Постанова

від 07.04.2014 по справі 821/770/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/770/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" до Чаплинського відділення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндохоів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чаплинського відділення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндохоів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.01.2014р. № 0000042200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 25695,81грн. та за штрафними санкціями на 6423,95 грн. та № 0000032200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій за основним платежем на 28022,69 грн. та за штрафними санкціями на 4009,68 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що висновок відповідача про безтоварність господарських операцій між ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод" та контрагентами НВКП "Атон" у грудні 2011р. та ПП "Квант ВЛ" у серпні, вересні 2012р. ґрунтується виключно на актах про неможливість підтвердження реального здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями. Як зазначає позивач, угоди, укладені між НВКП "Атон" та ПП "Квант ВЛ" про поставку нафтопродуктів, були реально виконані, придбаний товар (дизельне паливо, бензин, пічне паливо) - використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, тому у податкового органу відсутні підстави для зменшення податкового кредиту та витрат по вказаним господарським операціям з поставки товару, за таких обставин позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення винесені за результатами перевірки.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу 25.03.2014р. ухвали суду, пояснень не надав, на пропозицію суду подати свої письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються, жодних документів не надіслав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки від 20.12.2013р. № 192/22/327639 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з НВКП "Атон" у грудні 2011р. та ПП "Квант ВЛ" у серпні, вересні 2012р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, порушення:

-ч. 1 ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч. І та ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Чаплинський К3" при придбанні товарів (послуг) за період з 01.12.11 по 30.09.2012р. з постачальниками ПНВКП "Атон" (код за ЄДРПОУ 30667437) та ПП "Квант ВЛ" (код за ЄДРПОУ 37125022).

-п.п. 139.1,6 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 28023,0 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: за 4 квартал 2011р. на суму 11984,0 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 16039,0 грн., в наслідок завищення витрат за 4 квартал 2011р. на суму 52104,0 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 76375,0 грн.

-п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 25696,0 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: грудень 2011 року в сумі 10421,0 грн., серпень 2012 року в сумі 7484,0 грн., вересень 2012 року у сумі 7791,0 грн.

Такий висновок зроблений у зв'язку із наявністю актів ДПІ у м. Херсоні від 30.08.2012р. № 456/22-4/30667437 документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВКП "Атон" про неможливість підтвердження реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання з контрагентами постачальниками та покупцями, а також акту від 05.11.2012р. № 136/15-3/37125022 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Квант ВЛ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість та відповідних сум до витрат за господарськими операціями позивача з ПНВКП "Атон", ПП "Квант ВЛ" що призвело до прийняття спірних ППР.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових - повідомлень рішень, суд виходить з встановлених під час розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженість з положеннями податкового законодавства.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами Податкового кодексу України до валових витрат та податкового кредиту платника податків можуть бути віднесені витрати платника податку у зв'язку з веденням господарської діяльності та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ, які підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача із ПНВКП "Атон".

У грудні 2011р. ТОВ "Чаплинський КЗ" отримало від ПНВКП "Атон" пічного палива у кількості 10250,0 л. на суму 62525,0 грн. в т.ч. ПДВ 10420,83 грн., на підставі укладеного договору від 01.03.2011р. № 048 згідно якого, ПНВКП "Атон" зобов'язується поставити нафтопродукти, а ТОВ "Чаплинський КЗ" зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар.

На підтвердження реальності виконання вимог договору позивачем надана видаткова накладна № РН-001719 від 01.12.2011р. та податкова накладна від 01.12.2011р. № 1719 про поставку пічного палива на суму 62525,0 грн. в т.ч. ПДВ 10420,83 грн.

На підтвердження транспортування товару ТОВ "Чаплинський КЗ" надана товарно -транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 01/12/04 від 01.12.2011р., згідно якої, вантажоодержувачем є ТОВ "Чаплинський КЗ", товар навантажувався з м. Херсона та розвантажувався - смт. Чаплинка.

23.08.2012р. між ТОВ "Чаплинський КЗ" та ПП "Квант ВЛ" укладено договір № 27 купівлі-продажу нафтопродуктів згідно якого, ПП "Квант ВЛ" зобов'язується передати нафтопродукти, а ТОВ "Чаплинський КЗ" прийняти та оплатити отриманий товар.

На підтвердження отримання товару від ПП "Квант ВЛ" позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи;

-податкові накладні № 34 від 23.08.2012р. на суму 44905,27 грн. в т.ч. ПДВ 7484,21 грн., від 14.09.2012р. № 19 на суму 46744,60 грн. в т.ч. ПДВ 7790,77 грн.;

-видаткові накладні від 23.08.2012р. № 35 на суму 44905, 27 грн. , від 14.09.2012р. № 19 на суму 46744,60 грн.;

- товарно-транспортні накладні від 23.08.2012р., 14.09.2012р.

-акти про приймання дизельного пального та бензину, підписані та скріплені печатками ТОВ "Чаплинський КЗ" та ПП "Квант ВЛ".

Отриманий товар використаний у власній господарській діяльності позивача, на підтвердження чого суду надані довідки, підписані директором, які підтверджують знаходження на балансі заводу котелень з 3- ма котлами Е1/9М, ємкостей для зберігання палива, автозаправок для прийняття та зберігання палива, автозаправки автомобілів.

Факт того, що отриманий товар (пічне паливо, бензин дизельне пальне) був використаний у власній діяльності підтверджується звітами використання палива за грудень 2011р., лютий, березень, серпень, вересень 2012р., звітами про фінансові результати ТОВ за 2011р, 2012р., накладними на відпуск палива.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

За таких обставин суд вважає правомірним формування ТОВ "Чаплинський КЗ" податкового кредиту та валових витрат по відносинам з НВКП "Атон" у грудні 2011р. та ПП "Квант ВЛ" у серпні, вересні 2012р. Висновки податкового органу викладені в акті від 20.12.2013р. щодо правомірності зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту були спростовані наданими позивачем доказами.

Щодо визнання угод позивача нікчемними, суд відмічає наступне.

Так на стор. 10 акту перевірки позивача податковий орган зазначає: «… перевіркою встановлено, що ТОВ "Чаплинський КЗ" протягом перевіряємого періоду здійснювало операції з придбання товару у постачальників ПНВКП "Атон", ПП "Квант ВЛ", правочин з яким є нікчемним, а документи, що фіксують такі взаємовідносини - недійсними…»

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами під час укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій контрагентів позивача, пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Факти придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Також, судом встановлено, що на момент укладення правочинів та на день розгляду справи позивач є правоздатною особою, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ПНВКП "Атон", ПП "Квант ВЛ", були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочинів.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифіковані.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Скадовська ОДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 128,158-163, 167 КАС України, суд,-

постановив :

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" до Чаплинського відділення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндохоів у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чаплинського відділення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндохоів у Херсонській області від 10.01.2014р. № 0000042200, № 0000032200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.3