Ухвала

від 01.04.2014 по справі 820/13008/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/13008/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року по справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України у Куп'янському районі Харківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року позивач - Управління Пенсійного Фонду України у Куп'янському районі Харківської області (далі - УПФУ, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області (далі -Фонд, відповідач), яким просить стягнути з Фонду суму заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, в розмірі 2704 грн.33 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УПФУ здійснювало виплату пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР. Матеріалами пенсійних справ зазначених громадян підтверджено, що трудове каліцтво та професійне захворювання з ними сталося в період роботи на території СРСР, а пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання останнім були призначені відділами соціального забезпечення в період до 01.04.2001 року. За період з 01 червня 2013 року по 31 листопада 2013 року включно витрати з виплати та доставки пенсій цим особам склали 2704,33 грн., відшкодовані відповідачем не були.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволений частково. Стягнуто з Фонду на користь позивача суму заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, в розмірі 1804,33 грн. В інший частині позивних вимог - відмолено.

Судове рішення мотивовано тим, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, - є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду витрат УПФУ по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві - суми пенсійних виплат за період з 1 червня 2013 року по 30 листопада 2013 року в загальному розмірі 1804,33 грн.; залишити без змін - в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій в розмірі 900,00 грн. та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову, відповідно до приписів ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що УПФУ здійснювало виплату пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР. За період з 1 червня 2013 року по 31 листопада 2013 року включно витрати з виплати та доставки пенсій вищезазначеним особам склали 1804 грн.33 коп. за весь цей період, в тому числі: по пенсійній справі ОСОБА_1 в розмірі 715,26 грн.; по пенсійній справі ОСОБА_2 в розмірі 538,27 грн.; по пенсійній справі ОСОБА_4 в розмірі 550,80 грн.

На підтвердження вмотивованості позовних вимог позивачем надані до суду розрахунок витрат на виплачені пенсії по інвалідності, таблиці розбіжностей, список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 зазначеного закону встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 5 частини1 статті 24 Закону України від 23 вересня1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до частини 2 зазначеної норми Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Окрім того, пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року № 5-4/4, встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Відповідач мав прийняти до заліку витрат на пенсії пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за період з 1 червня 2013 року по 30 листопада 2013 року, у зв'язку з чим правомірно стягнуто витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначеним особам, які отримали каліцтво у державі СНД, за період з 1 червня 2013 року по 30 листопада 2013 року в сумі 1804 грн.33 коп., в тому числі: ОСОБА_1 -715,26 грн., ОСОБА_2 - 538 грн., ОСОБА_4 - 550,80 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3 в сумі 900,00 грн., оскільки нещасний випадок з ОСОБА_3 стався на території Російської Федерації та профзахворювання встановлено 15 жовтня 1997 року, пенсію по інвалідності за отримане професійне захворювання було призначено відділом соціального забезпечення Шевченківського району Харківської області з 20жовтня 1997 року у відповідача не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат у разі виплати такої пенсії органами Пенсійного Фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року.

Судова колегія звертає увагу апелянта на те, що відповідно до вимог ст. 161 ч.2 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В висновках, Верховний суд України, визначив, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (постанова від 6 червня 2011 року, справа № 21-116а11; постанова від 21 листопада 2011 року, справа № 21-361а11; постанова від 5 грудня 2011 року, справа № 21-204а11; постанова від 5 грудня 2011 року, справа № 21-333а11; постанова від 5 грудня 2011 року, справа № 21-370а11).

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року по справі № 820/13008/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07 квітня 2014 року