Постанова

від 01.04.2014 по справі 820/3651/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 квітня 2014 р. № 820/3651/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Горшкової А.О.,

представника позивача - Єрісової Н.М.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-17" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП-17", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Західної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.12.2013 року № 0001672203.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 0001672203 прийняте Західною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає скасуванню, оскільки обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст. 44 та ст. 198 Податкового кодексу України. Вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у акті перевірки порушення є висновки відповідача, що такі порушення допущено внаслідок того, що позивачем при проведенні господарських відносин з придбання автотранспортних послуг у ПП "Майклод-Юг", внаслідок чого, зайво включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 500 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету. Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що вказані висновки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2014 року проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ПП "Майклод-Юг", внаслідок чого, зайво включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 500 грн., що призвело до заниження ПДВ, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Західної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СМП-17" (код ЄДРПОУ 37094534) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання транспортних послуг у ПП "Майклод-Юг" (код ЄДРПОУ 37157536) у листопаді 2012 року та їх використання у господарській діяльності підприємства.

За результатами даної перевірки складено акт № 1208/20-33-22-03-04/37094534 від 14.11.2013 року (а.с. 7-20).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "СМП-17" по податку на додану вартість п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зайво включено до складу зайво включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 500 грн., а саме за листопад 2012 року - 500 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 500 грн., а саме за листопад 2012 року - 500 грн. (а.с. 20)

На підставі акту перевірки № 1208/20-33-22-03-04/37094534 від 14.11.2013 року Західною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.12.2013 року за № 0001672203, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 625 грн., з яких за основним платежем - 500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 грн.(а.с.21).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового законодавства України виключно з мотивів обставин організації господарської діяльності позивача з його контрагентом за перевіряємий період - ПП "Майклод-Юг".

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугував висновок про те, що правочини, укладені із контрагентом - ПП "Майклод-Юг" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових та видаткових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не є вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість по господарській операції із ПП "Майклод-Юг" до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.

Так, в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ПП "Майклод-Юг".

Судом встановлено, що між ТОВ "СМП-17" (довіритель) та ПП "Майклод-Юг" (повірений) було укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2012 року, відповідно до якого повірений від свого імені за рахунок та за дорученням довірителя організовує перевезення вантажу, а саме шпали залізобетонної з м.Харків до м. Старобельськ (а.с.25).

Суд зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що надані первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки) не є достатнім доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, не може бути беззаперечним доказом підтвердження реальності виконання правочинів лише податкові, видаткові накладні та виписки з банку, а слід перевіряти й інші первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити саме реальне виконання таких правочинів.

Так, позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по правочинам з ПП "Майклод-Юг" по отриманню транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів надано акт приймання-здачі робіт (послуг) по договору на транспортно-експедиційні послуги від 10.11.2012 року, рахунок від 12.11.2012року №12/11, банківську виписку, а також товарно-транспортну накладну 01АА від 09.11.2012 року.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту транспортування товару було надано до суду товарно-транспортну накладну 01АА від 09.11.2012 року (а.с. 46).

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надана позивачем товарно-транспортна накладна не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції по отриманню транспортно-експедиційних послуг ПП "Майклод-Юг", оскільки не відповідає вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в ній відсутній вид перевезень, дані щодо товаросупорводжуючих документів, код вантажу, клас вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару. Також пункт навантаження зазначено, як "м.Харків", а розвантаження "м. Старобельськ" без зазначення адреси.

Відповідно до пункту 11.5 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Однак із наданої товарно-транспортної накладної відсутні підпис водія експедитора.

З огляду на зазначене, надані позивачем товарно-транспортна накладна складена з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що дата складання товарно-транспортної накладної 09.11.2012 року, хоча договір між ТОВ "СМП-17" та ПП "Майклод-Юг" було укладено 10.11.2012 року, тобто оформлення товарно-транспортної накладної передувало укладенню договору.

Також, приписами п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Надана до суду копія товарно-транспортної накладної не може бути прийнята судом до уваги, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства, а також вказана накладна була відсутня під час проведення перевірки, а отже враховуючи приписи п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, суд вважає їх відсутніми на час складення податкової звітності.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: не належним чином оформленої товарно - транспортної накладної із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про не підтвердженість реальності проведення господарських операцій з ПП "Майклод-Юг", тобто, про відсутність операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи ненадання належним чином оформленої первинної документації, відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, суд не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що при проведенні перевірки відповідач не мав права посилатися на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право на збір податкової інформації, тобто на отримання в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що висновки Західної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області викладені у акті № 1208/20-33-22-03-04/37094534 від 14.11.2013 року є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-7" про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 0001672203 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-17" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2014р.

Суддя С.О. Чудних