Рішення

від 02.04.2014 по справі 910/21919/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21919/13 02.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»

про стягнення 349 462, 25 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Картавцева Ю.В.

Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Турська М.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіорама» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» про стягнення 349 462, 25 грн. за договорами про надання рекламних послуг № 3112/2 від 31.12.2010 р.; № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за вищевказаними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21919/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що за приписами ст.. 693 Цивільного кодексу України не передбачають можливості стягнення попередньої оплати у разі її невнесення, оскільки сторона договору, яка не отримала попередню оплату, має право не виконувати зобов'язання за договором відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/21919/13.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/21919/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Картавцева Ю.В. та Любченко М.О.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіорама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» було укладено договори № 3112/2 від 31.12.2010 р.; № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р., за умовами яких позивач зобов'язався за дорученням відповідача організувати рекламну кампанію останнього у формі розміщення аудіоролика в рекламних блоках радіостанції з позивними «Авторадіо» на частотному каналі 107, 4 ФМ, з позивними «Джем ФМ» на частотному каналі 95, 6 ФМ, з позивними «Europa Plus» на частотному каналі 92, 8 ФМ у відповідності з умовами договору та додатками до нього.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договорів вартість послуг, що надаються позивачем у відповідності до умов цього договору визначається додатками до даного договору, що є невід'ємними частинами договору. Відповідач оплачує вартість послуг, що надаються йому позивачем відповідно до даного договору, шляхом переказу на поточний рахунок позивача 100 % передоплати вартості послуг не пізніше, ніж на 3 робочих дні до рекламної кампанії відповідача згідно з відповідним додатком, якщо інший порядок розрахунків сторони не погодять у відповідному додатку.

Термін дії договорів визначений п. 11.1. та встановлений до 31.12.2011 р., до 31.12.2012 р. та до 31.12.2013 р. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів № 3112/2 від 31.12.2010 р., № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р. позивачем надано рекламні послуги на загальну суму 831 427, 03 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними представниками сторін та скріпленими печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», копії яких долучені до матеріалів справи.

Також наявними у справі виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама» підтверджується здійснення оплати послуг на загальну суму 481 964, 78 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договорів № 3112/2 від 31.12.2010 р., № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р. в частині оплати рекламних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіорама», у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» виникла заборгованість у розмірі 349 462, 25 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Необхідно відзначити, що відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Приймаючи до уваги, що заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою фактичними обставинами виникнення, а також підтверджуються однорідними доказами, що підтверджують ці вимоги, суд вважає, що об'єднання позивачем вимог про стягнення заборгованості одночасно за трьома договорами не суперечить положенням ст. 58 Господарського процесуального кодексу України та спрямовано на ефективне та найбільш раціональне використання процесуальних засобів.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Умовами договорів № 3112/2 від 31.12.2010 р., № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р. передбачено оплату вартості послуг шляхом 100 % попередньої оплати.

В той же час, наявними у справі документами підтверджується фактичне надання позивачем рекламних послуг, обумовлених договорами № 3112/2 від 31.12.2010 р., № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р., а також їх прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», про що свідчить підписання останнім актів здачі-прийняття робіт.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що у даному випадку внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з попередньої оплати послуг, позивач має право на вчинення дій, щодо збереження частково своїх договірних зобов'язань або відмови від виконання зобов'язань з поверненням отриманих коштів, що закріплено в ст. 693 Цивільного кодексу України.

Тож, відповідач стверджує, що у разі невнесення передоплати, остання в силу положень ст. 693 Цивільного кодексу України не може бути стягнута у примусовому порядку.

З приводу наведеного суд відзначає, що норми ст. 693 Цивільного кодексу України визначають особливості правового врегулювання відносини купівлі-продажу, в той час як у даному випадку між сторонами виникли договірні зобов'язання, предметом яких є надання послуг.

При цьому, норми Цивільного кодексу України не містять приписів щодо застосування особливостей регулювання зобов'язань купівлі-продажу до інших відносин, що регулюються Цивільним кодексом України.

За таких обставин, посилання відповідача на вищенаведені положення ст. 693 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованими та відхиляє їх як такі, що не спростовують наведені позивачем обставини порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» договірних зобов'язань.

Стосовно ж посилань відповідача на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 14.04.2009 р. у справі № 6/163, суд відзначає, що викладена у зазначеній постанові позиція касаційної інстанції є наслідком розгляду спору щодо порушення зобов'язань за договором, предметом якого є придбання певного товару, порядок та підстави виникнення яких врегульовано Главою 54 Цивільного кодексу України, а відтак - суд не приймає до уваги висновки Вищого господарського суду України при розгляді даного спору, предметом якого є стягнення заборгованості за фактично надані послуги, що є окремим видом зобов'язань та особливості регулювання якого визначені Главою 63 Цивільного кодексу України.

Слід також відзначити, що відповідач факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіорама» обумовлених договорами № 3112/2 від 31.12.2010 р., № 01/02-12/3 від 01.02.2012 р. та № 21/01-13/1 від 21.01.2013 р. послуг та, відповідно, їх отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп», не заперечує, а посилається лиш на невірне застосування позивачем норми матеріального права в обґрунтування заявлених вимог.

Наразі, відповідачем не спростовано факт отримання ним послуг з розміщення реклами в рекламних блоках радіостанції з позивними «Авторадіо» на частотному каналі 107, 4 ФМ, з позивними «Джем ФМ» на частотному каналі 95, 6 ФМ, з позивними «Europa Plus» на частотному каналі 92, 8 ФМ та, при цьому, не надано доказів їх оплати у порядку та у строк, визначені договором.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується надання позивачем обумовлених договорами послуг, враховуючи, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів належного виконання ним зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама» про стягнення заборгованості у розмірі 349 462, 25 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-А, код ЄДРПОУ 36592399) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код ЄДРПОУ 33938404) заборгованість у розмірі 349 462, 25 (триста сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 25 коп.) грн. та судовий збір у сумі 6 989, 25 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 25 коп.) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б. (головуюча)

Картавцева Ю.В.

Любченко М.О.