Рішення

від 09.04.2014 по справі 910/3237/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3237/14 09.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дисктранс» до 1) Приватного підприємства «Вінтехлінс» 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 96 149,97 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Невальонна Н.М. від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоТрнасЛогістика» (надалі - «Позивач») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп» (надалі - «Відповідач») про стягнення 22 067,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №08-10 транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів від 04.10.2010 р. позивач надав транспортно-експедиційні послуги, а відповідач 1 належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 88 025,10 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 7 571,97 грн. та інфляційних збитків у розмірі 352,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №15012014 від 15.01.2014 р. ФОП ОСОБА_1 поручився за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором №08-10 від 04.10.2010 р. Претензією від 12.02.2014 р. позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою про сплату заборгованості відповідача 1 за основним договором у розмірі, забезпеченому договором поруки, а саме в сумі 200,00 грн., у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання відповідачем 2 за договором поруки, позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників відповідачів, розгляд справи відкладено до 09.04.2014 р.

02.04.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до додаткової угоди №1 від 17.01.2014 р. до Договору поруки №15012014 від 15.01.2014 р.

07.04.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи протоколу розбіжностей до Договору поруки №15012014 від 15.01.2014 р.

07.04.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач 2 підтвердив право позивача на стягнення поруки у розмірі 200,00 грн.

У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026329250 від 02.04.2014 р.

У судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2010 р. між Позивачем (експедитор) та Відповідачем 1 (замовник) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів №08-10 (надалі - Договір).

Згідно із п. 1.1 Договору замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору «послуги»).

Відповідно до п. 1.2 Договору вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу, кошторис перевезення вантажів зазначаються в протоколі погодження договірної ціни, який є його невід'ємною частиною.

Із змісту п. 2.2.1 Договору вбачається, що експедитор зобов'язаний на підставі письмового запит (пропозиції) про перевезення вантажу, направленого замовником факсимільним зв'язком (електронною поштою), узгоджувати з замовником маршрут та умови перевезення вантажу та направляти йому для підписання протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

Положеннями п. 2.2.3 Договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснювати своєчасно оплату згідно умов Договору, а також відшкодовувати витрати, які поніс експедитор, виконуючи надане йому замовником доручення.

Згідно із п. 2.2.11 Договору замовник зобов'язаний щомісячно підписувати двохсторонній акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг за договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною його частиною. Винагороду експедитора сторони визначили як різницю грошових коштів між узгодженою з замовником вартістю послуг і фактичними витратами в процесі виконання обов'язків, які залишилися в експедитора після виконання обов'язків по даному договору.

Згідно п. 3.4 Договору загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих замовнику, згідно актів виконаних робіт (крім вартості перевезення та експедирування по території України імпортного вантажу).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів. Банківські витрати несе замовник. На свій розсуд експедитор має право надавати експедиторські коди та інструкції навіть у тому випадку, якщо замовником був порушений порядок оплати і інші зобов'язання по договору. Такі дії експедитора не звільняють замовника від вищенаведених зобов'язань і відповідальності за їх виконання, передбаченої договором та діючим законодавством.

Положеннями п. 4.5, 4.6 Договору визначено, що сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки сторонами підписується акт виконаних робіт.

Згідно п. 4.7 Договору у разі, якщо актом виконаних робіт зафіксована заборгованість замовника перед експедитором, замовник сплачує борг в 3-денний термін з моменту отримання акту.

Відповідно до п. 9.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 р. Якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії не заявить про соє бажання розірвати Договір, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивачем у період жовтень-квітень 2011 р. було надано, а відповідачем 1 прийнято транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 648 802,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт №12 від 29.10.2010 на суму 39359,66 грн., №16 від 30.11.2010 на суму 114214,79 грн., №17 від 31.12.2010 на суму 178988,02 грн., №3 від 31.01.2011 на суму 105755,00 грн., №4 від 28.02.2011 на суму 82260,00 грн., №7 від 31.03.2011 на суму 62950,00 грн. та №12 від 29.04.2011 на суму 65275,00 грн..

В свою чергу, грошове зобов'язання з оплати наданих послуг за актами відповідач 1 виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 560 577,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

17.06.2011 р. відповідач 1 звернувся до позивача із листом №49, за змістом якого відзначив, що у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами заборгованість за транспортно-експедиційні послуги в сумі 88 225,10 грн. відповідач 1 гарантує погасити у період з 11.07.2011 р. по 20.07.2011 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті наданих транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 82 225,10 грн., на яку здійснює нарахування штрафних санкцій у розмірі 7 924,87 грн.

Договір є договором транспортного-експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Матеріалами справи (актами здачі-приймання виконаних робіт) підтверджується надання позивачем транспортно-експедиторських послуг на суму 648 802,47 грн., прийняття їх відповідачем 1, часткова оплата в розмірі 560 577,47 грн. та існування заборгованості за відповідачем 1 у розмірі 88 225,00 грн.

Акти здачі-приймання виконаних робіт містять підписи повноважного представника та відтиск печатки відповідача 1, а доказів існування будь-яких зауважень до виконаних робіт відповідачем 1 не надано.

Положеннями п. 4.5, 4.6 Договору визначено, що сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки сторонами підписується акт виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт вбачається, що крім суми наданих послуг за певний період їх надання, сторонами здійснюється взаєморозрахунок наданих послуг за попередній період та відображається наявність чи відсутність заборгованості відповідача 1 з їх оплати.

Актом №12 здачі -приймання виконаних робіт від 29.04.2011 р. сторонами визначено, що станом на 01.05.2011 р. заборгованість відповідача 1 з оплати наданих послуг становить 88 225,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів.

Згідно п. 4.7 Договору у разі, якщо актом виконаних робіт зафіксована заборгованість замовника перед експедитором, замовник сплачує борг в 3-денний термін з моменту отримання акту.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.7 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з організації перевезення за актом №7 від 31.03.2011 р. настало 04.04.2011 р., а за актом №12 від 29.04.2011 р. - 02.05.2011 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов'язання по сплаті послуг із організації перевезення на користь позивача у розмірі 88 225,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем 1 вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем 1 обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 7 571,97 грн. нарахованих за прострочення грошового зобов'язання за період з 04.04.2011 р. по 26.02.2014 р. та інфляційних збитків у розмірі 352,90 грн. нарахованих у період з 03.05.2011 р. по 31.01.2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг згідно акту №7 від 31.03.2011 (яким встановлена заборгованість відповідача 1 у сумі 52 950,00 грн.) було 04.04.2011, згідно акту №12 від 29.04.2011 (яким встановлена заборгованість відповідача 1 у сумі 88 225,00 грн.) було 02.05.2011, відповідачем частково оплачувалась дана заборгованість платежами у сумі 10 000,00 грн. від 05.04.2011 та у сумі 20 000,00 грн. від 14.04.2011, а тому нарахування 3% річних за прострочення невиконаного грошового зобов'язання має здійснюватися відповідно до встановлених судом періодів та сум заборгованості.

За перерахунком суду з урахуванням встановленого періоду нарахування 3% річних та розрахунку наданого позивачем, розмірі 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з організації спірного перевезення, що підлягає стягненню з відповідача становить 7 552,47 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 19,50 грн. необхідно відмовити оскільки останні обраховано невірно.

За перерахунком суду, розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з організації спірного перевезення становить 334,51 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних збитків у розмірі 18,38 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

Поряд з цим, 15.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисктранс» (надалі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки №15012014.

Пунктом 1.1 Договору №15012014 визначено, що у відповідності до цього Договору поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов'язання Приватним підприємством «Вінтехліс» (надалі - боржник) за договором, передбаченим, ст. 2 цього Договору (надалі - основний договір) щодо оплати послуг, наданих кредитором за основним договором, у розмірі, вказаному в п. 1.2 Договору.

Положеннями п. 1.3 Договору №15012014 визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором за сплату основного боргу лише у розмірі, встановленому п. 1.2 Договору, а саме у сумі 200,00 грн., та не відповідає за сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та інфляційних втрат, сплату та компенсацію будь-яких інших платежів та витрат.

Відповідно до п. 2.1 Договору №15012014 під основним договором в цьому Договорі розуміють договір купівлі-продажу №08-10 від 04.10.2010 р., укладений між кредитором та боржником.

Із змісту п. 3.1 Договору №15012014 вбачається, що кредитор має право у будь-який час звернутися до поручителя з вимогою про оплату заборгованості боржника за основним договором у розмірі, забезпеченому порукою, а поручитель зобов'язується протягом 2 робочих днів з дати отримання вимоги оплатити кредитору заборгованість боржника за основним договором у розмірі, забезпеченому порукою.

Положеннями п. 4.1 Договору №15012014 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

17.01.2014 р. сторонами підписано Додаткову Угоду №1 до Договору поруки №15012014 від 15.01.2014 р.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони домовились доповнити п. 1.1 Договору підпунктом 1.1.1 в наступній редакції: «Оскільки на момент укладення даного Договору боржник вже прострочив виконання зобов'язання щодо оплати послуг, наданих кредитором за основним договором, виконання зобов'язання забезпечується в принципі. Поручитель поручається перед кредитором, що боржник взагалі, після підписання даного Договору, виконає своє зобов'язання щодо оплати послуг наданих кредитором договором».

Згідно із п. 2 Додаткової угоди сторони домовились викласти п.п. 1.3, 4.2 Договору в наступній редакції: «оскільки на момент укладення даного Договору боржник вже прострочив виконання зобов'язання щодо оплати послуг, наданих кредитором за основним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про оплату заборгованості боржника за основним договором у розмірі, забезпеченому порукою в будь-який час з моменту укладання даного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за сплату основного боргу лише у розмірі, встановленому п. 1.2 Договору, та не відповідає за сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та інфляційних втрат, сплату та компенсацію будь-яких інших платежів та витрат».

Пунктом 4.2 Додаткової угоди визначено, що цей договір діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється 31.12.2014 р.

Положеннями п. 3 Додаткової угоди визначено, що всі інші умови договору не передбачені даною додатковою угодою залишаються незмінними.

12.02.2014 р. на адресу поручителя та боржника кредитором було направлено претензії про погашення боржником заборгованості у розмірі 88 225,00 грн., а поручителем заборгованості у розмірі 200,00 грн.

За своєю правовою природою Договір №15012014, укладений між позивачем та відповідачем 2, є договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно п. 1.2 Договору №15012014 згідно до ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання боржника за основним договором забезпечується порукою частково: на суму 200,00 грн.

За приписами ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача 1 перед позивачем за договором транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів №08-10 від 04.10.2010 р., порушення відповідачем 1 виконання грошового зобов'язання по оплаті транспортно-експедиційних послуг та звернення позивача до відповідача 2 згідно п. 2 Додаткової угоди до Договору поруки, як до поручителя, з вимогою погасити заборгованість.

Судом не встановлені обставини, з якими чинне законодавством пов'язує припинення дії Договору поруки, а за змістом відзиву на позовну відповідач 2 (поручитель) проти існування за ним обов'язку з виплати на користь позивача поруки у розмірі 200,00 грн., внаслідок порушення відповідачем 1 грошового зобов'язання за основним Договором, забезпеченого Договором поруки та Додаткової угоди від 17.01.2014 р. не заперечував.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення на користь позивача з відповідача 1 заборгованості у розмірі 88 025,00 грн., 3% річних у розмірі 7 552,47 грн. та інфляційних збитків у розмірі 334,51 грн., а з відповідача 2 заборгованості у розмірі 200,00 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисктранс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вінтехлінс» (21000, Вінницька обл., м. Вінниця, пл. Жовтнева, буд 1, кім. 805; ідентифікаційний код 24788143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисктранс» (04215, м. Київ, проспект Г. Гонгадзе, 20, ідентифікаційний код - 34602457) суму основного боргу у розмірі 88 025 (вісімдесят вісім тисяч двадцять п'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 7 552 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 47 коп., інфляційні збитки у розмірі 334 (триста тридцять чотири) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 24 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисктранс» (04215, м. Київ, проспект Г. Гонгадзе, 20, ідентифікаційний код - 34602457) суму основного боргу у розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 (чотири) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2014 р.