Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/23217/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23217/13 01.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Армет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Інвест-Кепітал»

про стягнення 1 459 936,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Дума Ю.М. за довіреністю б/н від 20.10.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Армет» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Інвест-Кепітал» (далі - відповідач) про стягнення 1 459 936,00 грн., сплачених ним відповідачу за укладеним між сторонами Договором поставки № 033/10 від 27.10.2010 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 27.10.2010 р. між сторонами було укладено Договір поставки № 033/10, за умовами якого відповідач в період з жовтня по грудень 2010 року мав здійснити поставку товару визначеного у Специфікаціях (Додатках до Договору). На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 19 010 368,00 грн. у якості 100 % передплати за Специфікаціями, в свою чергу відповідач поставив товару на загальну суму у розмірі 17 550 432,00 грн., не до поставивши при цьому товар на суму 1 459 936,00 грн. Оскільки відповідач не відреагував також на претензію, надіслану позивачем, останній вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення попередньої оплати в сумі 1 459 936,00 грн. з метою захисту власних прав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23217/13, розгляд справи призначено на 15.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 28.01.2014 р.

У судовому засіданні 28.01.2014 р. представником позивача було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що спірні кошти були перераховані ним на підставі рахунків-фактур, виставлених відповідачем, які містять посилання на спірний договір, що підтверджує підставу вказаних господарських операцій.

Також, у судовому засіданні 28.01.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.02.2014 р.

04.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/23217/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/23217/13 та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. справу № 910/23217/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/23217/13 та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/23217/13 було передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято до свого провадження справу № 910/23217/13 та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 01.04.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. справу № 910/23217/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/23217/13 та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

Представник відповідача у судове засідання 01.04.2014 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 01.04.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2010 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 033/10, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити товар вироблений заводом виробником ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» м. Кременчук.

Згідно з п. 1.2. Договору, постачальник зобов'язується поставити товар в номенклатурі, кількості, строки та цінами, зазначеними у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець прийняти і оплатити товар та сплатити за нього грошову суму рівну вартості партії товару.

У відповідності до п. 2.4. Договору, його сума становить загальну суму підписаних сторонами специфікацій.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на протязі 20 днів після отримання письмової заявки на продукцію, та перерахування коштів на рахунок постачальника, згідно з п. 5.1. дійсного Договору.

Так, відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за ним покупець здійснює шляхом попереднього перерахування коштів в національній валюті в розмірі 100 % вартості товару на рахунок постачальника.

Згідно з п. 10.1. Договору, він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 року, а в частині розрахунків за поставлений товар до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

27.10.2010 р. сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої визначили, що предметом поставки є рама бокова 100.00.0020-4СБ у кількості 460 шт. та балка надресорна 100.00.010-4сб у кількості 230 шт., загальна вартість яких складає разом з ПДВ 14 950 368,00 грн.

29.10.2010 р. сторони підписали Специфікацію № 2 до Договору, відповідно до якої визначили, що предметом поставки є рама бокова 100.00.0020-4СБ у кількості 100 шт. та балка надресорна 100.00.010-4сб у кількості 50 шт., загальна вартість яких складає разом з ПДВ 3 250 080,00 грн.

09.11.2010 р. сторони підписали Специфікацію № 3 до Договору, відповідно до якої визначили, що предметом поставки є рама бокова 100.00.0020-4СБ у кількості 40 шт. та балка надресорна 100.00.010-4сб у кількості 20 шт., загальна вартість яких складає разом з ПДВ 1 300 032,00 грн.

З метою оплати вказаного товару відповідач виставив позивачу рахунки-фактури № СФ-0000003 від 27.10.2010 р. на суму 14 610 386, 00 грн., № СФ-0000004 від 29.10.2013 р. на суму 3 100 000, 00 грн. та № СФ-0000005 від 01.11.2010 р. на суму 1 300 000, 00 грн.

Судом встановлено, що всі вищевказані рахунки-фактури містять посилання саме на Договір № 033/10 від 27.10.2010 р.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було здійснено передоплату товару в сумі 19 010 368,00 грн., зокрема 27.10.2010 р. - 2 000 000,00 грн., 28.10.2010 р. - 12 610 368,00 грн., 29.10.2010 р. - 3 100 000,00 грн., 01.11.2010 р. - 1 000 000,00 грн., 02.11.2010 р. - 300 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.

У свою чергу, відповідач виконав свій обов'язок з поставки замовленого позивачем товару частково, поставивши йому в період з жовтня по грудень 2010 року товар на загальну суму 17 550 432,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, зокрема № РН-0000002 від 31.10.2010 р. на суму 6 293 894,40 грн., № РН-0000003 від 03.11.2010 р. на суму 1 690 041,60 грн., № РН-0000004 від 29.12.2010 р. на суму 2 600 064,00 грн.

Листом від 25.02.2013 р. за вих. № 25/02-02 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 1 459 936,00 грн. за недопоставлений товар та нараховану на зазначену суму пеню.

Оскільки відповідач в добровільному порядку вимог позивача не виконав, останній вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється на протязі 20 днів після отримання письмової заявки на продукцію, та перерахування коштів на рахунок постачальника, згідно з п. 5.1. дійсного Договору. При цьому, умовою поставки визначеної Специфікаціями продукції є її попередня оплата.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, суд враховує, що станом на момент розгляду справи спірний Договір припинив свою дію 31.12.2010 р., проте як відповідач так і не виконав у повному обсязі зобов'язання за спірним Договором у визначений ним строк.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем у визначені Специфікаціями строки, як і на момент розгляду даного спору по суті, не здійснено поставку оплаченого позивачем товару на суму 1 459 936,00 грн., а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати.

Так, згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р., умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару на суму 1 459 936,00 грн. згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили виготовити та здійснити поставку продукції до порту України (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з виготовлення та поставки продукції, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Інвест-Кепітал» (01103, м. Київ, Печерський район, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61; код ЄДРПОУ 36387474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Армет» (01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Шовковична, будинок 46/48; код ЄДРПОУ 37044326) 1 459 936 (один мільйон чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу та 29 198 (двадцять дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Суддя В.С. Ломака