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Лардо Трейд" про стягнення 71 220,40грн. заборгованості, з яких: 63 286,76грн.- сума боргу, 1 487,20грн.-3% річних, 6 446,44грн.- штрафних санкцій

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав суду заяву про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 42 571,21 грн., 3% річних в сумі 569, 94 грн. та штрафні санкції 2465,73 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду клопотання №67 від 07.04.14р., дане клопотання мотивоване тим про те що в частині стягнення збитків за юридичні послуги відмовити, а судовий збір розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та відповідачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

10.04.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даная-Україна" та Приватним підприємством "Лардо Трейд" укладено договір №3/12-ЛТ.

Відповідно до договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах договору №3/12-ЛТ від 10.04.12р. При цьому відповідно до п.2.2 договору замовлення передається постачальником одним із наступних способів: шляхом заповнення електронною поштою факсимальним або телефонним зв"язком. Кожна із сторін уклавши догові поставки товарів взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар , а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених у договорі.

До договору поставки №3/12-ЛТ від 10.04.12р. підписано протокол розбіжностей , відповідно до якого крім іншого включено п.5.4. роздрібні ціни на товар для подальшого продажу третім особам, встановлюється покупцем самостійно, але не вище 65 відсотків від вартості товару, що вказана у в специфікації.

П. 6.1 зобов'язує покупця здійснити оплату за товар на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 9.2.3 договору покупець зобов'язаний надавати звіт про реалізований товар. Згідно до п. 10.4 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Також між позивачем та відповідачем підписано договір №26/12-ЛТ від 10.04.12р. відповідно до якого замовник з однієї сторони та виконавець про виконання заходів щодо стимулювання збуту товару, поставленого замовником виконавцю на підставі договору поставки №3/12-ЛТ від 10.04.12р., а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги у розмірах та в порядку , встановленому договором №26/12-ЛТ від 10.04.12р.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону позивачем відповідачу нараховані три відсотки річних в сумі 569,94 грн. та пеня в сумі 2317,60 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, вважаємо, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п.3. 17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме:

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок річних, оскільки позивачем інфляційні процеси нараховані за більший період існування боргу. Однак, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені, в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 42571,21 грн. - основного боргу, 569,94 грн. - 3% річних, 2317,60 грн. - пені.

Також, як було зазначено, позивач у позовній заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: вул. Отця І.Блавацького, 2, м. Івано-Франківськ, 76011, та на грошові кошти, що знаходяться на його розрахунковому рахунку.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем, слід відшкодувати з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату юридичної допомоги, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За змістом частини третьої ст. 48 та ч.5 ст. 49 ГПК у їх сукупності, а також Рішення Конституційного Суду України від 11.07.13 №6-рп/2013 у справі № 1-4/2013, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката (у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права.

Оскільки виконавцем договору про надання правової допомоги є приватне підприємство, яке є суб'єктом підприємницької діяльності, а не адвокатським об'єднанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо стягнення з відповідача 5000, 00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги.

Керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, Цивільного Кодексу України, ст.ст.4-7, 22, 43, 44, 48, 49, 66, 67, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даная-Україна" до Приватного підприємства "Лардо Трейд" про стягнення 71 220,40грн. заборгованості, з яких: 63 286,76грн.- сума боргу, 1 487,20грн.-3% річних, 6 446,44грн.- штрафних санкцій заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Лардо Трейд" вул. Отця І.Блавацького, 2, м.Івано-Франківськ, 76011 (код ЄДРПОУ 36733426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даная-Україна", вул. Шота Руставелі, 31-Б, м.Київ , 01033; поштова адреса для кореспонденції: вул. Бориспільська, 9, корпус 8, офіс 310, м. Київ, 02099 (код ЄДРПОУ 37954503) основний борг в сумі 42 571,21 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят одна грн. двадцять одна коп.), 3% річних - 569,94 грн. (п'ятсот шістдесят дев'ять грн. дев'яносто чотири коп.), пеня - 2317,60 грн. (дві тисячі триста сімнадцять грн. шістдесят коп.), а також 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.14

Суддя Шкіндер П. А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"