Постанова

від 04.04.2014 по справі 812/2232/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2232/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: Стрижаченко О.Г. (довіреність № 4/5 від 08.01.2014),

відповідача: Раздольського О.М. (довіреність № 5196 від 03.04.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції про скасування постанови від 12.03.2014 ВП № 42444918, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції, у якому позивачем заявлено вимогу про скасування постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції Раздольського О.М. від 12.03.2014 ВП № 42444918.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 16 жовтня 2013 року Луганський окружний адміністративний суд постановив, застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Інвест», розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Леніна, 155-В, шляхом повного зупинення ведення гірничих робіт на шахтодільниці «Кадієвська-2-2», у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю людей.

На підставі зазначеної постанови 11 січня 2014 року позивачем отримано виконавчий лист про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Інвест».

Вказаний виконавчий лист 10 лютого 2014 року надіслано для виконання до ВДВС Попаснянського районного управління юстиції в Луганській області.

28.02.2014 на адресу позивача надійшла постанова старшого державного виконавця ВДВС Попаснянського РУЮ від 19.02.2014 ВП № 42114069 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначено: перше - стягувачем не подано заяву про відкриття виконавчого провадження, другою причиною вказано, що у виконавчому листі не має зобов'язального характеру. Таким чином, після усунення першого недоліку - подано заяву, відносно другої підстави для відмови, надано рішення суду щодо розгляду справи з питання відсутності у виконавчому документі заходів примусового виконання рішення суду щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), позивачем повторно направлено виконавчий лист від 05.03.2014.

18.03.2014 на адресу позивача надійшла постанова від 12.03.2014 ВП № 42444918 винесена старшим державним виконавцем Раздольським О.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження. В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження вказано, що ні у виконавчому документі, ні в заяві не зазначено адреси шахтодільниці «Кадієвська-2-2», на якій необхідно застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду, шляхом повного зупинення ведення гірничих робіт.

Позивач вважає, що постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.26), у яких зазначив, що 11.03.2014 на примусове виконання надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа № 812/8484/13-а від 11.01.2014, виданого Луганським окружним адміністративним судом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до ТОВ «Карбон-Інвест» шляхом повного зупинення ведення гірничих робіт на шахто дільниці «Кадєвська-2-2» у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю людей.

У відповідності до вимог ч.2 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов'язує боржник вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення так дій. Виходячи з резолютивної частини виконавчого документа виконавчі дії необхідно проводити на шахтодільниці «Кадієвська-2-2». Однак ні у виконавчому документі ні в заяві стягувача не зазначено адреси шахтодільниці «Кадієвська-2-2».

Відповідно до п.8. ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» 12.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що у відповідність до вимог ч.2 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення так дій.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 812/8484/13-а застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Інвест», розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Леніна, 155-В, шляхом повного зупинення ведення гірничих робіт на шахтодільниці «Кадієвська-2-2», у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю людей.

На підставі вказаної постанови територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області отримано виконавчий лист про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Інвест» (а.с.8).

Виконавчий лист від 11 січня 2014 року у справі № 812/8484/13-а територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області для примусового виконання направлено до ВДВС Попаснянського РУЮ.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Попаснянського РУЮ від 19 лютого 2014 року ВП № 42114069 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (а.с.10).

З мотивувальної частини постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження вбачається, що підставою для відмови стала відсутність заяви про відкриття виконавчого провадження, а також відсутності у виконавчому листи зобов'язального характеру для боржника.

Після усунення недоліків, позивачем повторно направлено виконавчий документ до ВДВС Попаснянського РУЮ.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Попаснянського РУЮ від 12.03.2014 ВП № 42444918, на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 812/8484/13-а, виданого 11.01.2014 Луганським окружним адміністративним судом, з підстав не зазначення у виконавчому документі та заяві стягувача адреси місця проведення виконавчих дій - адреси шахто дільниці «Кадієвська 2-2» (а.с.12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 08.03.2011).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків, крім випадку ухвалення постанови про накладення на особу адміністративного стягнення за неповагу до суду) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для відкриття виконавчого провадження.

Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника (ч.2 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч.3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій (ч.2 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову (ч.4 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувану (ч.5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника (ч.6 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України (ч.7 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із положеннями ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавчий лист містить всі необхідні реквізити, перелік яких визначено ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».

Системним аналізом положень ст.ст.17, 19 та 20 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за загальним правилом місцем проведення виконавчих дій є місцезнаходження постійно діючого органу юридичної особи.

Дослідженням виконавчого листа встановлено, що у ньому у повній мірі зазначено найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код боржника, тобто всі відомості, що дозволяють ідентифікувати боржника.

Законодавець не зобов'язує орган, що видає виконавчий документ, та стягувача, що звертається із заявою про примусове виконання, додатково визначати у виконавчому документі, заяві про примусове виконання місце проведення виконавчих дій.

Натомість, відповідно до ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» тягар встановлення місця проведення виконавчих дій покладено саме на державного виконавця.

Відтак, суд вважає протиправною відмову відповідача у відкритті виконавчого провадження з підстав не зазначення у виконавчому документі та заяві про примусове виконання місця проведення виконавчих дій, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.03.2014 ВП № 42444918 такою, що підлягає скасуванню.

За таких обставин судом встановлено,що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Згідно ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 2 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення з відповідача, враховуючи часткове задоволення даного позову, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 73,08 грн.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 04 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09 квітня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області до відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції про скасування постанови від 12.03.2014 ВП № 42444918, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції від 12.03.2014 ВП № 42444918.

Стягнути з Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, ідентифікаційний код 37991084) на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 09 квітня 2014 року.

Суддя К.О. Пляшкова