Постанова

від 08.04.2014 по справі 910/20402/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 910/20402/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників сторін:

від позивача- приватного підприємства "Світова музика": не з'явились;

від приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами": Молчанов П.В.- представник за дов. б/н від 13.05.2013;

від відповідача: Бригинець С.М. - представник за дов. б/н від 07.11.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маракеш» на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року у справі № 910/20402/13 (суддя Марченко О.В.)

за позовом приватного підприємства «Світова музика», м. Київ

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права - приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Маракеш», м. Київ

про стягнення 68 820,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» звернулася до господарського суду в інтересах приватного підприємства «Світова музика» з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Маракеш» 68 820 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на музичний твір "Fiesta In The Disco" (автори Reyes/Malakian/Baliardo/Diaz/Germain/Bouchikhi) у виконанні "Blackhouse Feat. Mike Feenix".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїми діями порушив права позивача, передбачені ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», як власника майнових авторських прав, оскільки позивачем не надавалося відповідного дозволу ТОВ «Маракеш» використовувати їх у своїй господарській діяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року у справі № 910/20402/13 (суддя Марченко О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Маракеш» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» на користь приватного підприємства «Світова музика» 12 180, 00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та 304, 50 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтоване неправомірністю ретрансляції відповідачем програм та передач позивача, зокрема, порушенням авторських прав останнього, а тому доведеністю та обґрунтованістю позовних вимоги.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1, 15, 31, 32, 50, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст.ст. 440, 443, 445 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» та положеннями договору про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав № 01/01-13 від 01.01.2013, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Маракеш» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 424, 432, 1109 Цивільного кодексу України п.п. 29, 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», ст.ст. 4-3, 32, 43ГПК України.

11.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

17.03.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подано письмові пояснення, в яких сторона зазначає про недобросовісне користування належними відповідачу правами під час розгляду апеляційної скарги.

25.03.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ «Маракеш» подано додаткові пояснення, в яких сторона зазначає про відсутність прав у позивача на звернення з даним позовом до суду.

Представник ТОВ «Маракеш» в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень з підстав, викладених в них.

В судовому засіданні представники приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явився представник приватного підприємства "Світова музика", причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника сторони.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2011 ТОВ «Олл Мюзік Паблішінг» (ліцензіар, м. Москва, Російська Федерація) та ПП «Світова музика» (ліцензіат) укладено договір від 01.01.2011, за умовами якого:

- ліцензіар передає ліцензіату на території України виключні права на управління майновими авторськими правами на усі твори, що відносяться до каталогу «Олл Мюзік Паблішінг», що є частиною цього договору, права на використання якого на території України належить ліцензіару на території країн СНД, а саме: право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів такими способами: публічного мовлення; публічного використання; публічного показу, прокату, тощо; поширення шляхом продажу або іншого відчуження через будь-які види зв'язку, включаючи мобільний та Інтернет; відтворення і розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження творів в механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення (пункт 1.1 договору від 01.01.2011);

- з метою забезпечення прав ліцензіара ліцензіат може укладати договори про взаємне представництво інтересів з іншими підприємствами та організаціями на території України та отримувати від них винагороди на користь ліцензіара за види використання прав, вказаних у даному договорі (пункт 1.4 договору від 01.01.2011);

- за попередньою згодою ліцензіара ліцензіат має право укладати договори, що передбачають надання прав на видачу дозволів та збір винагороди за використання творів з каталогу (пункт 1.5 договору від 01.01.2011);

- укладати на території України договори з юридичними і фізичними особами - користувачами каталогу способами, вказаними в пункті 1.1, і видавати дозволи на використання зазначених у договорі об'єктів авторських прав обумовленими в пункті 1.1 способами (частина друга пункту 2.4 договору від 01.01.2011);

- права за цим договором передаються на термін його дії, а саме: з моменту підписання до 31.12.2011. За взаємною згодою сторін дію цього Договору може бути продовжено, про що складається окрема пропозиція (пункт 1.1 договору від 01.01.2011).

У додатку № 1-С до договору від 01.01.2011 зазначено перелік композицій, права на які передаються в управління, а саме твір під назвою "Fiesta In The Disco", авторами якого є іноземні особи: Reyes, Malakian, Baliardo, Diaz, Germain, Bouchikhi.

Крім того, у матеріалах справи міститься лист ТОВ «Олл Мюзік Паблішінг» від 05.03.2013 № 2, в якому зазначене товариство повідомляє всім зацікавленим організаціям про те, що на території України ексклюзивним представником ТОВ «Олл Мюзік Паблішінг» є ПП «Світова музика».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» наведено, що Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення Організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

01.07.2012 ПП «Світова музика» (субвидавник) та Організацією укладено договір про здійснення збору винагороди № АС-01/07 (далі - договір від 01.07.2012), за умовами якого:

- субвидавник доручає, а організація зобов'язується від імені та на користь субвидавника здійснювати збір винагороди (роялті) за використання користувачами творів з каталогу, який має бути наданий організації (пункт 2.1 договору від 01.07.2012);

- Організація здійснює збір винагороди за використання творів такими засобами: публічне виконання; відтворення в домашніх умовах, за допомогою відповідного обладнання і матеріальних носіїв; договір від 01.07.2012 не поширюється на будь-які інші способи використання творів (пункт 2.2 договору від 01.07.2012);

- договір від 01.07.2012 не передбачає передачу (відчуження) виключних майнових авторських прав, якими володіє субвиданик, Організації та не створює їх часткову чи повну втрату (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 договору від 01.07.2012);

- з моменту підписання договору від 01.07.2012 субвидавник набуває статус члена організації і користується усіма правами, що передбачені статутом організації, в тому числі щодо участі в управлінні організацією (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору від 01.07.2012);

- договір від 01.07.2012 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє без обмеження у часі (пункт 9.1 договору від 01.07.2012).

Крім того, 01.01.2013 ПП «Світова музика» (видавник) та Організацією укладено договір про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав № 01/01-13 (далі - договір від 01.01.2013), за умовами якого:

- видавник передає Організації в управління на колективній основі невиключні майнові права на твори згідно із каталогом, а саме право дозволяти або забороняти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду за їх використання (пункт 1.1 договору від 01.01.2013);

- Організація здійснює управління майновими правами на об'єкти авторських прав видавника і збирання винагороди за виконання творів такими засобами: публічне виконання, тобто виконання як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв та процесів у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства громадського харчування, підприємства торгівлі та галузі послуг, спортивні та розважальні центри, тощо), а також на гастрольних засадах (концертах) та інших масових заходах (пункт 1.2 договору від 01.01.2013);

- з моменту підписання договору від 01.01.2013 видавник набуває статус члена організації і користується усіма правами, що передбачені статутом організації, в тому числі щодо участі в управлінні організацією (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору від 01.01.2013);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.05.2014. За згодою сторін дію даного договору може бути продовжено, про що складається додаткова угода (пункт 8.1 договір від 01.01.2013).

Оскільки у пункті 10.2 угоди від 23.02.2006, укладеної SUISA (Швейцарське товариство з прав авторів на музичні твори з основним місцем діяльності в Цюріху, яке є власником і менеджером ІРІ системи) та ДП «УААСП», зазначено, що SUISA не надає ніяких гарантій та не відповідає за точність, повноту або невідкладність передач змісту даних, доступних через ІРІ систему; SUISA знімає із себе будь-яку відповідальність у зв'язку з цим, то господарський суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що Організацією не доведено наявність у ПП «Світова музика» виключних майнових авторських прав на спірний твір, тому що з виписки з системи ІРІ вбачається, що авторські майнові права на вказаний твір знаходяться в управлінні іноземних організацій колективного управління; відповідно до договорів, укладених такими організаціями та ДП «УААСП», на території України авторськими майновими правами щодо твору "Fiesta In The Disco" управляє ДП «УААСП».

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд дійшов вірного висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено його право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав ПП «Світова музика» на музичний твір "Fiesta In The Disco" (автори Reyes/Malakian/Baliardo/Diaz/Germain/Bouchikhi).

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 ст. 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст.ст. 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

13.04.2013 представником приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» Молчновим П.В. і представником громадськості ОСОБА_6 складено акта № 3/04/13 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відповідно до якого в приміщенні ресторану «Маракеш» (ТОВ «Маракеш», м. Київ, вул. Сагайдачного, 24) було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою "Fiesta In The Disco" у виконанні "Blackhouse Feat. Mike Feenix"; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

Згідно зі ст. 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Перебування названих осіб в ресторані «Маракеш» підтверджується також фіскальним чеком від 13.04.2013 № 22620; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на DVD-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі ТОВ «Маракеш» музичного твору "Fiesta In The Disco".

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір "Fiesta In The Disco" належить позивачу; відповідач не надав доказів укладення ТОВ «Маракеш» угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання цього твору у виконанні "Blackhouse Feat. Mike Feenix"; використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" ст. 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої ст. 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" ч. 2 ст. 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Позивачем у зверненні до місцевого господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації (68 820 грн.), виходячи з того, що: авторами музичного твору "Fiesta In The Disco" є 6 осіб; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 становив 1 147 грн; 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного з 6 авторів) * 1 147 грн = 68 820 грн.

Натомість, у п. 51.3 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Отже, колегія суддів враховуючи вищенаведені обставини справи та те, що ТОВ «Маракеш» припустилося порушення щодо 1 (одного) музичного твору "Fiesta In The Disco" (автори Reyes/Malakian/Baliardo/Diaz/Germain/Bouchikhi) у виконанні "Blackhouse Feat. Mike Feenix", а також враховуючи положення ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», якою встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 грудня - 1 218 гривень, вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про стягнення з відповідача на користь позивача 12 180 грн. (1 218 грн х10х1) суми компенсації та відмови в решті позовних вимог.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 424, 432, 1109 ЦК України п.п. 29, 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», ст.ст. 4-3, 32, 43ГПК України.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оскільки матеріалів справи не підтверджується факт порушення охоронюваних законом інтересів позивача, тобто необхідність для їх судового захисту, тому суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про відмовлено в задоволенні вимоги позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження позивача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маракеш» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року у справі № 910/20402/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Доманська

В.В. Шипко