Постанова

від 17.02.2014 по справі 804/15837/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р. Справа № 804/15837/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача Черкасова А.А., Грек Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Бінер" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому, враховуючи усне уточнення позовних вимог у судовому засіданні, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №№ 0004672201 від 11 листопада 2013 року; стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінер» витрати зі сплати судового збору у розмірі 175,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питання дотримання податкового законодавства при здійснені експортних операцій товару ТОВ «Бінер» (код ЄДРПОУ 33247348). В акті № 899/92/04-03-22-01/33247348 від 23.10.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано порушення законодавства та на підставі акта було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004672201 від 11.11.2013 року. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення - необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши вимоги чинного законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінер» зареєстроване 19.11.2004 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби.

На підставі наказу № 398 від 09.10.2013 року Дніпродзержинською ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Бінер», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій товару, їх придбанні і відображенні зазначених операцій в податковому обліку підприємства в червні та липні 2013 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт № 899/92/04-03-22-01/33247348 від 23.10.2013 року, яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Бінер» та його контрагентами-постачальниками товарів та послуг: ТОВ «Ювіс-Груп» та ТОВ «Проспект», комісіонером ТОВ фірма «Партнер» у червні та липні 2013 року та зафіксовано порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок яких ТОВ «Бінер» завищено суму податкового кредиту всього в сумі 69 677 грн., в тому числі по періодах: за червень 2013 року у розмірі 42 652 грн., за липень 2013 року у розмірі 27 025 грн.

На підставі акту перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004672201 від 11.11.2013 року, яким ТОВ «Бінер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 70 093 грн. за основним платежем та 17 523,25 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Бінер» (код ЄДРПОУ 33247348) та його контрагентами - постачальниками товарів та послуг : ТОВ «Ювіс- Груп» (код ЄДРПОУ 37621095) та ТОВ «Проспект» (код ЄДРПОУ 22163493), комісіонером ТОВ фірма «Партнер» (код ЄДРПОУ 00197408) у червні та липні 2013 року.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінер» було укладено договір з ТОВ «Проспект» №22/1 від 22.03.2013 року, предметом якого є аргон рідкий, ГОСТ 10157-79 на умовах СРТ ст. Червона могила залізничним транспортом в цистернах вантажоотримувача, або на умовах ГСА м. Дніпродзержинськ автомобільним транспортом отримувача по ціні згідно накладних на постачання.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції на виконання умов договору.

В процесі розгляду справи позивачем були надані первинні документи, на підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентом, сумнівність якої зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому передачі товару на комісію по договору комісії,копії вантажних митних декларацій.

Так, на виконання умов договору було видано видаткову накладну № 280613-01 від 28.06.2013 року та податкову накладну № 9 від 28.05.2013 року, згідно яких ціна товару складає 151 652,72 грн., в т.ч. ПДВ - 25 275,45 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі та підтверджуються банківськими виписками №109 від 28.05.2013 року.

Надалі зазначений товар, на підставі договору комісії № 02/1 від 02.04.2013 року між ТОВ «Бінер» (комітент) та ТОВ фірма «Партнер»(комісіонер), було реалізовано на експорт покупцю компанії - нерезиденту АТ «Усть-Каменогорський титано - магнієвий комбінат» (Казахстан м. Усть - Каменогорськ).

На виконання умов договору комісії № 02/1 від 02.04.2013 року надано звіт комісіонера № 01 від 26.06.2013 року та акт виконаних робіт від 26.06.2013 року, згідно яких комісійна винагорода склала всього 10 000 грн., з яких ПДВ 1 666,67 грн.

Зазначений товар ТОВ фірма «Партнер» реалізувало згідно вантажно - митної декларації № 004223 від 26.06.2013 року, в якій фактурна вартість складає 270 176,19 грн.

Транспортування товару від виробника ПАТ «ДМКД», Україна, м. Дніпродзержинськ до компанії нерезидента АТ «Усть-Каменогорський титано-магнієвий комбінат» (Казахстан м. Усть - Каменогорськ) відбулося залізничним транспортом, що підтверджується міжнародною залізничною накладною № 22451701 від 26.06.2013 року.

При цьому при перевірці встановлено та зазначено в акті певні розбіжності в датах та послідовність здійснення господарської операції з придбання та подальшої реалізації товару ТОВ «Бінер» та розбіжність в датах та послідовність визначення витрат у звіті комісіонера 26 червня 2013 року та наданим рахунком до сплати за послуги підприємством-не резидентом комісіонеру. Розбіжності полягають в тому, що видаткова накладна на отримання товару від ТОВ «Проспект» датована 28 червня 2013 року, в той час як товар було реалізовано на експорт 26 червня 2013 року, що підтверджується іншими первинними документами, зокрема митною декларацією та залізничною накладною з відміткою про перетин кордону. Окрім того, звіт комісіонера від 26 червня 2013 року містить дані щодо вартості послуг транспортування до покупця-нерезидента надані компанією - не резидентом REVOLA TRADING LTD в той час як рахунок на суму 4 665 дол. США за такі послуги було надано лише 3 липня 2013 року.

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що видаткова накладна з зазначенням дати 28.06.2013 року була видана з помилкою в даті її фактичного оформлення 26.06.2013 року. Так, в судовому засіданні була досліджена видаткова накладна від 26.06.2013 року з повністю ідентичними даними видаткової накладної від 28.06.2013 року та лист звернення позивача з проханням до ТОВ «Проспект» видати видаткову накладну з вірною датою відвантаження, у зв'язку з допущеною помилкою в даті її видання.

Також, в судовому засіданні був досліджений рахунок-проформа №10 від 26.06.2013 року виданий компанією REVOLA TRADING LTD який містить інформацію про ціну і вартість товару (послуги) на суму 4 665 дол. США.

Всі надані позивачем первинні документи за зазначеними операціями відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між позивачем та ТОВ Проспект та ТОВ фірми «Партнер» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Бінер» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та те, що наявність первинних документів по придбанню ТОВ «Бінер» у ТОВ «Проспект» та подальшої передачі на реалізацію ТОВ фірма «Партнер» рідкого аргону у кількості 50,3 тони не спричинили реального настання правових наслідків, а первинні документи складено без фактичного здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначене суд вважає необґрунтованими висновки про завищення ТОВ «Бінер» у липні 2013 року суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Проспект» у сумі 25 275,45 грн. та ТОВ фірма «Партнер» у сумі 1 749,47 грн.

Стосовно завищення ТОВ «Бінер» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ювіс - Груп» за червень 2013 року у розмірі 42 652 грн., суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Бінер» та ТОВ «Ювіс-Груп» було укладено договір постачання № ПЮ - 3 /2013 року від 03.06.2013 року.

На виконання умов договору ТОВ «Ювіс-Груп» на адресу позивача було виписано видаткову накладну № Ю-0000238 від 19.06.2013 року та податкову накладну № 5 від 19.06.2013 року на загальну суму товару 255 913,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42 652,17 грн.

Оплата за товар була здійснена у безготівковій формі, згідно платіжних доручень № 147 від 05.07.2013 року та № 192 від 09.07.2013 року.

В подальшому придбаний товар було експортовано на виконання умов контракту № 1/06 від 01.06.2013 року з компанією - покупцем INTEGNUM TRADE LLP (Австрія, Вена).

На виконання умов контракту № 01/06 від 01.06.2013 року виписано вантажно - митну декларацію № 357935 від 20.06.2013, згідно якої фактурна вартість товару складає 222 238,97 грн.

Транспортування товару зі складу ДП «ЗПМ» м. Бровари Промвузол до вантажоотримувача відбувалося автомобільним транспортом за рахунок покупця - нерезидента INTEGNUM TRADE LLP (Австрія, Вена), згідно умов визначених у контракті № 01/06 від 01.06.2013 року за міжнародною товарно - транспортною накладною за № 0068108 від 20.06.2013 року.

Для митного оформлення товару на митному посту «Східний термінал» підприємством ТОВ «Бінер» було укладено договір № БР - 17/506 від 19.06.2013 року з ТОВ «БФ Логістіка», предметом якого, є надання послуг митного брокера щодо декларування та митного оформлення вантажів.

На виконання умов договору № БР - 17/506 від 19.06.2013 року ТОВ «БФ Логістіка» було надано акт здачі - прийняття виконаних робіт № ОУ - 0000024 від 20.06.2013 року та податкова накладна № 4 від 20.06.2013 року. Загальна вартість наданих послуг складає 1 596,00 грн., в т.ч. ПДВ - 266,00 грн. Надані послуги були оплачені ТОВ «Бінер» платіжним дорученням № 128 від 20.06.2013 року.

Також для митного оформлення товарів ТОВ «Бінер» уклало договір з ТОВ «Офіс Менеджмент» за № 190601/13М від 19.06.2013 року, згідно якого ТОВ «Бінер» були надані послуги митного терміналу для реєстрації автомобілів, догляду, збереження вантажу, розвантаження, навантаження або перевантаження вантажу.

На виконання умов договору виписаний акт здачі - прийняття робіт № ОУ - 009890 від 20.06.2013 року та податкова накладна № 6 від 24.05.2013 року. Загалом ТОВ «Офіс Менеджмент» було надано послуг ТОВ «Бінер» на загальну суму 900,0 грн., в т.ч. ПДВ - 150,00 грн. ТОВ «Бінер » сплатило за надані послуги безготівковою формою за платіжним дорученням № 129 від 20.06.2013 року.

Отже, загальна вартість фактичних витрат, пов'язаних з придбанням товару ТОВ "Ювіс - Груп» та послуг з реалізації на експорт з ПДВ складає 258 409,00 грн.( в т. ч. ПДВ 42 652,17 грн. та 416 грн.).

В свою чергу дохід від реалізації товару компанії INTEGNUM TRADE LLP (Австрія, Вена) становить 222 238,97 грн.

Різниця між доходом від реалізації товару та витратами становить - 36 170,03 грн.

Підставою для висновку про завищення підприємством податкового кредиту за червень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ювіс-Груп» стало саме встановлення перевіркою від'ємного економічного ефекту по даним взаємовідносинам внаслідок продажу товару за ціною нижчою від ціни придбання.

При цьому, суд звертає увагу, що ціна є грошовим виразом вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державною контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір.

Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

За змістом ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. До складу інших витрат, зокрема, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

В свою чергу статтею 139 Податкового кодексу України визначені витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, до яких, зокрема, відносяться суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

На підставі системного аналізу чинного податкового законодавства можна дійти висновку про те, що ціна товару включає і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу витрат та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток.

Так як ПДВ не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для-виробничого або невиробничого використання.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 стати 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій.

В свою чергу згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Оскільки ТОВ «Бінер» є платником податку на додану вартість, на нього не поширюються вимоги підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині, яка відноситься до платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, та до складу витрат яких входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Таким чином, саме визначення бази оподаткування без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку позивача про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Тобто, зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно зі п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже, зміст податкового кредиту полягає в отриманні платником податку податкової вигоди у вигляді можливості в подальшому зменшення розміру податкового зобов'язання зі сплати в Державний бюджет України податку на додану вартість.

При цьому однією з визначальних умов виникнення у платника права на формування податкового кредиту э придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що в свою чергу, передбачає наявність у платника мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Наведене обумовлює необхідність оцінки обґрунтованості податкової вигоди платника з урахуванням наявності ділової мети у діях платника на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

При цьому слід зазначити, що власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарській операції, якщо така збитковість обґрунтована об'єктивними економічними причинами.

Однак, в даному випадку, в судовому засіданні за наслідками дослідження умов придбання та подальшого продажу товарів не було встановлено жодних причин економічного характеру, які б обумовили здійснення позивачем вказаної збиткової операції. Позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, що вплинули б на ціноутворення на підприємстві та обумовили б необхідність продажу товару за ціною нижчою його собівартості.

За зазначених обставин операція з купівлі товару та його подальшої реалізації на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання не мала на меті отримання доходу від цієї операції, не мала розумних економічних причин, оскільки мала наслідком отримання негативного фінансового результату, отже не відповідає критерію ділової мети. Намір одержати дохід лише в обраний суб'єктом господарювання спосіб - шляхом отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ - не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Бінер» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 42 652,17 грн., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

За наведених обставин наявність у ТОВ «Бінер» належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України по справі №21-2224 во 07 від 01.04.2008 року та справі №21-1261 во 06 від 03.06.2008 року.

З огляду на викладене, встановлено, що головною метою ТОВ «Бінер» було одержання доходу за рахунок податкового кредиту з податку на додану вартість, що є підставою для визнання одержання цієї податкової вигоди необґрунтованим, а саме підприємством позивача завищено податковий кредит за червень 2013 року на 42 652,17 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004672201 від 11.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 43 068 грн. основного платежу та 10 767 грн. штрафних санкцій.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області частково не відповідає вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінер» підлягає частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби суми сплаченого позивачем судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1,3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, в даному випадку, чинним законодавством не передбачено стягнення саме з суб'єкта владних повноважень здійснених позивачем судових витрат, що здійснюються виключно з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Бінер" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004672201 від 11.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 27 025 грн. основного платежу та 6 756,25 грн. штрафних санкцій.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2014 року

Суддя С.І. Озерянська