Рішення

від 31.03.2014 по справі 911/4837/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/4837/13 31.03.14

За позовомПриватного підприємства «Яблунівський виробничий комплекс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПРОДУКТ» Простягнення 78 109,59 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко Ю.В. - дов. № б/н від 27.03.2014 р.;

від відповідача: Ювченко А.Г. - дов. № 19 від 12.03.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Яблунівський виробничий комплекс» звернулись до господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лідер Продукт» про стягнення 78 109,59 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2013 р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2014 р. матеріали справи № 911/4837/13 надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ, справу № 911/4837/13 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 11.02.2014 р. справа № 911/4837/13 була прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 14.03.2014 р.

У судовому засіданні 14.03.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав заяву про зменшення позовних вимог в якій просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 488,82 грн., 1 005,42 грн. 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 1 131,95 грн., яка судом була розглянута та прийнята.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2014 р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення суми основного боргу з огляду на те, що відповідачем зазначену суму було погашено та відмовити у стягненні з ТОВ «Лідер Продукт» пені за несвоєчасне виконання проведення розрахунків, як така що нарахована безпідставно.

У судовому засіданні 14.03.2014 р. судом на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.03.2014 р.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 31.03.2014 р. судом було розглянуто та прийнято раніше подане клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи, та останнім надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких визнав позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 31.03.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2013 року по 29.04.2013 року, позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № РН-0000445 від 01.04.2013 р. на суму 30 432,00 грн., № РН-0000500 від 09.04.2013 р. на суму 23 872,00 грн., № РН-000529 від 15.04.2013 р. на суму 19 840,00 грн. та № РН-0000591від 24.04.2013 р. на суму 10 880,00 грн. та № РН-0000630 від 29.04.2013р. на суму 12 576,00 грн. Загальна сума поставки 97 600,00 грн.

Відповідачем була здійснена оплата поставленого товару у повному обсязі, проте з порушенням строків, у зв'язку чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 488,82 грн., 1 005,42 грн. 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 1 131,95 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Судом встановлено, що відповідачем по видатковим накладним № РН-0000445 від 01.04.2013 р. на суму 30 432,00 грн., № РН-0000500 від 09.04.2013 р. на суму 23 872,00 грн., № РН-000529 від 15.04.2013 р. на суму 19 840,00 грн. та № РН-0000591від 24.04.2013 р. на суму 10 880,00 грн. та № РН-0000630 від 29.04.2013р. на суму 12 576,00 грн. заборгованість була погашена, проте з порушенням строків оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у повному обсязі у розмірі 1 005,42 грн. та 1 131,95 грн. відповідно.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 5 488,82 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами склалися позадоговірні відносини, тобто угода щодо пені не укладена, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПРОДУКТ» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19, офіс 614, код ЄДРПОУ 37120705) на користь Приватного підприємства «Яблунівський виробничий комплекс» (місцезнаходження: 08073, Київська обл., Макарівський р-н, с. Яблунівка, вул. Радянська, 14, код ЄДРПОУ 36594768) 1 005 (одна тисяча п'ять) грн. 42 коп. три відсотки річних, 1 131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 95 грн. інфляційних нарахувань та 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.04.2014 року

Суддя О.М. Спичак