Рішення

від 07.04.2014 по справі 759/20987/13-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/20987/13-ц

пр. № 2/759/1543/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - П»ятничук І.В.,

при секретарі - Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Груп»

3-я особа: Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Груп» ОСОБА_2

про зобов'язання змінити формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України « звільнено у зв»язку з втратою довіри, п.2 ст.41 КЗпП України» таким, що не відповідає чинному законодавству.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 про звільнення з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України « звільнено у зв»язку з втратою довіри, п.2 ст.41 КЗпП України» вказавши причину звільнення: «звільнено з роботи за власним бажанням у зв»язку з переїздом на нове місце проживання згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України» .

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) на користь ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 382 ( триста вісімдесят дві ) грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) на користь ОСОБА_1, моральну шкоду у розмірі 300 гривень ( триста гривень) 00 коп.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Святошинський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

ун. № 759/20987/13-ц

пр. № 2/759/1543/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - П»ятничук І.В.,

при секретарі - Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Груп»

3-я особа: Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Груп» ОСОБА_2

про зобов'язання змінити формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Груп» та з урахуванням збільшених позовни х вимог просив суд винести рішення, яким визнати незаконним звільнення ТОВ «ТД «Логістик-Груп» ОСОБА_1 з посади керуючого кафе за п.2 ст.41 КЗпП України, зобов»язати ТОВ «ТД «Логістик-Груп» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 на «звільнено за власним бажанням у зв»язку із переїздом на нове місце проживання згідно з частиною 1 ст.38 КЗпП України, стягнути з ТОВ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2013 р. по 24.03.2014 р. в розмірі 5735 грн. 00 коп., стягнути з ТОВ невиплачену заробітну плату в розмірі 382 грн. 00 коп. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що 01.08.2013 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «ТД « Логістик-Груп» на посаду керуючого кафе. На початку жовтня 2013 р. він - позивач повідомив роботодавця, що має намір звільнитися із займаної посади у зв»язку з переїздом на інше місце проживання, погодивши звільнення 23.10.2013 р. позивачем подана заява про звільнення, та погоджено, що з наступного дня він припиняє виконувати службові обов»язки. Однак, через декілька днів роботодавець зателефонувала до нього та повідомила що заява про звільнення втрачена, 05.11.2013 р. ОСОБА_1 рекомендованим листом повторно направив заяву. В подальшому 05.12.2013 р. ОСОБА_1 отримав поштою трудову книжку з якої дізнався, що його звільнено з посади керуючого кафе за п.2 ст.41 КЗпП України, у зв»язку з втратою довіри. Однак, позивач не згоден з вказаним формулюванням та вважає, що роботодавець порушив його трудові права та завдав як моральної так і матеріальної шкоди. Вказував на те, що не вчиняв жодних дій які б давали відповідачу підстави для звільнення його в зв»язку з втратою довіри, оскільки жодних операцій пов»язаних з грошовими чи товарними цінностями не вчиняв, договір про повну матеріальну відповідальність з ним укладено не було, дій які б могли слугувати підставою для втрати довіри роботодавця до нього не вчиняв, працював сумлінно. Крім того, на момент звільнення відповідач не провів належним чином розрахунку з позивачем при звільненні, не ознайомив з наказом про звільнення, не видав трудову книжку. Крім того, звільнення відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України перешкоджає в подальшому працевлаштуватись позивачу. Також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2013 р. по 24.03.2014 р. в розмірі 5735 грн. 00 коп., стягнути з ТОВ невиплачену заробітну плату в розмірі 382 грн. 00 коп. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 25000 грн. посилаючись на протиправні дії відповідача, які призвели до того що він отримав негативні емоції, психологічні страждання, не може працевлаштуватись, та вимушений вживати додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя та працевлаштування. Посилаючись ст.ст. 38, 41, 47, 116, 117, 235 КЗпП України, Постанову Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. « Про практику розгляду судами трудових спорів» просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника з належним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на незаконне звільнення позивача через втрату довіри, оскільки в останнього не було відібрано пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, з наказом про звільнення не ознайомлено в день звільнення. Наказ про звільнення позивача не містить достатніх підстав для його звільнення з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України , оскільки не надано відповідачем жодних доказів щодо посадових обов»язків позивача, їх невиконання ним та як наслідок втрату довіри. Просив задовольнити позовні вимоги вказуючи на обставини справи викладені в позовній заяві та додаткових пояснення до позовної заяви та заперечень відповідача.

Представник відповідача ТОВ «ТД «Логістик-Груп» в судовому засіданні заперечував щодо заявлених позовних вимог вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність, просив в задоволенні позову відмовити вказуючи на обставини справи викладені в запереченнях до заявлених позовних вимог.

Третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логістик-Груп» ОСОБА_2 проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала, вказуючи на те, що позивач який працював в ТОВ на посаді керуючого кафе в усному порядку був ознайомлений з посадовими обов»язками, однак належним чином їх не виконував і 26.10.2013 р. від ТОВ було звернення до правоохоронних органів щодо порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 який привласнив грошові кошти ТОВ на суму 5537 грн., після привласнення позивач вказував що кошти йому були потрібні на ремонт автомобіля який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, однак в подальшому на роботу позивач не вийшов і 23.10.2013 р. було прийняте рішення про звільнення позивача в зв»язку з втратою до нього довіри, кошти 382 грн. як заборгованість по заробітній платі позивачу не сплачена оскільки за сплатою коштів він не звертався. В подальшому третя особа в судові засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, тому усд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, вислухавши пояснення свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 09 від 01 серпня 2013 р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу ТОВ «ТД «Логістик-Груп» з 01 серпня 2013 р. а посаду керуючого кафе( а.с. 74).

Відповідно од наказу про звільнення №11 від 23 жовтня 2013 р. ОСОБА_1 звільнений ТОВ «ТД «Логістик-Груп» з посади керуючого кафе згідно п.2 ст.41 КЗпП України, звільнений з підстав втрати довір»я ( а.с. 34) доказів щодо ознайомлення позивача з даним наказом суду не надано.

В подальшому 11.11.2013 р. директор ТОВ «ТД «Логістик-Груп» звернулась до ОСОБА_1 з листом в якому доводила до відома, що ОСОБА_1 звільнено з посади керуючого кафе та повідомляла що йому слід з»явитись для отримання трудової книжки та повідомляла, що трудова книжка може бути отримана останнім поштою ( а.с. 35), даний лист отримано ОСОБА_1 19.11.2013 р. (а.с. 38).

20.11.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ з заявою про направлення трудової книжки поштою ( а.с. 44), трудова книжка отримана позивачем поштою 05.12.2013 р. (а.с. 41).

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12013110020011961 до ЄРДР 26.10.2013 р. внесено за заявою ОСОБА_2 повідомлення про злочин за фабулою : 17.10.2013 р. керуючий кафе по вул.Ахматової 47 ОСОБА_1 самовільно присвоїв грошові кошти в розмірі 5537 грн. ( а.с. 46).

Відповідачем надано суду витяг з книги обліку в якій міститься запис про те, що як зарплату отримано ОСОБА_1 5537 грн. ( а.с. 50).

Відповідно до довіреності ТОВ «ТД «Логістик-Груп» ОСОБА_1 від 02.09.2013 р. останнього уповноважено вносити виручку від продаду товарів в будь-якому відділенні АТ «УкрСиббанк» на р/р 26004412680400 в АТ «Укрсиббанк» МФО 351005 ( а.с. 51).

Представником відповідача ТОВ «ТД «Логістик-Груп» в судовому засіданні визнано що у відповідача існує заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 382 грн., заробітна плата нарахована позивачу однак не отримана ним оскільки позивач не звертався до товариства з заявами щодо її виплати.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, що посада позивача передбачає безпосереднє обслуговування товарно-матеріальних цінностей, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, які дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу, не надано доказів які б свідчили прро те. що даний факт є встановленим, у позивача роботодавцем не відбирались пояснення з даного приводу.

Крім того слід зауважити, що з наказом про звільнення позивача також ознайомлено не було, трудова книжка вручена майже через два місяці з дня звільнення.

У п. 28 Постанови Плеуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП ) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Основні слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей це прийняття і збереження. Тобто, основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Коло цих працівників може бути розширене за рахунок основного кола матеріально відповідальних осіб, тобто осіб, з якими відповідно до законодавства можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність.

Посилання представника відповідача на те, що професія за якою працював позивач віднесена згідно до випуску 65 «Торгівля та громадське харчування» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв»язків і торгівлі України №918 від 30.11.1999 р. є такою що тягне за собою відповідальність за забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошей в касі, технологічного обладнання та інш., не може бути взята до уваги судом, оскільки в матеріалах справи не міститься жодних доказів що позивач був ознайомлений з даним довідником, та погоджувався з виконанням покладених на нього вказаних обов»язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У відповідності до положень ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З вархуванням того, що заява позивача від 23.10.2013 р. містила вказане бажання щодо звільнення, а відповідачем не надано суду доказів щодо того, що позивач на робочому місці не перебував вже з 17.10.2013 р. суд вважає доцільним зміну формулювання звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України .

Враховуючи наведене суд вражає вимоги позивача про визнання незаконним звільнення ТОВ «ТД «Логістик-Груп» ОСОБА_1 з посади керуючого кафе за п.2 ст.41 КЗпП України, та зобов»язання ТОВ «ТД «Логістик-Груп» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 на «звільнено за власним бажанням у зв»язку із переїздом на нове місце проживання згідно з частиною 1 ст.38 КЗпП України такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ невиплаченої заробітної плати в розмірі 382 грн. 00 коп. суд вважає дані вимоги обґрунтованими, оскільки дійсно відповідач визнає що перед позивачем існує заборгованість по сплаті заробітної плати в розмірі 382 грн.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України .

У відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення, в день звільнення не отримав трудової книжки та з ним не було проведено остаточного розрахунку, суд вважає вимои позивача щодо стягнення 382 грн. обґрунтованими.

Щодо стягнення з ТОВ середнього заробітку на користь позивача за час вимушеного прогулу з 24.10.2013 р. по 24.03.2014 р. в розмірі 5735 грн. 00 коп., суд вважає доцільним зазначити наступне.

Дійсно відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Однак, на час розгляду справи позивачем не адано доказів що він не працевлаштований, оскільки копія трудової книжки надана позивачем при пред»явленні позову та завірена позивачем 25.12.2013 р. не вказує на те, що позивач станом на час винесення рішення суду не працював, щодо листів ТОВ «Славянка» наданих позивачем суд вважає доцільним зазначити, що дані листи не є належними та допустимими доказами щодо відмови в працевлаштуванні, оскільки є односторонніми, не містять прізвище позивача, не доводять про існування відносин між позивачем та даним ТОВ.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 25000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій відповідача, він зазнав душевних страждань, однак слід зазначити що як з сторони відповідача так і зі сторони позивача мало місце не належне виконання покладених чинним законодавством прав та обов»язків, а тому суд вважає за можливе задовольнити частково вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 300 грн.

На підставі вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 41 , 47 , 116 , 117 , 235 КЗпП України , ст. ст. 3 , 4 , 10 , 11 , 15 , 58 , 59 , 60 , 88 , 209 , 212-215 ЦПК України , суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України « звільнено у зв»язку з втратою довіри, п.2 ст.41 КЗпП України» таким, що не відповідає чинному законодавству.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 про звільнення з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України « звільнено у зв»язку з втратою довіри, п.2 ст.41 КЗпП України» вказавши причину звільнення: «звільнено з роботи за власним бажанням у зв»язку з переїздом на нове місце проживання згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України» .

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) на користь ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 382 ( триста вісімдесят дві ) грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) на користь ОСОБА_1, моральну шкоду у розмірі 300 гривень ( триста гривень) 00 коп.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістик-Груп» ( ідентифікаційний код 38312180, Київська область 08600 м.Васильків вул..Володимирська буд.22-А оф.311) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Святошинський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя