Рішення

від 09.04.2014 по справі 927/446/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2014 року справа №927/446/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Артемсіль-регіон-Чернігів", вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, 14001, до відповідача: дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005, про стягнення 265537,61 грн. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Раскін М.О., довіреність №08-04/14-01 від 08.04.2014 року, Тіток Д.О., довіреність №28-03/14-03 від 28.03.2014 року,

від відповідача: Шокур А.Ю., довіреність б/н від 31.12.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Артемсіль-регіон-Чернігів" подано позов до дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про стягнення 265537,61 грн., з яких 251255,82 грн. основного боргу по оплаті переданого товару відповідно до умов договорів №03/13-2 від 02.01.2013 року та №04/1-ПММ від 30.03.2013 року, 3105,06 грн. 3% річних, 4022,98 грн. інфляційних нарахувань, 694,05 грн. пені та 6459,70 грн. 30% штрафу.

Представники позивача в судовому засіданні підтримують позовні вимоги і просять їх задовольнити.

Представник відповідача визнає позовні вимоги в сумі основного боргу, пояснюючи його виникнення тим, що отримувачі послуг, які надає відповідач іншим особам, несвоєчасно здійснюють оплату цих послуг, що в свою чергу негативно впливає на платоспроможність відповідача. Стосовно нарахування штрафних санкцій представник відповідача залишає вирішення даних вимог на розсуд суду.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представників позивача та відповідача з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №03/13-2 (купівлі-продажу, поставки), (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: дорожньо-будівельні матеріали (бітум, щебенева продукція, мінеральний порошок, сіль та інше), паливо-мастильні матеріали, запчастини та обладнання в асортименті, кількості та по цінам викладеним в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що видаються постачальником.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Ціна за одиницю виміру товару зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, та може змінюватись у разі змінення ринкових цін (п. 2.2 договору).

Фактична кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних та погоджується сторонами при отриманні заявок на поставки окремих партій (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець здійснює поставку партії товару на умовах ІНКОТЕРМС 2000 в строк на протязі 3 календарних днів після надання заявки.

Передача продавцем кожної партії товару здійснюється за видатковою накладною та рахунком-фактурою (п. 3.5 договору).

Згідно п. 6.2 договору покупець оплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 45 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору.

27 червня 2013 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №1 згідно якої сторони домовились внести зміни в Розділ І „Предмет договору" договору №03/13-2 від 02.01.2013 року, виклавши його в наступній редакції:

„1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: дорожньо-будівельні матеріали (бітум, щебенева продукція, мінеральний порошок, сіль, фарба та інше), паливо-мастильні матеріали, запчастини та обладнання в асортименті, кількості та по цінам викладеним в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що видаються постачальником.".

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар згідно видаткових накладних: №РН-0000428 від 06.08.2013 року на загальну суму 191928,00 грн., №РН-0000432 від 09.08.2013 року на загальну суму 178842,00 грн., №РН-0000469 від 30.08.2013 року на загальну суму 34332,00 грн., №РН-0000476 від 02.09.2013 року на загальну суму 34471,20 грн., №РН-0000482 від 06.09.2013 року на загальну суму 39826,44 грн., №РН-0000495 від 13.09.2013 року на загальну суму 208784,89 грн., №РН-0000484 від 08.09.2013 року на загальну суму 33912,00 грн., №РН-0000524 від 26.09.2013 року на загальну суму 34051,20 грн., №РН-0000502 від 16.09.2013 року на загальну суму 34077,60 грн., №РН-0000525 від 27.09.2013 року на загальну суму 34471,20 грн., №РН-0000526 від 27.09.2013 року на загальну суму 34051,20 грн., №РН-0000527 від 29.09.2013 року на загальну суму 34051,20 грн., №РН-0000571 від 19.10.2013 року на загальну суму 203360,80 грн., №РН-0000705 від 27.12.2013 року на загальну суму 200099,69 грн., №РН-0000031 від 23.01.2014 року на загальну суму 4480,00 грн., №РН-0000032 від 24.01.2014 року на загальну суму 6720,00 грн., №РН-0000033 від 24.01.2014 року на загальну суму 6720,00 грн., №РН-0000034 від 24.01.2014 року на загальну суму 6720,00 грн., №РН-0000038 від 27.01.2014 року на загальну суму 6720,00 грн., №РН-0000039 від 27.01.2014 року на загальну суму 2520,00 грн., №РН-0000044 від 28.01.2014 року на загальну суму 6720,00 грн., №РН-0000045 від 28.01.2014 року на загальну суму 6720,00 грн., №РН-0000046 від 28.01.2014 року на загальну суму 5768,00 грн., №РН-0000050 від 29.01.2014 року на загальну суму 1316,00 грн. Також між позивачем та відповідачем складено та підписано акт №531/53/1 про відшкодування розрахункової вагонної складової та тарифу на час відправлення порожнього вагону власного парку за вересень 2013 року, за яким позивач передав а відповідач прийняв до оплати 60,00 грн. Загальна вартість отриманого товару та послуг становить 1350723,42 грн.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується його підписом та відтиском печатки на вказаних накладних, а також копіями податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 1120991,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Отже, в порушення умов договору, на день звернення з даним позовом до суду відповідач не сплатив вартість отриманого товару на суму 229732,42 грн.

30 березня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №04/1-ПММ.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця:

- бітум дорожній 60/90 (90/130);

- сіль в асортименті;

- щебенева продукція;

- паливно-мастильні матеріали;

- інші дорожньо-будівельні матеріали, надалі по тексту - Товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість та ціна товару визначаються сторонами даного договору шляхом обміну листами або телефонних переговорів з послідуючим відображенням в рахунку та видатковій накладній.

Загальна вартість договору складається із суми вартості поставлених протягом строку дії договору партії товару (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що на підставі рахунку-фактури покупець здійснює 100% попередньої оплати за товар.

Фактичною датою оплати за товар є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар згідно видаткових накладних №РН-0000174 від 30.03.2013 року на загальну суму 31800,00 грн. та №РН-0000175 від 31.03.2013 року на загальну суму 10100,00 грн.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується його підписом та відтиском печатки на вказаних накладних, а також копіями податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач в позовній заяві та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року в порушення умов договору, на день звернення з даним позовом до суду відповідач не сплатив вартість отриманого товару на суму 21532,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаними договорами та накладними за цими договорами, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договорів, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару, яке він не виконав.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг на загальну суму 251255,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 2458,55 грн. 3% річних та 3764,59 грн. інфляційних нарахувань за період прострочки платежу по оплаті вартості товару, переданого за договором №№03/13-2 від 02.01.2013 року.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних в сумі 1350,83 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1937,34 грн.

Нарахування 3% річних та інфляції за прострочку виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, отриманого по накладним №РН-0000046 від 28.01.2014 року на загальну суму 5768,00 грн. та №РН-0000050 від 29.01.2014 року на загальну суму 1316,00 грн., здійснено позивачем безпідставно, оскільки строк оплати цього товару, виходячи з умов договору, відповідач мав здійснити до 14.03.2014 року, а розрахунок 3% річних в сумах 1088,85 грн., 18,88 грн. та інфляції в сумі 1827,26 грн. зроблений за період з 14.01.2014р. по 14.03.2014р., тобто за період, який передує строку оплати.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору №03/13-2 від 02.01.2013 року, позивач просить стягнути з відповідача 694,05 грн. пені за період прострочки платежу з 27.09.2013 року по 27.03.2014 року, 646,51 грн. 3% річних, 258,39 грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2013 року по березень 2014 року та 6459,70 грн. штрафу.

Згідно п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем за отриманий ним товар згідно п. 4.1 розділу 4 даного договору, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф в розмірі 30% від суми неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який підлягає оплаті, за кожен день прострочення.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи приписи статті 232 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 38,35 грн. за період з 27.09.2013 року по 01.10.2013 року, оскільки решта суми пені нарахована поза межами шести місяців від дня, коли зобов'язанння мало бути виконано.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 631,89 грн. за період з 05.04.2013 року по 27.03.2014 року, решта суми нарахування є неправомірною, виходячи з фактичних обставин та законодавства.

Суд також відмічає, що розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 258,39 грн. за період прострочення з квітня 2013 року по березень 2014 року та 6459,70 грн. штрафу відповідає фактичним обставинам, умовам договору та законодавству.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 261932,32 грн., з яких: 251255,82 грн. основного боргу, 38,35 грн. пені, 1982,72 грн. 3% річних, 2195,73 грн. інфляційних нарахувань та 6459,70 грн. штрафу.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (вул. Київська, 17, м. Чернігів, ідентифікаційний код 32016315, р/р 26004005943 в КФ АБ АТ „Експрес Банк", МФО 337212) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Артемсіль-регіон-Чернігів" (вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, ідентифікаційний код 34339167, р/р 26007000002055 в Банку „Демарк" м. Чернігів, МФО 353575) 251255,82 грн. основного боргу, 38,35 грн. пені, 1982,72 грн. 3% річних, 2195,73 грн. інфляційних нарахувань, 6459,70 грн. штрафу та 5238,65 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна