Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/23791/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23791/13 01.04.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс ЛТД"

про стягнення 15 346,33 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 15 346,33 грн., з яких: 10 880,00 грн. основного боргу, 1 062,14 грн. пені, 3 176,00 грн. штрафу, 228,19 грн. 3 % річних. Також, позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору поставки позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23791/13, її розгляд призначено на 21.01.2014 р.

В судове засідання призначене на 21.01.2014 р. сторони не з'явились, проте, 15.01.2014 р. позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/23791/13 від 11.12.2013 р. та клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.02.2014 р.

При цьому, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/23791/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. суддею Любченко М.О. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 12.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р., справу № 910/23791/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/23791/13 до свого провадження, її розгляд призначено на 12.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/23791/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. суддею Васильченко Т.В. прийнято справу № 910/23791/13 до свого провадження, її розгляд призначено на 12.03.2014 р.

Представники сторін в судове засідання призначене на 12.03.2014 р. не з'явились, проте, представником позивача 11.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.04.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., справу № 910/23791/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/23791/13 до свого провадження, її розгляд призначено на 01.04.2014 р.

В судове засідання призначене на 01.04.2014 р. представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 01.04.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 73430, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною часиною Договору (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених Договором умовах.

Згідно з п. 1.2. Договору, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремим партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.

У відповідності до п. 1.3. Договору, його загальна сума складає суму цін товару, вказаних в видаткових накладних протягом дії Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, він вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31.12.2013 р. включно.

Відповідно до п. 2.2. Договору, у разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання Договору, строк дії цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Згідно із п. 5.2. Договору, покупець зобов'язався сплатити 100 % вартість товару впродовж 7 банківських днів з моменту виставляння рахунку продавцем. Оплата виробляється згідно виставленого рахунку прямим банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Для оплати визначеного спірним Договором товару позивачем виставлено рахунки на оплату № 299 від 17.01.2013 р. на суму 4 560,00 грн., № 905 від 13.02.2013 р. на суму 2 340,00 грн., № 1041 від 19.02.2013 р. на суму 3 770,00 грн., № 1062 від 20.02.2013 р. на суму 4 480,00 грн., № 2197 від 04.04.2013 р. на суму 15 880,00 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31 030,00 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № 299 від 18.01.2013 р. на суму 4 560,00 грн., № 856 від 14.02.2013 р. на суму 2 340,00 грн., № 1003 від 20.02.2013 р. на суму 3 770,00 грн., № 1004 від 20.02.2013 р. на суму 4 480,00 грн., № 2094 від 05.04.2013 р. на суму 15 880,00 грн.

Крім того, в якості доказу на підтвердження отримання повноважним представником відповідача товару, позивачем надано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 4 від 18.01.2013 р., № 11 від 13.02.2013 р., № 12 від 20.02.2013 р., № 13 від 20.02.2013 р., № 27 від 04.04.2013 р.

У свою чергу відповідач за вказаний товар розрахувався частково у сумі 20 150,00 грн., зокрема сплативши 18.01.2013 р. - 4 560,00 грн., 13.02.2013 р. - 2 340,00 грн., 20.02.2013 р. - 4 480,00 грн., 14.03.2013 р. - 3 770,00 грн., 02.08.2013 р. - 5 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача.

З огляду на зазначене, сума основного боргу станом на момент розгляду цієї справи по суті становить 10 880,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 5.2. Договору передбачено, що покупець зобов'язався сплатити 100 % вартості товару впродовж 7 банківських днів з моменту виставляння рахунку продавцем.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що в разі порушення термінів оплати товару покупець, на вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20 % від суми.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 062,14 грн., з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахунок якої є невірним, оскільки позивачем нараховано її більше ніж за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені, з обраної позивачем дати прострочення, та встановлено, що вона має становити 973,01 грн.

Позивачем також нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 176,00 грн., що становить 20 % від суми неналежно виконаного зобов'язання, розрахунок якого правильний.

Крім того, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 228,19 грн. розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи здійснений судом перерахунок пені.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» (04119, м. Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 8, код ЄДРПОУ 36947322) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 973 (дев'ятсот сімдесят три) грн. 01 коп. пені, 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп. штрафу, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 19 коп. 3 % річних та 1 710 (одну тисячу сімсот десять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака