Рішення

від 24.03.2014 по справі 437/16633/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 437/16474/13ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Єсауленко Н.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Луганська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш» до ОСОБА_1, третя особа Луганська міська рада про визнання права власності на об`єкт нерухомості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи та просить суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення літ. А-1, яке складається з: 1. оглядової зали площею 1672,0 кв.м.; 2. кімнати площею 6,5 кв.м.; 3. кімнати площею 16,0 кв.м.; 4. Кімнати площею 1,5 кв.м.; 5. кімнати площею 2,4 кв.м.; 6. кімнати площею 12,5 кв.м.; загальною площею 1710,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з невиконання відповідачем договору про спільну діяльність від 21.04.2008 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення згідно поданій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, надав до суду заперечення проти позову, надав пояснення згідно заперечень та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився, надав до суду заперечення проти позову, надав пояснення згідно заперечень, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив постановити рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального код України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно із ст.60 Цивільного процесуального код України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір про спільну діяльність від 21.04.2008 року. Згідно з умовами вказаного договору про спільну діяльність від 21.04.2008 року сторони домовились здійснювати спільну діяльність щодо реконструкції, ремонту та перебудови нежитлового приміщення (колишнього кінотеатру «Молода Гвардія» за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законодавству. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю. сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 1999 року, укладеного між ТОВ «Стронг» та ТОВ «Марш», позивач купив колишній кінотеатр «Молода Гвардія» за балансовою вартістю у розмірі 8572 грн. Вказаний об`єкт належав продавцю на підставі договору купівлі-продажу приміщення, проданого по конкурсу від 12.09.1996 року, затвердженого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 490 від 12.09.1996 р. Право власності у ТОВ «Стронг» було зареєстровано в Луганському міському бюро технічної інвентаризації 10.12.1996 року в реєстровій книзі № 16 за номером 2372.

За договором купівлі-продажу від 25.03.1999 року, укладеного між ТОВ «Стронг» та ТОВ «Марш», позивач прийняв на себе зобов`язання по внесенню інвестицій у сумі 500 000 грн., передбачених розділами 5 та 7 договору купівлі-продажу від 12.09.1996 року, укладеного між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ «Стронг».

Судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу колишнього кінотеатру «Молода Гвардія» від 25.03.1999 року, діяв Цивільний кодекс України від 01.01.1964 року. У відповідності до ст. 224 Цивільного кодексу України, який вступив в дію 01.01.1964 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно та оплатити за нього вказану грошову суму. Цивільним кодексом України, що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу не визначалась форма договору купівлі-продажу нерухомого майна, однак у статтею 47 Цивільного кодексу України було передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, передбачених законом. На момент укладення договору купівлі-продажу колишнього кінотеатру жодним законом не було передбачено обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, тому договір був укладений у простій письмовій формі, що не суперечило діючому, на момент укладення договору, законодавству. Фактична передача майна від продавця до покупця підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення колишнього кінотеатру «Молода Гвардія» від 25.03.1999 року.

З метою виконання умов договору купівлі-продажу колишнього кінотеатру від 25.03.1999 року щодо внесення інвестицій в об`єкт покупки, ТОВ «Марш» звернулось до Луганської міської ради з заявою про надання дозволу на проектування та проведення будівельних робіт по реконструкції колишнього кінотеатру. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 04.06.1999 року № 146/9 Товариству з обмеженою відповідальністю «Марш» було дозволено проведення робіт по проектуванню реконструкції нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у встановленому законодавством порядку. Також Товариству з обмеженою відповідальністю «Марш» надано в постійне користування земельну ділянку площею 3076 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення нежитлового приміщення відповідно до проекту відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що для проведення реконструкції колишнього кінотеатру «Молода Гвардія» позивач уклав з ОСОБА_1 договір про спільну діяльність від 21.04.2008 року, за умовами якого сторони повинні були зробити конкретні дії, об`єднати грошові кошти і взяти участь у реконструкції, ремонті та перебудові нежитлового приміщення колишнього кінотеатру «Молода Гвардія». Згідно умов договору про спільну діяльність від 21.04.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони повинні були зробити конкретні дії, об`єднати грошові кошти і взяти участь у реконструкції, ремонті та перебудові колишнього кінотеатру «Молода Гвардія» за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.1. договору відповідача зобов`язаний був придбати будівельні матеріали і сплатити половину вартості робіт з реконструкції. У відповідності до п. 1.2. договору позивач зобов`язаний був придбати будівельні матеріали, підготувати необхідні документи, здійснювати контроль за ходом робіт і сплатити половину вартості ремонтно-будівельних робіт. Згідно з п. 2 договору про спільну діяльність, право власності на перебудований об`єкт нерухомості розподіляється у відповідності до вкладених коштів на його реконструкцію, ремонт та перебудову.

Для проведення робіт з реконструкції об`єкту позивач за власні грошові кошти придбав необхідні будівельні матеріали. Також на виконання умов договору про спільну діяльність, позивач 09.06.2008 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сін-Буд» договір підряду, на підставі якого підрядник, на власний ризик зобов`язаним виконати й в обумовлений договором строк здати роботи з реконструкції нежитлового приміщення - колишнього кінотеатру «Молода Гвардія», розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Позивач оплатив підряднику вартість проведення ремонтно-будівельних робіт з реконструкції об`єкту у сумі 245780 грн. Згідно листа ТОВ «Сін-Буд» від 22.06.2009 року позивач заборгованості за договором підряду від 09.06.2008 року перед підрядником немає. Ремонтно-будівельні роботи з реконструкції об`єкту підрядником були проведені в повному обсязі та 03.06.2009 року здані замовнику - позивачу за актом здачі-приймання виконаних робіт. Реконструйоване нежитлове приміщення знаходиться в належному стані та придатне до експлуатації. Об'єкт нерухомості реконструйований по всіх будівельних, технічних і санітарних нормах.

Судом встановлено, що на замовлення позивача було проведено технічну інвентаризацію об`єкту нерухомості та зроблений технічний паспорт від 12.09.2013 року, відповідно до якого об'єкт нерухомості Літ. А-1 складається з: 1. оглядової зали площею 1672,0 кв.м.; 2. кімнати площею 6,5 кв.м.; 3. кімнати площею 16,0 кв.м.; 4. кімнати площею 1,5 кв.м.; 5. кімнати площею 2,4 кв.м.; 6. кімнати площею 12,5 кв.м.; загальною площею 1710,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Об`єкт нерухомості знаходиться на балансі позивача.

Як встановлено п. 3.1. договору про сумісну діяльність від 21.04.2008 року строк закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань встановлений до 09.06.2009 року.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що в порушення укладеного договору про спільну діяльність від 21.04.2008 року, відповідач не виконав умови договору з придбання необхідних матеріалів, оплати половини вартості робіт з реконструкції об`єкту. В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилався на скрутне фінансове становище, однак у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно п. 2 договору право власності на збудований об`єкт нерухомості розподіляється відповідно до вкладених коштів на його будівництво.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Стаття 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до п. 2, 4, ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки відповідач не виконав умови договору про спільну діяльністю, не придбав необхідних матеріалів, не сплатив половину вартості робіт, не приймав участь у проведенні технічної інвентаризації збудованого об`єкту, що не заперечується сторонами, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 331, 526,629 ЦК України, ст.ст. 11, 15, 60, 122, 157, 158, 214, 215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш» до ОСОБА_1, третя особа - Луганська міська рада про визнання права власності на об`єкт нерухомості задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Марш», код ЄДРПОУ 24186305, право власності на нежитлове приміщення літ. А-1, яке складається з: 1. оглядової зали площею 1672,0 кв.м.; 2. кімнати площею 6,5 кв.м.; 3. кімнати площею 16,0 кв.м.; 4. кімнати площею 1,5 кв.м.; 5. кімнати площею 2,4 кв.м.; 6. кімнати площею 12,5 кв.м.; загальною площею 1710,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш» підлягає державній реєстрації.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оскарження рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий М.В. Антоненко