Рішення

від 25.03.2014 по справі 905/9215/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2014 Справа № 905/9215/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик», с.Набережне, Російська Федерація

про: стягнення заборгованості у сумі 55 814,40 Евро, пені у розмірі 7 583,37грн., 3% річних у сумі 160,56 Евро.

за участю:

від позивача: Титова Ю.О. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик», с.Набережне, Російська Федерація (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 55 814,40 Евро, пені у розмірі 7 583,37грн., 3% річних у сумі 160,56 Евро.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №2013/03/27 від 27.03.2013р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №2013/03/27 від 27.03.2013р., додатків до договору, додаткових угод до договору, вантажних митних декларацій, пакувальних листів, комерційних рахунків, меморіальних ордерів з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, претензії від 16.12.2013р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 5, 43, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 1, 12, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 610, 625, 536, 692, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

15.01.2014р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна», договору на транспортно-експедиційне обслуговування №0222 від 22.02.2013р., заявок, актів здачі-приймання виконаних робіт, міжнародних товарно-транспортних накладних, заявок, правоустановчих документів Приватного підприємства «Продлидер», акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та засвідчено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 09.01.2014р. складає 55 814,40грн. також надано податкові накладні, довідку №303 від 15.01.2014р. за підписом директора та головного бухгалтера, яка свідчить, що в 2013 році між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик» існували правовідносини за договором №2013/04/09 від 09.04.2013р. Оплати за поставлений товар, за даним договором здійснені у повному обсязі. Також надано письмові пояснення по справі №304 від 15.01.2014р. в яких зазначено, що 22 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик» був укладений договір №0222 на транспортно-експедиційне обслуговування. Перевезення неоплачених Відповідачем партій товару по Договору поставки №2013/03/27 від 27 травня 2013 року було здійснено ПП «Продлидер» відповідно замовлень №09/09 від 09 вересня 2013р, акта №0912 здачи-приймання виконаних робіт (послуг) від 12 вересня 2013р., CMR №003852 від 11.09.2013р., заявки від 19 вересня 2013р., акта №0924-1 сдачи-передання виконаних робіт (послуг) від 24 вересня 2013 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. справу передано на розгляд судді Довгалюк В.О.

Заявою від 17.02.2014р. №41 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму заборгованості у розмірі 27 907,20Евро., пеню у сумі 7 583,37грн., 3% річних у розмірі 160,56Евро.

18.02.2014р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та засвідчено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 09.01.2014р. складає 55 814,40Евро.

24.02.2014р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 12.02.2014р. №48 в якому проти позовних вимог не заперечує. Зазначає, що партія товару від 19.08.2013р., 06.09.2013р., 11.09.2013р. була оплачена Відповідачем про, що свідчать меморіальні ордери. Пред'явлена Позивачем претензія від 16 січня 2013р вих. №291 про оплату заборгованості у сумі 55 814,40 Евро за поставлений товар Відповідач залишив без задоволення, у зв'язку зі складним фінансовим становищем. Крім того Відповідачем надано належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №2013/03/27 від 27.03.2013р., додатків до договору, додаткових угод до договору, довідки про валютні операції, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик».

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

12.03.2014р. Харківською митницею Міндоходів через канцелярію суду надано письмові пояснення від 05.03.2014р. №061/01-09/1957 в яких зазначено, що Харківською митницею Мін доходів здійснювався пропуск товарів, зазначених в митних деклараціях №№ 700130000/2013/0150075, 700130000/2013/016407, 700130000/2013/016645, 700130000/2013/017506 на територію Російської Федерації. Належним чином завірені копії документів, що посвідчують перетин митного кордону цим товаром, надано до матеріалів справи.

Заявою від 24.03.2014р. №34 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму заборгованості у розмірі 27 907,20Евро., пеню у сумі 140,50грн., 3% річних у розмірі 3,50Евро.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 24.03.2014р. №34, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та із змісту позовних вимог, даний спір виник у зв'язку з неналежним виконанням Покупцем своїх зобов'язань по договору поставки №2013/03/27 від 27.03.2013р.

Відповідно до п.7.2 договору поставки №2013/03/27 якщо Сторони не дійдуть згоди щодо спірних питань шляхом переговорів, то такі спори повинні бути передані на розгляд відповідного суду за місцезнаходженням Позивача. В даному випадку Сторони керуються матеріальним та процесуальним правом країни, в якій проходить судовий розгляд спору.

Згідно п. 1 п. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, умови п. 7.2 договору поставки №2013/03/27 від 27.03.2013р. а також те, що позивач знаходиться за адресою: м. Донецьк, то дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Донецької області.

Представник Позивача у судове засідання 25.03.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 25.03.2014р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик» (Покупець) було укладено договір поставки №2013/03/27, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити в порядку та на умовах даного Договору інкубаційне яйце курок м'ясних порід кроссу «Росс 308» (далі по тексу Товар) у кількості 4 000 000 штук в період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року для інкубації та вирощування бройлерів.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:

- розрахунки між Сторонами здійснюються наступним чином: Покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату кожної партії Товару відповідно отриманого від Продавця рахунку у строк не пізніше 7-ми (семи) банківських днів від відправлення партії Товару зі складу Продавця. При цьому ціна на оплачену партію Товару зміні не підлягає (п.5.2 Договору);

- Покупець здійснює оплату платіжним дорученням. Датою платежу (датою виконання зобов'язань з оплати) вважається дата зарахування грошових коштів на р/р Продавця. Валюта платежу - Евро. Усі банківські комісії усі витрати за рахунок Покупця (Уся сума грошових коштів повинна бути зарахована на р/р Продавця) (п.5.3 Договору);

Згідно п.6.6 договору у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, встановлених в п.5.2 даного Договору, Покупець оплачує пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, до моменту оплати.

01 жовтня 2013 року між Сторонами підписано додаткову угоду №3, у якій п.5.2 договору виклали у наступній редакції: «Вартість партії Товару оплачується відповідно виставленого Постачальником рахунку наступним чином: 100% оплати здійснюється за партії товару 11/12 вересня 2013 року, 23/24 вересня 2013р. в строк до 20.11.2013р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, за наступні партії в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів до відправлення партії Товару зі складу Продавця. При цьому ціна на оплачену партію товару зміні не підлягає.»

Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 111 628,80Евро, що підтверджується вантажними митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, пакувальними листами, вантажними митними деклараціями.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 27 907,20Евро.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 16.12.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №2013-03/27 від 27.03.2013Р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 111 628,80Евро. але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що суму боргу визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 27 907,20Евро. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 27 907,20Евро до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик».

Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 25.03.2014 заборгованість в сумі 27 907,20Евро за офіційним курсом НБУ на цю дату складає 398 854,67грн. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 3,50Евро.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 3,50Евро (що станом на 25.03.2014 за офіційним курсом НБУ складає 50,02грн.)

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.6 договору у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, встановлених в п.5.2 даного Договору, Покупець оплачує пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, до моменту оплати. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені у повному обсязі у розмірі 140,50грн.

Враховуючи те, що боржником за позовом є особа нерезидент України, то задоволення позовних вимог можливе шляхом стягнення іноземною валюти, а саме Евро.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судові документи складаються державною мовою.

За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик», с.Набережне, Російська Федерація про стягнення заборгованості у сумі 27 907,20Евро., пені у розмірі 140,50грн., 3% річних у сумі 3,50Евро задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птичий Дворик» (Росія, 303851, Орловська область, Ливенский район, п.Набережний, б.2, ОГРН 1095753002432, ИНН 5753050514, КПП 571501001, ОКВЄД 01.24 ОКПО 89739330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна» (83000, м.Донецьк, вул.Челюскинцев, 105, р/р в Евро: 2600301518646 в філії АО «Державний експортно-імпортний банк України», м.Донецьк. пр.Миру, 8а, МФО 334817, ЄДРПОУ 33221432, ІНН 332214305629) заборгованість у 27 907,20Евро., пеню у розмірі 140,50грн., 3% річних у сумі 3,50Евро, судовий збір у розмірі 7 980,90грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.03.14р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.14р.

Вик. Тума О.В.(тел.305-67-23)