Рішення

від 02.04.2014 по справі 904/25/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/25/14 02.04.14

за позовом: Синельниківської міської ради, м.Синельникове, ЄДРПОУ 34195542

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, код НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ, код НОМЕР_2

про внесення змін до договору оренди землі

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Синельниківська міська рада, м.Синельникове звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ про внесення змін до пунктів 5, 9, 10 договору від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040811500003 від 20.02.2008р., виклавши їх в наступній редакції:

Пункт 5: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 288 797 гривень 52 копійки /двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 52 копійки/.

Пункт 9: Орендна плата з 01.05.2012р. складає 17 327 гривень 85 копійок /сімнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 85 копійок/ за рік, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення №337-20/VI від 27.04.2012р. Синельниківської міської ради «Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради».

Пункт 10: На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що орендар повинен сплатити орендну плату за період з 16.02.2012р. по 30.04.2012р. в сумі 5975 гривень 13 копійок /п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 13 копійок/, а з 01.05.2012р. та в подальшому вносити орендну плату щомісяця до 30 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться оплата, у грошовій формі в розмірі - 1443 гривні 99 копійок / одна тисяча чотириста сорок три гривні 99 копійок/ на розрахунковий рахунок №33215815700034, код бюджетної класифікації - 13050500, Банк ГУ ДКСУ Дніпропетровської області м.Дніпропетровська, МФО 805012, код ОКПО 37916468, одержувач - УДКСУ у м.Синельникове Дніпропетровської області.

Ухвалою від 10.01.2014р. господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву Синельниківської міської ради направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Виходячи з того, що ухвала від 10.01.2014р. господарського суду Дніпропетровської області набрала законної сили, є дійсною та у встановленому законом порядку не скасованою, приймаючи до уваги положення ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 20.01.2014р. господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №904/25/14.

В обґрунтування позовних вимог Синельниківська міська рада посилається на те, що договір від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки, який укладено з відповідачем, підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства в частині визначення розміру орендної плати.

Відповідач у відзиві б/н від 04.02.2014р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на припинення договору від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки внаслідок відчуження нерухомого майна, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, третій особі.

В судове засідання позивач та відповідач не з'явились.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, яка викладена у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представники позивача та відповідача були присутніми, що відображено у протоколі судового засідання від 12.03.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.02.2014р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ.

В судові засідання 12.03.2014р. та 02.04.2014р. третя особа не з'явилась, письмових пояснень по суті справи не надала.

12.03.2014р. господарським судом м.Києва було ухвалено направити запит до відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з метою отримання відомостей щодо місця проживання ОСОБА_2. Станом на 02.04.2014р. відповіді на вказаний запит до суду не надходило.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання третьої особи є: АДРЕСА_1.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи направлялись на адресу третьої особи, яка наявна в матеріалах справи, що підтверджується копіями відповідних реєстрів поштових відправлень, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач, відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст.124 вказаного Кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, на підставі рішення №299-17/V від 28.11.2007р. Синельниківської міської ради 20.02.2008р. між Синельниківською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом п.п.1.1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3058 га, кадастровий номер 1213000000:01:190:0004, що знаходиться на вул.Петровського в м.Синельникове Дніпропетровської області, для комерційного використання - обслуговування магазину.

Відповідно до п.3 договору оренди на час обстеження на земельній ділянці знаходиться незакінчена будівля, яка згідно з рішенням від 09.08.2006р. Синельниківського міськрайонного суду належить ОСОБА_1; інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 81006,42 грн.

Пунктом 8 вчиненого сторонами правочину передбачено, що договір укладено на 25 років.

В силу п.п.9, 10 договору оренди від 20.02.2008р. орендна плата складає 3240,26 грн. за рік, що становить 4% від грошової вартості земельної ділянки відповідно до рішення №299-17/V від 28.11.2007р. Синельниківської міської ради. Орендна плата вноситься орендарем з моменту прийняття рішення №299-17/V від 28.11.2007р. Синельниківської міської ради щомісяця до 30 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться оплата, у грошовій формі в розмірі 270,02 грн.

Відповідно до ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За приписами ст.202 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час проведення реєстрації спірного договору) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Договір від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки було зареєстровано у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040811500003 від 20.02.2008р.

11.06.2009р. сторонами було підписано додаткову угоду №69 до договору від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки, якою було викладено п.п.9, 10 спірного договору в наступній редакції: « 9. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що орендна плата за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. складає 8100,64 грн. за рік, що становить 10% від грошової вартості земельної ділянки та в подальшому з 01.01.2009р. орендна плата складає 9333,01 грн. 10. Орендна плата вноситься орендарем з 01.01.2009р. щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем у грошовій формі в розмірі 777,75 грн.» Окрім того, орендар зобов'язався внести доплату за 2008 рік в розмірі 4860,38 грн. у зв'язку зі зміною ставки орендної плати за землю.

Згодом, рішенням №287-18/VI від 10.02.2012р. Синельниківської міської ради позивачем було затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Синельникове та затверджено базову вартість землі, яка становить 69,77 грн. за 1 кв.м.

Підпунктом 6.1 п.6 рішення №287-18/VI від 10.02.2012р. доручено Відділу комунального майна та земельних відносин управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Синельниківської міської ради до 20.03.2012р. вжити заходів з підготовки та укладення додаткових угод до існуючих договорів оренди землі з метою внесення змін в частині визначення розміру орендної плати на підставі нової нормативної грошової оцінки.

Вказане рішення Синельниківської міської ради на виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було оприлюднено шляхом опублікування його в газеті «Синельниківські вісті» №7 від 16.02.2012р.

Зі змісту витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що виданий відділом Держкомзему у м.Синельникове Дніпропетровської області, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул.Петровського у м.Синельникове, площею 0,3058 га (економіко-планувальна зона №2), користувачем якої є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, становить 288 797,52 грн.

27.04.2012р. Синельниківською міською радою було прийнято рішення №337-20/VI «Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради».

Згідно з п.2.4.4 затвердженого Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, для земельних ділянок комерційного використання розмір річної орендної плати був встановлений на рівні 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.3 рішення №337-20/VI від 27.04.2012р. Синельниківської міської ради прийнятий акт набуває чинності з 01.05.2012р.

Однак, судом було встановлено, що вказане рішення позивача на виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було оприлюднено лише 24.05.2012р. шляхом опублікування його в газеті «Синельниківські вісті» №21 від 24.05.2012р.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Таким чином, за висновками суду, рішення №337-20/VI від 27.04.2012р. Синельниківської міської ради набрало чинності 24.05.2012р.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість вчинення змін до договору в такій самій формі, що й договір.

За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 34 договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008р. встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

При цьому, в п.12 спірного договору сторони погодили, що розмір орендної плати відповідно до Закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. При зміні розміру орендної плати орендодавець односторонньо письмово повідомляє орендаря.

На виконання встановленого ст.188 Господарського кодексу України порядку внесення змін до договору, листом вих.№4042/15 від 10.10.2012р. позивачем було повідомлено відповідача про необхідність приведення договору оренди від 20.02.2008р. у відповідність до рішень Синельниківської міської ради щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної ставки. Вказаний лист було отримано відповідачем 26.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5250005354239, проте доказів надання відповіді на отриманий лист відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Законом України №309-VI від 03.06.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ч.ч.4, 5 ст.21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

У зв'язку із введенням в дію з 01.01.2011р. Податкового кодексу України Закон України «Про плату за землю» втратив чинність (ч.2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За змістом ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка є складовою земельного податку, який встановлюється у відсотковому відношенні до неї та в розмірі якого визначена орендна плата у договорі, укладеному між сторонами, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір земельного податку.

За змістом ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 20.11.2012р. по справі №28/5005/640/2012р.

Відповідно до п.2.19 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Отже, рішення Синельниківської міської ради №287-18/VI від 10.02.2012р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Синельникового» та №337-20/VI від 27.04.2012р. «Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради» не можуть не братися судом до уваги при вирішенні даного спору. Докази скасування вказаних рішень органу місцевого самоврядування в матеріалах справи відсутні.

Одночасно, з приводу тверджень відповідача про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008р. внаслідок відчуження нерухомого майна, яке розташоване на орендованій ділянці, господарський суд зазначає наступне:

Матеріали справи свідчать, що 25.04.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано за №1623, за умовами якого відповідачем було безоплатно відчужено іншій особі нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 1779 кв.м.

18.03.2013р. вказана нежитлова будівля, що розташована на орендованій відповідачем земельній ділянці, була відчужена ОСОБА_4 у власність третій особі, ОСОБА_2, за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано за №937.

Згідно з абз.2 п.2.11 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п.«е» ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За приписами ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з п.7 ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, частиною 3 ст.31 вказаного Закону України встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

При цьому, судом враховано, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради, і чинним законодавством України не передбачено автоматичного переходу до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача цього майна, оскільки виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яке в матеріалах даної справи відсутнє.

Відповідно до п.2.10 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Як зазначено в Наказі №186 від 25.03.2010р. Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо плати за землю з юридичних осіб» та листі №3184/7/15-0717з від 17.02.2010р. Державної податкової адміністрації України «Про сплату орендної плати за землі державної та комунальної власності», у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, що розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

Ухвалами суду від 05.02.2014р., 19.02.2014р. та 12.03.2014р. відповідача неодноразово було зобов'язано надати суду докази повернення позивачу орендованої земельної ділянки, а третю особу - докази оформлення за собою права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, вимог суду не виконала, витребуваних доказів не надала.

В свою чергу, як вбачається з протоколу судового засідання від 19.03.2014р., відповідачем було повідомлено суд, що після укладення договору дарування від 25.04.2012р. земельну ділянку з кадастровим номером 1213000000:01:190:0004, що знаходиться на вул.Петровського в м.Синельникове Дніпропетровської області, не було повернуто Синельниківській міській раді.

Позивачем в письмових поясненнях вих.№01-25/562 від 14.02.2014р. також було зазначено, що відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не зверталась до Синельниківської міської ради з пропозицією про припинення спірного договору оренди. Договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, між Синельниківською міською радою та ОСОБА_2 не укладався.

Окрім того, дослідивши зміст договору дарування від 24.05.2012р. та договору купівлі-продажу від 18.03.2013р., судом було встановлено, що жодних умов щодо переходу прав на земельну ділянку, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, такі правочини не містять.

Навпроти, як вбачається з п.п.8, 9 договору дарування від 25.04.2012р. дарувальник засвідчила, що державний акт про право власності на землю нею не отримувався, та за видачею акту вона не зверталась, кадастровий номер не замовлявся. Обдаровуваній було роз'яснено зміст ст.120, ч.3 ст.125 Земельного кодексу України про заборону щодо використання земельної ділянки за місцем знаходження відчужуваного нерухомого майна без належного оформлення та реєстрації. В п.10 договору купівлі-продажу від 18.03.2013р. продавцем було засвідчено, що державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, не отримувався, за видачею акту продавець не звертався.

Таким чином, за висновками суду, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин припинення спірного договору оренди у визначеному законом порядку. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Синельниківської міської ради або до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008р. та доказів звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_2, до Синельниківської міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.

Отже, оскільки право користування земельною ділянкою на умовах правовідносин оренди із власником землі у нового власника об'єкта нерухомості не виникло, тому і правові підстави в силу наведених норм вважати договір оренди земельної ділянки від 20.02.2008р., який укладений з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, припиненим у господарського суду відсутні.

Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України в постановах від 30.08.2011р. по справі №17/8д/11, від 24.05.2012р. по справі №36/233пд, від 03.12.2013р. по справі №922/2347/13.

В свою чергу, виходячи зі змісту положень чинного законодавства України, господарський суд зазначає, що перехід права власності на нерухоме майно хоча і не свідчить про автоматичне припинення дії договору оренди землі, проте є підставою для розірвання такого договору в загальному чи судовому порядку. Такий висновок суду підтверджується позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 06.06.2011р. по справі №11/227, від 20.08.2013р. по справі №18/5005/12936/2011.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище висновки суду про чинність спірного договору оренди, враховуючи, що сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до нього в порядку, що встановлений ст.188 Господарського кодексу України, господарський суд вважає за необхідне внести зміни до договору оренди землі від 20.02.2008р. в судовому порядку з метою приведення вказаної угоди у відповідність до положень законодавства у зв'язку зі встановленням граничних розмірів орендної плати.

До того ж, рішенням №15-рп/2002 від 09.07.2002р. Конституційного Суду (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч.2 ст.124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

На цьому наголошує і Верховний суд України у постанові від 20.11.2012р. по справі №28/5005/640/2012, який зазначає, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

У даному випадку, як вбачається з обставин справи, спір між сторонами наявний, відповідач проти внесення змін до договору оренди землі заперечує. Це свідчить про необхідність судового захисту, що є результатом поширення юрисдикції суду на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на положення вищевказаних правових норм та умов договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для внесення змін до пунктів 5, 9 та 10 спірного договору.

Разом з цим, враховуючи, що рішення №337-20/VI від 27.04.2012р. Синельниківської міської ради «Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради» набуло чинності 24.05.2012р., про що зазначалось судом вище, вимоги позивача про зміну розміру орендної плати, починаючи з 01.05.2012р. є необґрунтованими.

Відповідно, господарський суд вважає за необхідне у пунктах 9, 10 спірного договору зазначити про зміну орендної плати за договором, починаючи з 24.05.2012р., та перерахувати відповідні суми орендних платежів.

Окрім того, дослідивши редакцію спірних пунктів договору, що викладена Синельниківською міською радою у позовних вимогах, господарський суд не вбачає підстав для включення до нової редакції договору умови щодо обов'язку орендаря сплатити орендну плату за період з 16.02.2012р. по 30.04.2012р. в сумі 5975,13 грн. на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

При цьому, господарський суд виходить з того, що за змістом ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Однак, вказана норма Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають між сторонами при укладенні договору за їх взаємною згодою. Тобто, застосування умов договору до відносин, які виникли до його укладення, є правом, проте не обов'язком сторони, а тому запропоновану позивачем умову не може бути включено до спірного договору в судовому порядку.

Такий висновок суду підтверджується позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 02.07.2013р. у справі №36/5005/10143/2012.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, позов Синельниківської міської ради, м.Синельникове до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ про внесення змін до пунктів 5, 9, 10 договору від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040811500003 від 20.02.2008р., підлягає частковому задоволенню шляхом внесення змін до вказаного договору у редакції суду.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Синельниківської міської ради, м.Синельникове до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ про внесення змін до пунктів 5, 9, 10 договору від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040811500003 від 20.02.2008р.

Внести зміни до пунктів 5, 9, 10 договору від 20.02.2008р. оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040811500003 від 20.02.2008р., виклавши їх в наступній редакції:

Пункт 5: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 288 797 гривень 52 копійки /двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 52 копійки/.

Пункт 9: Орендна плата з 24.05.2012р. складає 17 327 гривень 85 копійок /сімнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 85 копійок/ за рік, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення №337-20/VI від 27.04.2012р. Синельниківської міської ради «Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради».

Пункт 10: Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за період з 24.05.2012р. по 31.05.2012р. в сумі 379 гривень 79 копійок /триста сімдесят дев'ять гривень 79 копійок/, а з 01.06.2012р. та в подальшому вносити орендну плату щомісяця до 30 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться оплата, у грошовій формі в розмірі - 1443 гривні 99 копійок /одна тисяча чотириста сорок три гривні 99 копійок/ на розрахунковий рахунок №33215815700034, код бюджетної класифікації - 13050500, Банк ГУ ДКСУ Дніпропетровської області м.Дніпропетровська, МФО 805012, код ОКПО 37916468, одержувач - УДКСУ у м.Синельникове Дніпропетровської області.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04209, м.Київ, вул.Озерна, 4/40, код НОМЕР_1) на користь Синельниківської міської ради (52500, Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул.40 Років Жовтня, буд.14, ЄДРПОУ 34195542) судовий збір в сумі 1147 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.04.2014р.

Суддя М.О.Любченко