Рішення

від 07.04.2014 по справі 910/2516/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2516/14 07.04.14

За позовом Приватного підприємства "ЧАЙМЕН"

до Державного підприємства "Об'єднання спортивно-господарських споруд"

про стягнення 89 534,60 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Мацюк О.М. - директор

від відповідача: Апостолова В. В. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства "Об'єднання спортивно-господарських споруд " заборгованості за Договором № 5 від 08.02.2011 року в розмірі 89 534,60 грн., в тому числі 83 753,60 грн. основного боргу, 5 781,00 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті робіт з технічного обслуговування пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року порушено провадження по справі № 910/2516/14, розгляд справи призначено на 24.03.2014 року.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 24.03.2014 представника відповідача розгляд справи відкладено на 07.04.2014.

04.04.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 73 753,60 грн. та заявив про застосування строків позовної давності до пені.

В судове засідання 07.04.2014 представник позивача з'явився та подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 78 844,50 грн., в тому числі 73 753,60 грн. основного боргу та 5 090,90 грн. пені.

Відповідно до 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене суд розцінює подану позивачем заяву як зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.3014 з'явився та надав пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.04.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.02.2011 року між Приватним підприємством "ЧАЙМЕН", як виконавцем (надалі - позивач) Державним підприємством "Об'єднання спортивно-господарських споруд", як замовником (надалі - відповідач) укладено Договір № 5 (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування справних і працездатних установок пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу що названі в подальшому «роботи», відповідно до умов цього договору та розрахунку вартості робіт, графіку та регламенту, що додаються, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, місячна вартість обслуговування систем автоматичної пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу становить 6652,00 грн. Крім того ПДВ 20% 1330,40 грн. До сплати підлягає 7982,40 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання виконавцем і замовником, діє до 21.12.2011р. (п. 6.1 договору).

Дія договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії, ні одна із сторін не виступила ініціатором розторгнення договору (п. 6.3 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата за проведення обслуговування проводиться замовником в 3-х денний термін після підписання акту на виконані роботи, але не пізніше останнього числа місяця поточного місяця.

Згідно актів виконаних робіт по проведенню технічного обслуговування засобів АПС: від 28.02.2011, від 23.03.2011, від 28.04.2011, від 24.05.2011, від 14.06.2011, від 29.07.2011, від 31.08.2011, від 29.09.2011, від 17.10.2011, від 15.11.2011, від 16.12.2011, від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 22.03.2012, які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника та виконавця), посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 111 753,60 грн.

Відповідач провів часткову оплату за виконані роботи по договору в сумі 38 000,00 грн., що в тому числі підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 26.04.2012р.

Однак, відповідач за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 73 753,60 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ч. 2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши Договір укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою Договір № 5 на технічного обслуговування пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу року є договором підряду.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав роботи на загальну суму 111 753,60 грн., що підтверджується актами виконаних робіт по проведенню технічного обслуговування засобів АПС: від 28.02.2011 (кінцевий строк оплати 28.02.2011), від 23.03.2011 (кінцевий строк оплати 31.03.2011), від 28.04.2011(кінцевий строк оплати 03.05.2011), від 24.05.2011 (кінцевий строк оплати 31.05.2011), від 14.06.2011(кінцевий строк оплати 30.06.2011), від 29.07.2011(кінцевий строк оплати 01.08.2011), від 31.08.2011(кінцевий строк оплати 31.08.2011), від 29.09.2011(кінцевий строк оплати 30.09.2011), від 17.10.2011 (кінцевий строк оплати 31.10.2011), від 15.11.2011 (кінцевий строк оплати 30.11.2011), від 16.12.2011 (кінцевий строк оплати 02.01.2012), від 31.01.2012 (кінцевий строк оплати 31.01.2012), від 29.02.2012 (кінцевий строк оплати 29.02.2012), від 22.03.2012 (кінцевий строк оплати 02.04.2014).

Матеріали справи свідчать, що за виконані роботи відповідач розрахувався з позивачем частково на суму у розмірі 38 000,00 грн., що підтверджується в тому числі банківськими виписками з рахунку позивача.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені в п. 3.2 договору, відповідач повинен був розрахуватися по договору в 3-х денний термін після підписання акту на виконані роботи, але не пізніше останнього числа місяця поточного місяця.

Проте відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 73 753,60 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача пені в розмірі 5090,90 грн. нарахованої за період з 14.02.2013 року по 14.02.2014 року.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.6 договору, встановлено, що у випадку порушення замовником строків оплати, встановлених п. 3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане , і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт позивач помилково нарахував відповідачу на підставі п. 5.6 договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню в розмірі облікової ставки НБУ за період з 14.02.2013року по 14.02.2014 року оскільки, позивач при розрахунку пені неправильно визначив початок прострочення платежу по кожному акту виконаних робіт.

Таким чином, позивач має право нарахувати пені по акту виконаних робіт від 28.02.2011 починаючи з 01.03.2011, від 23.03.2011 починаючи з 01.04.2011, від 28.04.2011 починаючи з 04.05.2011, від 24.05.2011 починаючи 01.06.2011, від 14.06.2011 починаючи з 01.07.2011, від 29.07.2011 починаючи з 02.08.2011, від 31.08.2011 починаючи з 01.09.2011, від 29.09.2011 починаючи з 01.10.2011, від 17.10.2011 починаючи з 01.11.2011, від 15.11.2011 починаючи з 01.12.2011, від 16.12.2011 починаючи з 03.01.2012, від 31.01.2012 починаючи з 01.02.2012, від 29.02.2012 починаючи з 01.03.2012, від 22.03.2012 починаючи з 03.04.2012.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем до винесення рішення у справі подано заяву про застосування передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України скороченого строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, і позивач не обґрунтував поважність причин пропуску строку давності для відповідних вимог, позов в частині стягнення 5090,90 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 69 000,00 грн. основного боргу. В решті позов задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском позовної давності для вимог про стягнення пені, про що заявлено відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Об'єднання спортивно-господарських споруд" (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, код ЄДРПОУ 37102382, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "ЧАЙМЕН" (08154, Київська область, Києва-Святошинський район, м. Боярка, вул. Молодіжна, 12/2, код ЄДРПОУ 32549329) 73 753,60 грн. (сімдесят три тисячі сімсот двадцять три гривні 32 коп.) основного боргу та 1709,03 грн. (одну тисячу сімсот дев'ять гривень 03 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2014

Суддя О.А. Грєхова