Рішення

від 07.04.2014 по справі 914/582/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2014 р. Справа № 914/582/14

За позовом: Прокурора Личаківського району в інтересах держави в особі

позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер Парк», м. Львів

про відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сумі 1 070, 57 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від прокуратури: Лука Г.В. - посвідчення № 020328 від 06.09.2013р.;

Від позивача: Батьков В.В.- представник за довіреністю № 09-5 від 08.01.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзер Парк" про відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сумі 1 070, 57 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.02.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 03.03.2014р. З підстав викладених в ухвалі від 03.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2014р., а 24.03.2014р. на 07.04.2014р.

В судовому засідання 07.04.2014р. представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримують, з підстав викладених у позовній заяві та просять позов задоволити повністю.

В судове засідання 07.04.2014р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулась з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 79000, м. Львів, вул.Б.Котика, 7, офіс 308, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача. Ухвали суду від 03.03.2014р. та 24.03.2014р. про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за належною адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається з врахування поданого позивачем уточнення прохальної частини позову (вх.№12535/14 від 24.03.2014р.) та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін присутніх в судовому засіданні, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

06.11.- 19.11.2012р. Державною екологічною інспекцію у Львівській області (позивач) проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Кайзерп парк» (відповідач). За результатами проведеної перевірки складено Акт №2312/02/1899.

Акт підписаний та отриманий директором ТзОВ «Кайзер парк». Крім цього директором відповідача в акті зазначено, що претензій та зауважень до Акту немає.

За результатами перевірки, згідно Акту № 2312/02/1899 держінспектором з ОНПС у Львівській області проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на території РЛП «Знесіння», яке здійснило ТзОВ «Кайзер Парк», розмір шкоди становить 879,64 грн.

Крім цього, згідно Акту №2312/02/1899 держінспектором з ОНПС у Львівській області проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу на території РЛП «Знесіння», яке здійснило ТзОВ «Кайзер Парк». Згідно розрахунку, розмір шкоди становить 190,93 грн.

Розрахунки проведені у відповідності до постанови КМУ від 25.07.2007р. № 963 Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Державною екологічною інспекцію у Львівській області надіслано відповідачу Припис № 1050-02 від 19.11.2013р., щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 06.11.-19.11.2013р. Даним приписом відповідача забов`язано звільнити самовільно захоплені земельні ділянки РЛП «Знесіння» заг. площею - 0,004877 га та привести їх у попередній природний стан.

З матеріалів справи вбачається, що Львівським окружним адміністративним судом 24.02.2014р. прийнято рішення по справі № 813/9002/13-а за позовом ТзОВ «Кайзер Парк» до ДЕІ у Львівській області про визнання протиправним і скасування приписц № 1050-02 від 19.11.2013р., яким в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Крім цього, господарським судом Львівської області розглядалася справа № 914/3941/13 за позовом Прокуратури міста Львова в інтересах держави про визнання недійсним Договору № 228 - 13 від 18.09.2013, укладеного Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайзер Парк», згідно з умовами якого Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайзер Парк» у тимчасове платне користування (для розміщення стаціонарного атракціону площею 800м 2 ) конструктивні елементи благоустрою комунальної власності (майно територіальної громади міста Львова): тротуар, газон, тощо, які знаходяться у місті Львові, у межах вулиць О.Довбуша, 24 - Заклинських, - на території Регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

Рішенням господарським судом Львівської області у справі № 914/3941/13 від 17.12.2013р. позов задоволено повністю.

На момент прийняття рішення відповідач не надав суду доказів відшкодування 1 057,57 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом.

Згідно з ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави обґрунтовує необхідність її захисту.

Заявлений прокурором Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області позов, відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» і підлягає до розгляду по суті.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту відповідно цивільних прав та інтересів.

Так, частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Згідно з ч. 1ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державного акта), та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Земельний кодекс України містить заборону щодо використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (ч.3 ст. 125 Земельного кодексу України).

У зв'язку з цим, ст. 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до абзацу десятого ст. 1 Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок (стаття 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Згідно з статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, між іншим, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.0.01.2009 року № 18/16034, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Крім того, доказів оскарження акту № 2312/02/1899 у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Згідно зі ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Матеріалів справи підтверджено та не заперечується відповідачем, встановлений в Акті № 2312/0/1899 інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області факт самовільного зайняття земельної ділянки та виявлено зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, що згідно розрахунку здійсненого відповідно до Методики, розмір шкоди становить 1 057,57 грн. .

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону). Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

В статті 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за 291/22823 затверджено Порядок казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету. Главою 4 Наказу №291/22823 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації. Для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень. Для акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Казначействі України відкриваються відповідні рахунки, а саме:рахунки в розрізі територій за кожним видом надходжень для зарахування коштів, що перераховуються з обласного рівня на центральний; рахунки для акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в розрізі видів надходжень.

Розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватись з урахуванням приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимог пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20 (з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Вищого господарського суду України у справі №917/1202/13).

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура Личаківського району м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 1 827,00грн. стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 1, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 116, 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 16, 1166 Цивільного Кодексу України та ст.ст. 22, 29, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер Парк» (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Котика, будинок 7, офіс 308; ідентифікаційний код юридичної особи 38627213) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету Личаківського району м.Львова 1 070,57 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій» зарахувавши 50% стягнутої суми в розмірі 535,285 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Личаківського району м. Львова (р/р 33116331700006, ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, код платежу 240621100, УК у Личаківському районі м. Львова); 20% стягнутої суми в розмірі 214,114 грн. до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області; 30% стягнутої суми в розмірі 321,171 грн. до спеціального фонду Державного бюджету україни.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер Парк» (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Котика, будинок 7, офіс 308; ідентифікаційний код юридичної особи 38627213) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 827,00 грн. грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.04.2014 року.

Суддя Коссак С.М.