Рішення

від 08.04.2014 по справі 902/182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2014 р.

Справа № 902/182/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю ТЗП "ОІК" (вул. Гагаріна, 4, с. Первозванівка, Кіровоградська область, 27652)

до :Приватного підприємства "Газо-Мер" (вул. Литвиненка, 31-А, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 154518,06 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники

позивача : Боєв А.В., Бойко В.В.,

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю ТЗП "ОІК" до приватного підприємства "Газо-Мер" про стягнення 154518,06 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 18.02.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 11.03.2014 року.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2014 року, з об»єктивних причин.

В судове засідання 08.04.2014 року з»явились представники позивача. Представник відповідача не з»явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомленні наявне в матеріалах справи.

Разом з тим, представниками позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог (№ 15 від 08.04.2014 року), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 112 137,58 грн. сума основного боргу , 6545,00 грн. пені, 3851,90 грн. 3% річних та зазначає, що сума боргу зменшилась внаслідок проплати відповідачем частини боргу після подання позову до суду.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 2-16/07/13.

Відповідно до п.2.1. договору постачальник протягом строку дії цього договору зобов»язується поставляти та передавати через належну йому мережу автомобільну газонаповнюючу компресорну станцію у влачність (повне господрське відання) покупця та/або клієнтів на підставі смарт-карток стиснений природній газ ( метан), та зріджений газ ( пропан-бутан) надалі іменований «Пальне», або «Товар» що відповідає державним стандартам, в кількості, замовленій Покупцем (Клієнтам), а Покупець/Клієнти зобов»язуються приймати пальне на АГНКС; Покупець зобов»язується безпосередньо оплатити Постачальникові вартість Пального поставленого на умовах цього Договору Покупцеві та /або Клієнтам.

Відповідно до п.5.1. договору поставка Товару здійснюється безпосередньо АГНКС при пред"явленні смарт-карток у відповідності до правил опрацювання та перевірки смарт-карток.

Відповідно до п. 6.1. договору, кількість поставленного Пального зазначається в накладних, які є невід»ємними частиами цього договору. Накладна щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяця надсилаеться Постачальником Покупцеві. Покупець зобов»язується підписати накладну протягом трьох днів. У випадку неотримання від Покупця підписання накладної, або зауважень до накладної, протягом 10 днів з моменту її надсилання Постачальником, накладна вважаеться дійсною з одним підписом Постачальника, а зазначені в ній факти поставки товару, такими що відбулися та погоджені сторонами.

Відповідно до п. 7.1. договору, оплата за пальне здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника щопонеділка до 18 год.00 хв.

Відповідно до п.7.2. договору Постачальник щоп»ятниці виставляє покупцю рахунок за пальне спожите (вибране) Покупцем за попередній тиждень. Покупець зобов»язаний проплатити даний рахунок до 18 год. 00 хв. Понеділка наступного за звітним тижня.

Відповідно до п.7.5. договору всі розрахунки за відпущене пальне виконуються Покупцем, виходячи з поточних (наявних) цін Постачальника, що казані у чеку.

Відповіднодо п.9.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені таким невиконанням або неналежним виконанням збитки у порядку та в розмірах, передбачених чиним законодавством та цим договором. Сплата неустойки, штрафу, не звільняє сторону від виконання зобов»язань по цьому договору.

Відповідно до п. 9.2. договору за несвоєчасну оплату відпущеного пального у строки, зазначені в п.7.2. договору покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, ще й пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахувань від суми заборгованості за кожен день прострочення..

Позивач свої зобов»язання по договору виконув в повному обсязі, останнім було передано відповідачу пальне ( метан).

Відповідач за перееданий товар розрахунки здійснював частково.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 112 137,58 грн. Дана заборгованість відображена та підтверджена:

- актом звірки взаємних розрахунків за 01.01.2014 року - по 28.02.2014 року, який обопільно підписаний між сторонами та скріплений печатками останніх;

- договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2014 року.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов»язань, позивачем було нараховано відповідачу 6545,00 пені та 3851,90 грн. 3% річних.

Суд задовольняючи частково позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 2-16/07/13 від 16.07.2013 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджено наявність боргу в сумі 112 137,58 грн. (а.с. 13-149; а.с.174-181), тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 6545,00 грн. пені та 3851,90 грн. 3 % річних.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.9.2. договору, за несвоєчасну оплату відпущеного пального у строки, зазначені в п.7.2. договору покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованостості, ще й пеню в розмірі подвійної облікової ставки НбУ, яка діяла в період її нарахування від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши нарахування пені та 3 % річних приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З відповідача слід стягнути 112 137,58 грн. сума основного боргу , 6545,00 грн. пені, 3851,90 грн. 3% річних.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Газо-Мер" (вул. Литвиненка, 31-А, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 38394813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЗП "ОІК" (вул. Гагаріна, 4, с. Первозванівка, Кіровоградська область, 27652, код ЄДРПОУ 24144577) 112 137,58 грн. сума основного боргу , 6545,00 грн. пені; 3851,90 грн. 3% річних; 3090,36 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 10 квітня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Литвиненка, 31-А, м. Вінниця, 21018)