Рішення

від 07.04.2014 по справі 920/254/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2014 року Справа № 920/254/14

За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача: приватного підприємства "Мезенівка", с. Мезенівка Краснопільського району Сумської області

про стягнення 22780 грн. 90 коп.

СУДДЯ Рунова В.В.

за участю:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - не з'явився

При секретарі судового засідання Балицькому В.В.,

Суть спору : позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 22780 грн. 90 коп., у тому числі: борг за договором перевезення № 5 від 26.07.2013 року в сумі 20830 грн. 01 коп., інфляційні витрати в сумі 270 грн. 79 коп., 3 % річних в сумі 315 грн. 02 коп., пеня в сумі 1365 грн. 08 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 4587 грн. 00 коп., з яких 1827 грн. 00 коп. - витрати на оплату судового збору, 2760 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

Відповідач у судове засідання 07.04.2014 року не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

26.03.2014 року представником позивача надано до суду письмові пояснення № 6225-Р від 24.03.2014 року, в яких обґрунтовує вимогу щодо стягнення витрат на послуги адвоката.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

26.07.2013 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - приватним підприємством "Мезенівка" було укладено договір перевезення № 5.

На виконання умов вказаного договору та згідно акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами № 1 від 29.07.2013 року на замовлення відповідача позивач здійснив перевезення озимої пшениці у кількості 23144,46 т/км за тарифом 0,90 грн. за 1 т/км загальною вартістю 20830 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 5.4. договору перевезення клієнт здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника у термін не більше десяти банківських днів з дати отримання від перевізника рахунку на сплату коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано рахунок № 1 від 26.07.2013 року для оплати транспортних послуг, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відбитком печатки.

Однак, за виконані роботи (надані послуги) відповідач не розрахувався. 30.01.2014 року позивач на адресу відповідача направив акт звіряння розрахунків за договором перевезення. Даний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

На день розгляду справи в господарському суді, сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 903 Цивільного кодексу України ).

Згідно ст. ст. 526 , 629 Цивільного кодексу України , зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до замовлення на перевезення від 26.07.2013 року, акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами № 1 від 29.07.2013 року та товарно-транспортних накладних (а.с. 11-12), підписаних та скріплених печатками сторін, позивач здійснив автоперевезення озимої пшениці на загальну суму 20830 грн. 01 коп. На момент підписання акту прийому-передачі відповідачем не заявлено жодних зауважень чи заперечень щодо строків та якості наданих послуг. Але в порушення умов укладеного договору та вимог ст. ст. 526 , 530 , 629 , 901 , 903 Цивільного кодексу України , відповідач за надані послуги перевезення не розрахувався, хоча акт звіряння розрахунків по договору перевезення від 30.01.2014 року підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. Таким чином, станом на день розгляду справи в господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем складає 20830 грн. 01 коп.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду обгрунтованого заперечення чи доказів сплати суми боргу. Факт заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому вимога про стягнення з відповідача 20830 грн. 01 коп. вартості наданих послуг по перевезенню вантажу (пшениці) є правомірною, обгрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 610 , 611 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідач порушив умови укладеного договору перевезення щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, на підставі п. 7.6. договору позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.08.2013 року по 12.02.2014 року, що становить 13652 грн. 08 коп.

Сплата пені передбачена умовами укладеного договору, розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України , ст. 232 Господарського Кодексу України .

Також, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по договору перевезення позивач просить стягнути з відповідача 270 грн. 79 коп. інфляційних нарахувань та 315 грн. 02 коп. - 3 % річних від простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 1365 грн. 08 коп. пені, 270 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 315 грн. 02 коп. - 3 % річних суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд задовольнити вимоги щодо відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 2760 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката , визначаються у порядку, втсановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

Так, статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, порядок обчислення та сплати якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що відшкодування за рахунок відповідача фактичних витрат на правову допомогу особі, права якої були порушені, а згодом відновлені судовим рішенням, відповідає принципу справедливості.

На підтвердження надання адвокатом ОСОБА_2 правової допомоги позивачу на загальну суму 2760 грн. 00 коп. останнім суду надано докази, а саме: договір № 1035-Р/14 про надання правової допомоги від 16.01.2014 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанції до прибуткового касового ордера.

Таким чином, у відповідності до ст.ст. 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України , судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2760 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Мезенівка" (42453, Сумська область, Краснопільський район, с. Мезенівка, вул. Радгоспна; код 34205183) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (40020, АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1) 20830 грн. 01 коп. боргу за договором перевезення № 5 від 26.07.2013 року, 270 грн. 79 коп. інфляційних витрат, 315 грн. 02 коп. 3 % річних, 1365 грн. 08 коп. пені, 1827 грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору, 2760 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.04.2014 року.

Суддя В.В. Рунова