Постанова

від 07.04.2014 по справі 805/3454/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 р. Справа № 805/3454/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 година 08 хвилини

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 32» про стягнення коштів з рахунків у банку, який обслуговує платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 702,00 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач, Макіївська ОДПІ) звернулась до суду з позовною заявою до державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 32» (далі - відповідач, підприємство Макіївська виправна колонія № 32) про стягнення коштів з рахунків у банку, який обслуговує платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 702,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підприємством Макіївської виправної колонії № 32 не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 5 березня 2014 року, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 5 702,00 гривень. Оскільки заборгованість не була сплачена у добровільному порядку, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

4 квітня 2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

7 квітня 2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов. В наданих заперечення відповідач зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-IV від 23 червня 2005 року (далі - Закон № 2713) звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Посилаючись на статті 59, 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вказав, що податкова вимога відповідачу не надсилалась, а Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 на який посилається позивач втратив чинність, тому норми вказаного Закону на дані правовідносини не поширюються.

Просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За даними веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доступ до якого надано відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державне підприємство «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 32», код ЄДРПОУ 08679853, зареєстроване у якості юридичної особи 06.04.2000 року за № 1 273 120 0000 004638.

Відповідач знаходиться на податковому обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції, правонаступником якої є позивач, з 21.04.1995 року за № 19/1, що підтверджується відомостями Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області. Зареєстрований, як платник податку на додану вартість з 21 квітня 2000, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100313421.

Позивач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому, зокрема, Податковим кодексом України.

17.04.2009 року між Макіївської ОДПІ та підприємством Макіївської виправної колонії № 32 було укладено договір № 91 «Про визнання електронних документів».

Підставою виникнення податкового боргу відповідача стала податкова декларація № 9008857442 від 20.02.2014 року з податку на додану вартість за січень 2014 року, в якій він зазначив, що сумою податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звіту (податкового) періоду є 5 702,00 гривень.

Зворотнім боком облікової картки, станом на 31.03.2014 року, підтверджено наявність у відповідача не сплаченого податкового боргу з податку на додану вартість за січень 2014 року, в розмірі 5 702,00 гривень.

Статтею 67 Конституції України, встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

25 жовтня 2001 року позивачем винесена перша податкова вимога № 1/65 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 20 308,61 гривень. 31 жовтня 2001 року вказана вимога була отримана головним бухгалтером підприємства Макіївської виправної колонії № 32.

4 грудня 2001 року позивачем винесена друга податкова вимога № 2/239 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 85 441,77 гривень. 7 грудня 2001 року вказана вимога була отримана начальником підприємства Макіївської виправної колонії № 32.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо того, що податкова вимога відповідачу не надсилалась виходячи з наступного.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент винесення податкових вимог) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 цього Закону, податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Тобто, підставою для складання і направлення податкової вимоги є наявність невиконаного (чи виконаного не в повному обсязі) обов'язку зі сплати сум обов'язкових платежів. При цьому, виходячи з аналізу наведеної норми, до податкової вимоги можуть бути включені різні суми грошового зобов'язання, але які є узгодженими та визнані податковим боргом: як самостійно нараховані платником податків зобов'язання, так і нараховані податковим органом зобов'язання, штрафні санкції, пеня тощо.

Отже, податкову вимогу контролюючий орган формує для повідомлення боржнику про існування у нього податкового боргу і надає можливість добровільно виконати податковий обов'язок.

З огляду на податкові вимоги № 1/65 від 25.10.2001 року та № 2/239 від 04.12.2001 року вбачається, що сума боргу, яка зазначена в них складається як з основного платежу, так і зі штрафних санкцій та пені.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 36.1 та пунктом 36.2 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Приписами статті 37 ПК України встановлено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства не встановлено втрату чинності податковими вимогами, що були сформовані до 01.01.2011 року, а отже не припинився податковий обов'язок відповідача сплатити заборгованість з нарахованого грошового зобов'язання.

14 травня 2002 року позивачем прийнято рішення № 4/8321/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України, встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вручення відповідачу податкової вимоги, наявні підстави для здійснення позивачем заходів щодо стягнення коштів відповідача в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про що зазначено в пункті 95.3 статті 95 ПК України.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 702,00 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 16, 20, 41, 56-59, 95, 203 Податкового кодексу України, статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 32» про стягнення коштів з рахунків у банку, який обслуговує платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 702,00 гривень, задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 32» (код ЄДРПОУ 08679853, місцезнаходження: вул. Кірова, 141, м. Макіївка, Донецька область, 86110) на користь Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області кошти, з рахунків у банках, що обслуговують платника податків в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 702 (п'ять тисяч сімсот дві) гривні 00 (нуль) копійок на р/р 31116029700066, код платежу 14010100, банк одержувача - ГУ ДКС України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 37990227, МФР 834016.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 7 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.