Рішення

від 07.04.2014 по справі 911/741/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" квітня 2014 р. Справа № 911/741/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укзернопром-Єлізавєтово», с. Єлізавєтово, Сакський район, АР Крим

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», м. Бровари

про стягнення 76 879,06 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -Бабич Є.В. предст. дов б/н від 15.12.2013р.;

відповідач 1 - не з'явився.

відповідач 2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укзернопром-Єлізавєтово» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (відповідач 2) про солідарне стягнення 76 879,06 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 73 669,20 грн. сума основного боргу та 3 209,86 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.14р. було порушено провадження у справі № 911/741/14 та призначено її розгляд на 07.04.2014р.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 11.03.14р., у судове засідання не з'явилися, відзиву на позовну заяву не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається зі Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 11.03.2014р. місцезнаходженням відповідачів є адреси, які зазначені в позовній заяві та, на які були відправлені ухвали про порушення провадження, що свідчить про те, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи те, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

07.04.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

В серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Єлізавєтово» (відповідач-1) насіннєвий матеріал, загальною вартістю 73 669,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № АП-07-0567 від 21.08.2012р. на суму 35 054,00 грн. та видатковою накладною № АП-07-0568 від 22.08.2012р. на суму 38 615,20 грн.

Проте, відповідач-1 за отриманий від позивача товар не розрахувався, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 73 669,20 грн.

22.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (поручитель) укладено договір поруки № ПР-07-0529, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Єлізавєтово» (боржник) за зобов'язанням зазначеним у розділі 2 цього договору (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки, в разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора, тощо (п. 1.3 договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під зобов'язанням в цьому договорі розуміють зобов'язання боржника щодо оплати товару отриманого на підставі договору поставки № АП-07-0529 від 21.08.2012р., видаткової накладної № АП-07-0567 від 21.08.2012р., договору поставки № АП-07-0530 від 22.08.2012р. та видаткової накладної № АП-07-0568 від 22.08.2012р.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 допустив прострочення виконання зобов'язання, позивач пред'явив відповідачу-2 вимогу про сплату боргу за поставлений товар, яку було отримано директором ТОВ «Акруа» Марцинкевич Р.Л. 26.12.2013р., про що свідчить відповідний підпис на вимозі.

Враховуючи те, що ані відповідач-2, ані відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за договором поруки ПР-07-0529, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення містяться в ст. 712 Цивільного кодексу України.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим, покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановлено судом, здійснено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та № 5002-8/481-2011 від 28.02.2011р.

Враховуючи вищевикладене та те, що товар був прийнятий відповідачем-1, відповідач-1, у встановлений строк, за отриманий товар не розрахувався, в судове засідання представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися та доказів оплати суду не надали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 73 669,20 грн. основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем за виконання зобов'язання як солідарні боржники (п. 1.2., 1.3. договору).

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 209,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування 3% річних ним було здійснено від кожної накладної окремо.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в розмірі 3 209,86 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідачів на користь позивача підлягає солідарно до стягнення 73 669,20 грн. боргу та 3% річних в розмірі 3 209,86 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. підлягає стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідча-2.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укзернопром-Єлизавєтове» (96511, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Єлизавєтове, вул. Шкільна, 21, код ЄДРПОУ 35813332) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) - 73 669 (сімдесят три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу, 3 209 (три тисячі двісті дев'ять) грн. 86 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 11.04.2014р.

Суддя Щоткін О.В.