Рішення

від 08.04.2014 по справі 906/170/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" квітня 2014 р. Справа № 906/170/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №51/16 від 08.01.2014р.;

від відповідача: Гетманенко Ю.С. - керівник;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Фізкультурно-оздоровчого комплексу "Динамо" (м. Житомир)

про стягнення 52480,57 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52480,57грн. за неналежне виконання договору №335 від 01.02.2011р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, з яких: 45632,64грн. - основний борг, 5236,49грн. - пеня, 1611,44грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав, подав письмове клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних та пені.

Представник позивача проти заявленого представником відповідача клопотання щодо зменшення суми 3% річних та пені заперечив з причин необґрунтованості та безпідставності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 року між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (виконавець/позивач) та Фізкультурно-оздоровчим комплексом "Динамо" (споживач/відповідач) було укладено договір №335 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с.21-24), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

В пункті 3.1 договору №335 від 01.02.2011р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Попередня оплата спожитих послуг проводиться споживачами до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Сторони також погодили, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі (п.3.3 договору).

Цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п.9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №335 від 01.02.2011р. Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" у період з листопаді 2012 року по грудень 2013 року відповідачу були надані передбачені договором послуги з теплопостачання, які відповідачем оплачені частково. Для оплати наданих послуг позивачем виставлялись відповідачу рахунки на відповідні суми (а.с.13-20).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язання станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання в сумі 45632,64грн., яка не заперечується відповідачем.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45632,64грн. є правомірними.

Крім суми основного боргу позивач, посилаючись на п.3.7 Договору, просить стягнути з відповідача 5236,49грн. пені.

Відповідно до п.3.7 Договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1611,44грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.22), суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини другої цієї статті, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що за прострочку виконання зобов'язання відповідачу нараховані 3% річних, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованої позивачем пені до 500,00грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 45632,64грн. - основного боргу, 500,00грн. - пені, 1611,44грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Фізкультурно-оздоровчого комплексу "Динамо" на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" до 500,00грн.

3. Стягнути з Фізкультурно-оздоровчого комплексу "Динамо" (10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 113, код 31538452)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771) - 45632,64грн. - основний борг, 500,00грн. - пеня, 1611,44грн. - 3% річних, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11 квітня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу