Постанова

від 04.02.2014 по справі 872/8836/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 рокусправа № 804/13/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року: №0002172305 про збільшення суми грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 2103603,50 грн.; №0002182305 про збільшення суми грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" з податку на додану вартість на суму у розмірі 1552164,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 10 вересня 2012 року по 5 листопада 2012 року посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "ГРИНВУД-ПРОЕКТ" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 листопада 2012 №3444/221/35681257.

На підставі акту від 16 листопада 2012 №3444/221/35681257 податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року: №0002172305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2103603,50 грн., у тому числі за основним платежем 2099375 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4228,50 грн.; №0002182305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1552164,50 грн., у тому числі за основним платежем 1505394 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 46770,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на відсутність фактичних операцій з поставки товарів та надання послуг, в тому числі обумовлених фіктивною діяльністю підприємств контрагентів позивача.

Проте, з такими висновками суд апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на те, що наведена правова оцінка обставин справи не відповідає нормам чинного податкового законодавства України.

Так, в ході перевірки податковим органом були встановлені наступні порушення: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145, пунктів 146.2, 146.3, 146.4 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 2099375 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1505394 грн.

Так, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівельна компанія СТ", матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія СТ" були укладені договори підряду № 108 від 02.08.2010 року та № 208 від 02.08.2010 року, за умовами яких ТОВ "Будівельна компанія СТ" (субпідрядник) виконує роботи по будівництву секцій будівлі за адресою м. Сімферополь, вул. Ростовсько-Камская та будівництву житлового будинку в м. Сімферополь, по вул. Кл.Лермонтова. Дані договори укладені на виконання договору генерального підряду від 26.01.2009 року № 1/1/2009 між позивачем та ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг».

Виконання зазначених в договорах робіт підтверджується актами форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Підставою для невизнання валових витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Будівельна компанія СТ" стало повідомлення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про відсутність товариства за податковою адресою, наявність у товариства лише 9 працюючих осіб згідно звітності за формою 1-ДФ та наявність прямих взаємовідносин ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг» та ТОВ "Будівельна компанія СТ", а відповідно відсутність практичної та економічної необхідності залучати для виконання робіт інших осіб.

Проте, такі висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки не ґрунтуються на будь-яких фактичних доказах та одночасно є суперечливими в частині відсутності фактичної можливості з боку ТОВ "Будівельна компанія СТ" виконувати будівельні роботи та безпідставності взаємовідносин позивача з ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг» з огляду на наявність прямих взаємовідносин ТОВ «Норд-Сервіс-Шиплінг» та ТОВ "Будівельна компанія СТ".

Відповідно до угоди № 426 від 01.09.2011 року, укладеної між позивачем та ПП «Севелитбуд» предметом взаємовідносин було надання послуг по експлуатації автомобільного крану на об'єктах позивача. Виконання умов договору підтверджується відповідними актами виконаних робіт та податковими накладними.

Взаємовідносини позивача та ТОВ «Бренд Буд» ґрунтувалися на підставі виставлених рахунків по поставленому товару - будівельний вагончик, що підтверджується податковою накладною.

Одночасно, позивач мав взаємовідносини по поставці будівельних товарів з ПП «ПанБуд» на підставі наданих видаткових накладних, та реальність постановк підтверджується відповідними податковими накладними.

Відповідно до угоди № 15 від 01.04.2011 року між позивачем та ПП «Мастер Торг», останнє поставило на адресу позивача товар в номенклатурі на суму 53479,26 грн. Виконання умов договору підтверджується відповідними податковими накладними.

На підставі договорів між позивачем та КП «Альянс» № 75/171 від 01.10.2010 року та № 250/825 від 01.06.2011 року КП «Альянс» зобов'язалося виконати за плату земельні роботи. Виконання договорів підтверджується відповідними актами виконаних робіт та податковими накладними.

На підставі договорів між позивачем та СПП «Строітель Плюс» № 1329 від 01.11.2010 року та № 1309 від 15.11.2010 року СПП «Строітель Плюс» зобов'язалося виконати за плату роботи по організації перевезення вантажу та вантажопід'ємні роботи автокраном. Виконання договорів підтверджується відповідними актами виконаних робіт та податковими накладними.

Висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції про невизнання валових витрат по взаємовідносинам позивача з ПП "Севелитбуд" (код ЄДРПОУ 35096833), ТОВ "Бренд Буд" (код ЄДРПОУ 36165567), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Мастер Торг" (код ЄДРПОУ 37196250), СПП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) пов'язані з порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і зазначених, з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте, вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Між тим, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Нікчемність названих договорів та безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами обумовлена фіктивністю діяльності вказаних підприємств. Проте, єдиним належним доказом здійснення фіктивного підприємництва є вирок суду, який відсутній, а отже і висновки податкового органу є безпідставними.

Висновки податкового органу, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Промпроектбуд» з поставки будівельних матеріалів носять протиправний характер, оскільки проведені без мети настання реальних наслідків ґрунтуються лише на акті позапланової невиїзної перевірки Лівебережної МДПІ м. Дніпропетровська, з якого вбачається, що ТОВ «Промпроектбуд» не надані документи, що підтверджують формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень-липень 2011 року.

Таким чином, висновки Лівебережної МДПІ м. Дніпропетровська, викладені акті перевірки ТОВ «Промпроектбуд» не ґрунтуються на первинних документах, а отже не можуть бути покладені в підґрунтя висновку податкового органу про формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Промпроектбуд» з порушенням вимог податкового законодавства.

Висновок податкового органу про порушення вимог ПК України при формуванні позивачем валових витрат при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_1 ґрунтується лише на неможливості по товаротранспортним накладним ідентифікувати автомобілі, якими перевозився вантаж на замовлення позивача.

Проте, податковим органом залишено без уваги сукупність доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, що підтверджують право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту - акти виконаних робіт, податкові накладні.

Викладені обставини стали підставою і для висновків податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень пп. 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу вимог пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього кодексу.

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві товарів та послуг ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний обґрунтованим.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 р. - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвуд - Проект" - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 7 грудня 2012 року №0002172305 та №0002182305.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 04.04.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим