Рішення

від 10.04.2014 по справі 903/275/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2014 р. справа №903/275/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінгруп", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Справа Волинь", м. Луцьк

про стягнення 40 655 грн. 15 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковалевський О.О. - представник (дов. від 06.01.2014р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінгруп" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Справа Волинь" 40 655,15 грн., в тому числі 38 464,12 грн. заборгованості по оплаті поставлених на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №2 від 08.04.2013р. в червні-жовтні місяцях 2013 року товарно-матеріальних цінностей та 2 191,03 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не проведення у встановлені строки належних розрахунків по оплаті товарів.

Ухвалою суду від 25.03.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов в повному об'ємі, поклавши на ТзОВ "Нова Справа Волинь" обов'язок відшкодування ТзОВ "Євроінгруп" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду витрат. В обгрунтування пред'явленого позову представник посилається на укладення між сторонами договору поставки, поставку позивачем згідно умов угоди відповідачу товарів народного споживання, їх отримання товариством "Нова Справа Волинь" та не проведення повних розрахунків по оплаті товару в порядку та розмірах, визначених угодою, існування у боржника заборгованості в розмірі 38 464,12 грн., нарахування у зв'язку з цим суми пені. Заборгованість відповідача в розмірі 38 464,12 грн. станом на день розгляду справи судом підтверджується позивачем шляхом надання довідки від 10.04.2014р. №59 (а.с. 33).

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в судове засідання свого представника, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (примірник ухвали про порушення провадження у справі направлявся за визначеною позивачем у позовній заяві та відображену безпосередньо боржником в укладеному між сторонами договорі поставки №2 від 08.04.2013р., юридичною: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, адресою ТзОВ "Нова Справа Волинь" рекомендованою кореспонденцією та був вручений відповідачу 27.03.2014р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції - а.с. 27).

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав пояснень та заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника боржника за наявними у справі матеріалами.

При цьому враховується, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Присутній в судовому засіданні представник ТзОВ "Євроінгруп" з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 08 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінгруп", м. Київ (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Справа Волинь", м. Луцьк (Покупець) було укладено договір поставки №2 з протоколом розбіжностей (а.с. 9-14) згідно з умовами котрого ТзОВ "Євроінгруп" було взято на себе зобов'язання щодо продажу (передачі у власність) відповідачу товарів у визначених між сторонами асортименті та кількості, а товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Справа Волинь", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем у період червня-жовтня місяців 2013 року було поставлено, а ТзОВ "Нова Справа Волинь", прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 43 042,92 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №24 від 05.06.2013р. (а.с. 15) поставлено товарів на суму 14 343,96 грн., згідно видаткової накладної №53 від 04.07.2013р. (а.с. 16) товарів вартістю 11 994,84 грн., згідно видаткової накладної №102 від 16.10.2013р. (а.с. 17) відпущено товарів вартістю 16 704,12 грн.

Судом встановлено, що поставка товарів проводилась позивачем відповідачу на підставі письмових замовлень ТзОВ "Нова Справа Волинь" (№№1 від 04.06.2013р., від 03.07.2013р., від 15.10.2013р.).

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначених договору поставки та видаткових накладних.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на поставку ТзОВ "Євроінгруп" відповідачу товару та його отримання ТзОВ "Нова Справа Волинь" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки №2 від 08.04.2013р. господарських операцій.

Пунктами 5.1-5.3 договору поставки від 08.04.2013р. було визначено обов'язок Покупця здійснити оплату отриманих товарів у безготівковому порядку українськими гривнями впродовж сорока п'яти банківських днів з дати виконання Продавцем умов, визначених п. 3 Договору (строки та умови поставки).

За таких обставин та з врахуванням перебігу сорока п'яти банківських днів з моменту передачі товарів у власність Покупця та переходу до нього права власності на товар, суд вважає, що оплата товарно-матеріальних цінностей ТзОВ "Нова Справа Волинь" мала бути здійсненою у наступні граничні строки:

- товари, поставлені згідно видаткової накладної №24 від 05.06.2013р. на суму 14 343,96 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 06.06.2013р. по 08.08.2013р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 09.08.2013р.;

- товари, поставлені згідно видаткової накладної №53 від 04.07.2013р. на суму 11 994,84 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 05.07.2013р. по 06.09.2013р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 09.09.2013р.;

- товари, поставлені згідно видаткової накладної №102 від 16.10.2013р. на суму 16 704,12 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 17.10.2013р. по 18.12.2013р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 19.12.2013р.

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Справа Волинь" взяті на себе згідно договору №2 від 08.04.2013р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувало ТзОВ "Євроінгруп" 38 464,12 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 38 464,12 грн. включає в себе загальну вартість товарів, поставлених згідно видаткових накладних №24 від 05.06.2013р., №53 від 04.07.2013р. та №102 від 16.10.2013р., 43 042,92 грн. за мінусом проведених розрахунків на загальну суму 4 578,80 грн. (докази оплати - банківські виписки про рух коштів на рахунку додатково долучено позивачем до матеріалів справи - а.с. 31-32).

Також судом з'ясовано, що при проведенні розрахунків по оплаті товару відповідачем було частково оплачено товари, поставлені згідно видаткової накладної №24 від 05.06.2013р. (неоплачений залишок 9 765,16 грн.), а також не оплачено товари, поставлені згідно видаткових накладних №53 від 04.07.2013р. на суму 11 994,84 грн. та №102 від 16.10.2013р. на суму 16 704,12 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №2 від 08.04.2013р. із протоколом розбіжностей предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарів народного споживання, їх отримання ТзОВ "Нова Справа Волинь" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 38 464,12 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 договору поставки №2 від 08.04.2013р. в редакції протоколу розбіжностей до договору сторонами було визначено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, сторони у п.п. 6.2.1 п. 6.2 договору №2 від 08.04.2013р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п.п. 6.2.1 п. 6.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основного боргу 38 464,12 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТзОВ "Нова Справа Волинь" пені в загальному розмірі 2 191,03 грн., нарахованої за наступні періоди:

- із суми заборгованості 9 765,16 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №24 від 05.06.2013р., нараховано 782,55 грн. пені за період з 07.08.2013р. по 19.03.2014р.;

- із суми заборгованості 11 994,84 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №53 від 04.07.2013р., нараховано 837,34 грн. пені за період з 05.09.2013р. по 19.03.2014р.;

- із суми заборгованості 16 704,12 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №102 від 16.10.2013р., нараховано 571,14 грн. пені за період з 14.12.2013р. по 19.03.2014р.

Розглянувши позовні вимоги ТзОВ "Євроінгруп" щодо стягнення на його користь з відповідача 2 191,03 грн. пені, перевіривши методику нарахування цієї суми, суд встановив, що вказану санкцію у певній її частині позивачем нараховано із порушенням умов укладеного між сторонами договору щодо порядку та строків здійснення обов'язкових платежів, встановлених періодів для оплати поставлених товарів та дати виникнення суми боргу по тій чи іншій видатковій накладній. Також загальні періоди нарахування пені суперечать положенням статті 232 Господарського кодексу України, частиною 6 котрої визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Так, із врахуванням перебігу сорока п'яти банківських днів з моменту передачі товарів у власність Покупця, переходу до нього права власності на товар, встановлених судом при вирішенні спору по суті граничних строків оплати і періодів виникнення суми заборгованості, а також із застосуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивач (в межах здійснених при поданні позову до суду початкових та кінцевих строків нарахувань санкцій) був наділений правом здійснювати нарахування відповідачу сум пені за наступні періоди прострочки платежів:

- із суми заборгованості 9 765,16 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №24 від 05.06.2013р., за період з 09.08.2013р. по 09.02.2014р.;

- із суми заборгованості 11 994,84 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №53 від 04.07.2013р., за період з 09.09.2013р. по 09.03.2014р.;

- із суми заборгованості 16 704,12 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткової накладної №102 від 16.10.2013р., за період шести місяців починаючи з 19.12.2013р. (в даному випадку, строк нарахування обмежено відповідачем 19.03.2014р.)

Беручи до уваги методику нарахування пені, застосовану позивачем при поданні позову до суду, з врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що підставною та такою, що підлягатиме до стягнення, буде пеня в загальному розмірі 1 963,43 грн., а в частині стягнення 227,60 грн. пені в позові слід відмовити.

Загальна сума пені 1 963,43 грн. за розрахунками суду включає в себе:

- 644,50 грн. пені, нарахованої за період прострочки платежів з 09.08.2013р. по 09.02.2014р., із суми заборгованості 9 765,16 грн. (накладна №24 від 05.06.2013р.);

- 777,53 грн. пені, нарахованої за період прострочки платежів з 09.09.2013р. по 09.03.2014р., із суми заборгованості 11 994,84 грн. (накладна №53 від 04.07.2013р.);

- 541,40 грн. пені, нарахованої за період прострочки платежів з 19.12.2013р. по 19.03.2014р., із суми заборгованості 16 704,12 грн. (накладна №102 від 16.10.2013р.)

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ТзОВ "Нова Справа Волинь" (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232, 235, 236 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 599, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Справа Волинь" (м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 32501266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінгруп"(м. Київ, вул. П. Пестеля, 11а , код ЄДРПОУ 37536073) 38 464,12 грн. заборгованості та 1 963,43 грн. пені, а всього 40 427,55 грн., 1 816,78 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

10.04.2014р.