Рішення

від 08.04.2014 по справі 906/337/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" квітня 2014 р. Справа № 906/337/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (свідоцтво НОМЕР_1 від 24.02.2012р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (м. Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС-Експрес" (м. Житомир)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Авто" (м. Сімферополь, АР Крим)

про стягнення 4000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 4000,00грн. за надані транспортно-експедиційні послуги. Витрати по оплаті послуг адвоката та сплаті судового збору просить покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку про стан заборгованості ТОВ "Альянс-Авто", з якої вбачається, що станом на 08.04.2014р. борг складає 3000,00грн.

Відповідач-1 (ТОВ "ЛС-Експрес") в судове засідання не з'явився, надіслав заяву від 04.04.2014р. за вих.№31 (а.с.27), в якій зазначив про визнання позову в повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем-1.

Відповідач-2 (ТОВ "Альянс-Авто") не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-2 своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач-2 своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Договором-заявкою на надання транспортно-експедиційних послуг №20 від 15.01.2014 року (далі - Договір), Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (виконавець/позивач) були надані транспортні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс-Авто" (кліент/відповідач-2), а саме: 17.01.2014 року було здійснено перевезення вантажу по маршруту Джанкой - Донецьк. Вартість перевезення становить 4000,00грн., в тому числі ПДВ.

Факт виконання позивачем наданих відповідачу послуг з перевезення вантажу підтверджується актом надання послуг за №217 від 17.01.2014 року, рахунком на оплату №217 від 17.01.2014 року, товарно-транспортною накладною від 17.01.2014 року, податковою накладною від 16.01.2014 року (а.с.13-16).

Відповідно до умов Договору Відповідач оплачує послуги Позивача по факту надання оригіналів документів, протягом 14 днів.

Документи, які підтверджують виконання своїх зобов'язань, позивачем були направленні листом №251 від 29.01.2014 року та отриманні відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення - 11.02.2014 року (а.с.17-18).

20.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛС-Експрес" (поручитель/відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (кредитор/позивач) було укладено договір поруки (а.с.19), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Альянс-Авто" (надалі іменується "Боржник") за договором, передбаченим пунктом 2.1 цього договору (надалі іменується "основний договір"), щодо оплати грошових коштів за перевезення вантажу в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів (п.1.1 цього договору).

Згідно п.1.2 договору поруки у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Під основним договором в цьому договорі розуміють: Договір-заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №20 від 15.01.2014р., які укладені між кредитором (в основному договорі іменується "виконавець") та боржником (в основному договорі іменується "Замовник").

Відповідач-2 в порушення взятих на себе зобов'язань, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані йому послуги з перевезення вантажу не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день подачі позову складала 4000,00 грн.

Разом з тим, відповідачем-2 після пред'явлення позову частково сплачено борг в сумі 1000,00грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідачів перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" залишилась непогашеною заборгованість в сумі 3000,00грн. за надані транспорно-експедиційні послуги.

Не проведення відповідачами розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

З огляду на вищенаведене, заявка на перевезення вантажу була укладена між сторонами у відповідності до чинного законодавства України та є належним доказом на підтвердження замовлення перевезення вантажу відповідачем-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 553 ЦК України визначає зміст договору поруки, а саме - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачі позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати решти заборгованості не надали.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 3000,00грн. боргу підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідачів 800,00 грн. витрат на послуги адвоката. Розглянувши вказану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.03.2014 року між адвокатським об'єднанням "Атеміс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" укладено договір про надання правової допомоги №14/14.

Окрім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" адвокатом Королем Д.В. адвокатського об'єднання "Атеміс" серії КВ №161862 від 17.03.2014р.

Підтвердженням того, що представник позивача ОСОБА_1 по даній справі має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане Житомирською обласною КДКА 24 лютого 2012 року.

Згідно п.4.1 договору про надання правової допомоги розмір гонорару становить 800,00 грн.

Суду надано платіжне доручення №5409 від 18.03.2014р., що підтверджує сплату відповідних послуг до прийняття рішення у справі в розмірі 800,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню в розмірі 800,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3000,00грн. боргу та 800,00грн. витрат на оплату послуг адвоката обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 1000,00грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1.ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,75,80,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Авто" (95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Барикадна, 2/18, код 32287828) та

з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС-Експрес" (10001, м. Житомир, вул. Баранова, 58, код 38373746)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (10001, м. Житомир, Шосе Київське, 19, код 37712103) - 3000,00грн. боргу, а також 800,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1827,00грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10 квітня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - відповідачам (рек. з повід.)