Ухвала

від 01.04.2014 по справі 820/11433/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/11433/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Авто-сила плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі № 820/11433/13-а

за позовом Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Приватного підприємства "Авто-сила плюс"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю з Приватного підприємства "Авто-сила Плюс" у розмірі 146024,19 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Авто-сила Плюс" (61174, м.Харків, пр. Перемоги, 55-Є, код ЄДРПОУ 34755626) суму боргу з орендної плати за землю у розмірі 146024 (сто сорок шість тисяч двадцять чотири) грн. 19 коп. в рахунок погашення його боргу на р/р 34120999700009 УДКСУ у Орджонікідзевському районі м.Харкова, банк ГУДКУ у Харківській області, код отримувача 37999701, МФО 851011.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

До клопотання про перенесення розгляду справи, яке надійшло до суду, не додано доказів поважності причин неприбуття у судове засідання саме 01.04.2014 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 06.05.2008 року між Приватним підприємством "Авто-сила Плюс" та Харківською міською радою було укладено договір оренди № 740867100033, відповідно до якого відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва атодемонстраційного павільйону, що знаходиться у м.Харкові на пр. Московському в районі перетину з вул. Роганською.

Відповідачем 20.02.2013 року подана до Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкова декларація з плати за землю № 1300005356 за 2013 рік. У рядку „Річна сума земельного податку, яка підлягає сплаті" - проставлена сума 194698,89 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені законом строки самостійно визнаної суми податкового зобов'язання з податку з плати за землю, яка, з урахуванням часткової сплати, борг складає 146024,19 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п 9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України плата за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з п.288.1 ст. 288 ПКУ передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкові.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 20.02.2013 року подана до Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкова декларація з плати за землю № 1300005356 за 2013 рік. У рядку „Річна сума земельного податку, яка підлягає сплаті" - проставлена сума 194698,89 грн.

Відповідно до розрахунку податкового боргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підприємство станом на 01.11.2013 року Приватне підприємство "Авто-сила Плюс" за період з лютого по жовтень 2013 року має податковий борг перед бюджетом України, який складає - 146024,19 грн.

Відповідач не сплатив у встановлені законом строки самостійно визнаної суми податкового зобов'язання з податку з плати за землю, яка з урахуванням часткової сплати, борг складає 146024,19 грн.

Так, пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що податковою інспекцією було прийнято податкову вимогу форми "Ю1" № 1/595 від 04.11.2010 року від 04.11.2010 року, яка була направлена відповідачу.

Колегія суддів вважає хибним висновок заявника апеляційної скарги щодо недотримання податковим органом порядку стягнення податкового боргу, а саме не направлення платнику податкової вимоги, оформленої згідно вимог Податкового кодексу України, оскільки податкові вимоги № 1/595 від 04.11.2010 року від 04.11.2010 року були направлені на адресу відповідача, що також підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1037 не передбачено обов'язку податкового органу направляти платнику податкову вимогу, у разі якщо борг існував до набрання чинності Податковим кодексом України та збільшився після 01.01.2012 року.

Отже, в даному випадку контролюючий орган не зобов'язаний повторно направляти податкову вимогу у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до приписів п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки загальна сума заборгованості за період з лютого по жовтень 2013р. перед бюджетом відповідачем добровільно в повному обсязі сплачена не була та складає 146024,19 грн., вищезазначені позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авто-сила плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі № 820/11433/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.