Рішення

від 07.04.2014 по справі 914/650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2014 р. Справа № 914/650/14

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Львівського автотранспортного підприємства «Агротранссервіс», м.Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс», м.Львів

Про стягнення 46785,51 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Сьома І.Б. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Маїк С.Б.

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічним акціонерним товариством «Львівського автотранспортного підприємства «Агротранссервіс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс» про стягнення 46785,51 грн.

В судовому засіданні 24.03.14 р. судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Представником позивача 04.04.14 р. було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині нарахованої пені, а відтак просить суд стягнути з відповідача 44 301,25 грн. - основного боргу та пені - 1 608,50 грн. Дану заяву представник позивача в судовому засіданні підтримав повністю та просив задоволити.

Відповідач явки повноважного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 07.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Львівське АТП «Агротранссервіс» (надалі Орендодавець) та ТзОВ «ВККЦ «КИЯС» (надалі Орендар) було укладено Договір № 65 оренди приміщення для офісу (без права суборенди) (надалі Договір).

На виконання п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул Городоцька, 367/а, загальною площею об'єкта оренди 58,1 м.кв.

Відповідно до п. 4.3. Договору, Орендар повинен сплачувати орендну плату у національній валюті України, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Орендодавця щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що передує розрахунковому, тобто шляхом здійснення передоплати на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем, однак, свої договірні зобов'язання в частині оплати орендованого приміщення за період з 01.07.12 р. по 07.02.14 р. виконав частково, заборгувавши 44 301,25 грн.

Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 44 301,25 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Згідно пункту 6.2 Договору у випадку порушення порядку та строків внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вище зазначеного та ст. 258 ЦКУ, ст. 232 ГКУ з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 608,50 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 65 оренди приміщення для офісу (без права суборенди), Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул Городоцька, 367/а, загальною площею об'єкта оренди 58,1 м.кв.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, порушивши п. 4.3. Договору, відповідно до якого Орендар повинен сплачувати орендну плату у національній валюті України, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Орендодавця щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що передує розрахунковому, тобто шляхом здійснення передоплати на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем, вище зазначене призвело до виникнення заборгованості в сумі 44 301,25 грн. за період з 01.07.12 р. по 07.02.14 р.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно пункту 6.2 Договору у випадку порушення порядку та строків внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, заявлена в межах шестимісячного строку і згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог становить та підлягає до стягнення в розмірі 1 608,50 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати боргу та не подання ним доказів, які б спростовували позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,75,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «Кияс» (79058, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 19, кв. 1, код ЄДРПОУ 31144689) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівського автотранспортного підприємства «Агротранссервіс» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367/а, код ЄДРПОУ 13830007) - 44 301,25 грн. - основного боргу, 1 608,50 грн. - пені, 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.04.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.