Ухвала

від 07.04.2014 по справі 801/252/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/35182/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі № 801/252/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технопромприлад» доСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технопромприлад» звернулось до суду з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу №589 від 08.11.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технопромприлад»», визнання протиправними дії посадових осіб Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001522200, № 0001532200, № 0001542200 від 20.12.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ АР Крим ДПС №0001522200, №0001532200, №0001542200 від 20.12.2012, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- на підставі пунктів 20.1.6., 73.3, 78.1.1, 78.1.4. Податкового кодексу України Сакською ОДПІ направлено позивачу запит №2762/10/22-00 від 11.09.2013 про надання інформації та її документального підтвердження правовідносини з ТОВ «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012;

- листом від 03.10.2012 позивач відмовив відповідачу у наданні інформації та документів;

- на підставі ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, направлення від 08.11.2012 та наказу Сакської ОДПІ №589 від 08.11.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Тенопромприлад», відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «НВП «Технопромприлад» з питань своєчасності і нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012», за результатами якої складено акт №939/22-00/19452839 від 29.11.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем:

· ч.ч. 1, 5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, з огляду на їх безтоварність;

· пп.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 330 817 грн.;

· ст.5, пп.8.6.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.134.1.1, ст.134, пп.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 490 576 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0001522200 від 20.12.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 78 477 грн.;

2) № 0001532200 від 20.12.2010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 330 817 грн. (з яких: 330 817 грн. - основний платіж та 69 542,75 грн. - штрафні санкції);

3) № 0001542200 від 20.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 607 233,75 грн. (з яких: 490 576 грн. - основний платіж та 116 657,75 грн. - штрафні санкції).

Порушення позивачем правил формування сум валових витрат та податкового кредиту, що встановлені за наслідками проведення перевірки, обґрунтовані податковим органом нікчемністю укладених позивачем угод з його контрагентами з огляду на їх безтоварний характер, при цьому відповідач посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача та матеріали допиту свідків в рамках порушеної кримінальної справи.

Відмовляючи в позові в частині визнання протиправним та скасування наказу №589 від 08.11.2012 та визнання протиправними дії посадових осіб відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки позивача, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо проведення перевірки та спірний наказ не породжують, не змінюють та не припиняють прав та обов'язків позивача в сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень рішень, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що висновки податкового органу про протиправне формування даних податкового обліку платника податку ґрунтуються не на дослідженні первинних документів позивача, наявність яких відповідачем не спростовується, а на підставі інших доказів, таких, як протоколи допиту в рамках кримінальної справи, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими не спростовуються встановлені попередніми інстанціями факти реальності, товарності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, на підставі яких платником податку правомірно були сформовані суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає вірними такі висновки попередніх судових інстанцій. При цьому, колегія виходить з наступного.

Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток у спірному періоді був врегульований як Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податковим кодексом України.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів на придбання хімічної сировини. Придбаний позивачем товар був використаний під час виробництва цезію йодистого, цезію сірчанокислого, пропіонату дігідрату, люмінору 490РТ, літію йодистого безводного, калію йодистого, йоду дрібнокристалічного. Після переробки придбаний товар був у подальшому реалізований позивачем за зовнішньоекономічними контрактами (що підтверджується відповідними ВМД) та іншим суб'єктам господарювання на території України.

Попередні судові інстанції дослідили подані позивачем докази правомірності формування сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме первинні документи податкової звітності, та не виявили жодних порушень при їх складанні, що могли мати наслідки дефектності їх форми та змісту, втрати статусу первинного документа.

Крім того, інстанціями встановлено, що на момент здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача господарських операцій його контрагенти були зареєстровані як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що встановлені попередніми судовими інстанціями обставини руху активів (грошових коштів та придбаних товарів) від постачальників до позивача та після переробки придбаної сировини далі по ланцюгу постачання, які є підтвердженими матеріалами справи, свідчать про обґрунтованість висновку попередніх інстанцій про реальні зміни майнового стану платника податку, що мало місце за результатами здійснення господарських операцій по укладеним позивачем правочинам.

Колегія судів касаційної інстанції також вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача про нікчемність укладених договорів та безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки вони ґрунтуються на висновках, які є похідними від актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача та матеріалів допиту свідків в рамках порушеної кримінальної справи, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку були сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Більше того, судові інстанції зазначили, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі, в ході розслідування якої були здобуті відповідні показання свідків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій та задовольнили позов в цій частині.

З огляду на те, що позивачем не доведено, а судами не встановлено факту порушення, зміни чи припинення прав та обов'язків позивача у сфері публічно-правових відносин внаслідок здійснення відповідачем дій щодо проведення перевірки та прийняття наказу №589 від 08.11.2012, то колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний