Постанова

від 08.04.2014 по справі 826/534/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2014 року письмове провадження № 826/534/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кармазіна О.А., Кобилянського К.М. вирішив адміністративну справу

За позовомПублічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Державної реєстраційної служби України Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) в якому просило :

- визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича з прийняття рішень про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно АТ «РОДОВІД БАНК» № та № 7214921 протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича № 7211833 від 25.10.2013;

- визнати протиправним та скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича № 7214921 від 25.10.2013;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича № 7992290 від 15.11.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної

реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича № 7993001 від 15.11.2013 року;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України, розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 03.09.2013;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на земельну ділянку площею 1, 6033 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0042, що розташована за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський район, Бузівська сільська рада.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що не погоджується з рішеннями про зупинення розгляду заяви та про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, вважає їх протиправними, прийнятими з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем подано весь пакет документів необхідний для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку, а тому вказані рішення, на думку позивача, є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

06.03.2014 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли письмові заперечення. В обґрунтування яких відповідач 2 зазначив, що рішення були прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене у зв'язку з неприбуттям відповідача 1 та з урахуванням вимог статтей 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Предіум-Інвест» (Іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009, за умовами якого Іпотекодавець для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором №22.1/314-КЛТ-08 від 26.09.2008 року щодо строків погашення основної суми боргу за кредитним договором, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також порушення Іпотекодавцем умов договору іпотеки щодо страхування майна, переданого в Іпотеку, у Іпотекодержателя виникає право на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з умовами вказаного Договору у власність Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» передано, зокрема, земельну ділянку площею 1,6033 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0042 (далі - земельна ділянка), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 610347).

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором, а саме п.5.4, сторони підписали акт приймання-передачі майна від 18.09.2009 року.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності. Згідно картки прийому заяви № 5518065, дана заява була зареєстрована у базі даних заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.09.2013 11:27:06 за реєстраційним номером 2774542.

За результатами розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним Михайлом Юрійовичем прийнято рішення № 7211833 від 25.10.2013 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 03.09.2013 11:27:06 за реєстраційним номером 2774542 , у зв'язку із необхідністю подання додаткових документів, а саме надання звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Сіволін Михайло Юрійович Державної реєстраційної служби розглянув заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 03.09.2013 11:27:03 за реєстраційним номером 2774542 та у зв'язку з неусуненням у встановлений строк вказаних обставин, на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 відповідачем 2 прийнято рішення № 7993001 від 15.11.2013 (далі - Рішення № 7993001), яким відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, кадастровий номер 3222480800:11:002:0042 за Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», податковий номер 14349442.

Вважаючи оскаржувані рішення державного реєстратора прийнятими безпідставно та з порушенням норм законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 №435-ІV (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Відповідно до частин 1-3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю. Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 10 Порядку №703).

Згідно з п. 12 Порядку № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 16 Порядку № 703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивачем було подано наступні документи:

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ № 610347, виданий 08.06.2007, видавник Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів;

- акт приймання-передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 18.09.2009, видавник ТОВ «Предіум Інвест», ПАТ «РОДОВІД БАНК»;

- копія довіреності № 113 від 27.02.2013, видавник ПАТ «РОДОВІД БАНК»;

- паспорт ОСОБА_3, копія, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 30.04.1998, Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- паспорт ОСОБА_4, копія, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 06.03.2001, Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія, серія та номер: НОМЕР_3, виданого 28.03.2013 Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, державний реєстратор Якимович К.М.;

- копія наказу, серія та номер 408, виданий 16.09.2011, видавник ПАТ «РОДОВІД БАНК»;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія, серія та номер: 200104533, видане 25.01.2013. видавник ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС;

- статут, копія, серія та номер: 10711050034000325, виданий 16.05.2012 року ПАТ «РОДОВІД БАНК».

Як уже зазначалось, відповідачем прийнято рішення № 7211833 від 15.11.2013, яким встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення реєстрації прав та їх обтяжень, а саме відсутній кредитний договір та звіт про оцінку предмета іпотеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, в свою чергу, зазначив, що оскільки перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до договору про забезпечення вимог іпотекодержателя шляхом підписання акта та те, що Порядком встановлений перелік документів, необхідних для подачі державному реєстратору для здійснення реєстрації права власності, у даному випадку перехід права власності на підставі договору, на його думку, звіт про оцінку предмета іпотеки не зазначений у відповідному переліку, а тому його витребування є безпідставним.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття зазначеного рішення, суд звертає увагу на наступне.

Як передбачено п. 26 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Так, відповідно до п.7 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Зокрема, заяву про державну реєстрацію заявник подає щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.

Відповідач 2, обґрунтовуючи заперечення проти позову, посилався на те, що відповідно до п. 34 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, окрім іншого, подає звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача 2, оскільки вказана вимога можлива у тому випадку, коли реєстрація права власності на нерухоме майно відбувається відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі, що й зазначено в п. 34 Порядку № 703.

Між тим, статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку подано саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009 року, а не іпотечний договір, до якого включене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, у відповідача були відсутні підстави для витребування у позивача саме звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору для реєстрації земельної ділянки, право власності на яку перейшло до позивача на підставі вищезазначеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.09.2009 року.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено за наявності підстав, передбачених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про порушення відповідачем 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що, в свою чергу, є підставою для визнання дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича з прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно АТ «РОДОВІД БАНК» № 7211833 протиправними; визнання протиправним та скасування рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича № 7211833 від 25.10.2013 ; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича № 7993001 від 15.11.2013 .

Щодо позовних вимог про визнання дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича з прийняття рішень про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно АТ «РОДОВІД БАНК»№ 7214921 протиправними; визнання протиправним та скасування рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича № 7214921 від 25.10.2013; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича № 7992290 від 15.11.2013, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Представник позивача у заяві № 03-4/12981 від 24.02.2014 про зміну позовних вимог зазначає, що йому не відомо чому за однією заявою позивача про здійснення реєстрації права власності відповідачем 1 було винесено два рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та два рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності. Згідно картки прийому заяви № 5518065, дана заява була зареєстрована у базі даних заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.09.2013 11:27:06 за реєстраційним номером 2774542.

Однак, з рішення № 7214921 від 25.10.2013 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що воно прийняте на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 03.09.2013 13:01:33 за реєстраційним номером 2778141. Рішення № 7992290 від 15.11.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято з урахуванням заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 03.09.2013 13:01:33 за реєстраційним номером 2778141. З даного рішення також вбачається, що позивачем подано документи про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,6463 га. З матеріалів справи ж вбачається, що позивачем було подано документи про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,6033 га.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 розглянути заяву позивача від 03.09.2013 суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вказана заява відповідачем розглянута та результатами якої прийнято оскаржуване рішення № 7993001 від 15.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Окрім того, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача 1 зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на земельну ділянку площею 1,6033 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0042, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, яка є похідною від попередньої, також задоволенню не підлягає.

Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №401/2011, встановлено, що Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю аб частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адм іністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

З огляду на вказане, право відповідача 1 на вчинення дій з державної реєстрації земельної ділянки є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовних вимог в цій частині є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування та спростовано тверджень позивача та правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, вимоги позивача знайшли своє належне обґрунтування в частині позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича з прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно АТ «РОДОВІД БАНК» № 7211833 протиправними.

Визнати протиправним та скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича № 7211833 від 25.10.2013.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича № 7993001 від 15.11.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді К.М. Кобилянський

О.А. Кармазін