Рішення

від 31.03.2014 по справі 757/23035/13-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23035/13-ц

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

31 березня 2014 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Федотова Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування незаконним та стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ «Страхова компанія «РАЙП» про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування незаконним та стягнення суми страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 02.03.2012 року між його сином - ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір добровільного страхування медичних витрат за кордоном №МВТ-1002939 (далі - Договір), згідно з умовами якого страховий захист діяв 365 днів, до 08.03.2013 року, визначена програма страхування «В», територія дії захисту країни Шенгенської угоди. Під час дії Договору страхування, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 року у зв'язку із раптовим погіршенням здоров'я ОСОБА_2 було доставлено до самоврядового публічного закладу охорони здоров'я Ополє Любельське (Республіка Польща), де останньому було надано першу медичну допомогу. Цього ж дня о 23 год.35 хв. внаслідок крововиливу та серцевої недостатності в хірургічному відділені самоврядового публічного заходу охорони здоров'я Ополє Любельське ОСОБА_2 раптово помер.

Через довірену особу позивачем були понесені витрати на надання медичної допомоги в сумі 2 015,00 золотих, що складає 5 065,31 грн., по курсу НБУ на час проведення оплати та витрати проведені на репатріацію тіла в сумі 3 140,00 золотих, що складає 7 797,88 грн. по курсу НБУ на час проведення оплати.

Позивачем 02 жовтня 2012 року було направлено заяву до ТДВ «СК «РАЙП» про відшкодування страхового відшкодування, але листом від 09 січня 2013 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що в Договорі не відмічена група ризику, що передбачає страховий захист під час виїзду на роботу за кордон та не сплачений страховий платіж з підвищенням коефіцієнтом, що передбачає вищезазначений захист.

Позивач вважає, що небажання відповідача ТОВ «СК «РАЙП» сплатити належне страхове відшкодування порушує його право на відшкодування понесених ним збитків, а також вимоги Закону України «Про страхування», тому просить стягнути з відповідача ТОВ «СК «РАЙП» на його користь 12 863,19 грн. - страхового відшкодування, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., витрати на переклад документів у розмірі 475,00 грн., всього: 16 338, 19 грн.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2014 року представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги позивача, просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала..

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому гл.8 ЦПК України, у відсутність відповідача, який згідно зі ст. 74 ЦПК України повідомлений про день та час розгляду справи належним чином і позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні судом встановлено, що 02.03.2012 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір добровільного страхування медичних витрат за кордоном №МВТ-1002939 (далі - Договір), згідно з умовами якого страховий захист діяв 365 днів, до 08.03.2013 року, визначена програма страхування «В», територія дії захисту країни Шенгенської угоди (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у зв'язку із раптовим погіршенням здоров'я ОСОБА_2 було доставлено до самоврядового публічного закладу охорони здоров'я Ополє Любельське (Республіка Польща), де останньому було надано першу медичну допомогу. Цього ж дня о 23 год.35 хв. внаслідок крововиливу та серцевої недостатності в хірургічному відділені самоврядового публічного заходу охорони здоров'я Ополє Любельське ОСОБА_2 раптово помер.

Позивачем через довірену особу були понесені витрати на надання медичної допомоги в сумі 2 015,00 золотих (рахунок №67/2012 від 24 вересня 2012 р.), що складає 5 065,31 грн. по курсу НБУ на час проведення оплати та витрати понесені на репатріацію тіла в сумі 3 140,00 золотих (рахунок №279 від 28 вересня 2012 р.), що складає 7 797,88 грн. по курсу НБУ на час проведення оплати.

Відповідно до п.3.2 Договору, страховим випадком є виникнення в період дії Договору страхування витрат Страхувальника (Застрахованої особи) під час поїздки за кордон за оплату вартості наданих йому невідкладних медичних послуг, передбаченими Договором страхування.

У відповідності до п.9.1 Договору страхування при настанні страхової події Страхувальник (Застрахована особа) або його довірена особа зобов'язання протягом 24 годин зв'язатися із Асистуючою компанією за вказаними у Договорі страхування телефонами.

Про наявність Договору позивачу стало відомо лише 30 вересня 2012 року, після того, як довірені особи привезли в Україну труну з тілом сина - ОСОБА_2. Тому, з незалежних від нього причин позивач був позбавлений можливості узгодити питання репатріації із Страховиком до її здійснення.

Оскільки позивачем були оплачені всі витрати за надання першої допомоги та витрат по репатріації тіла, 02.10.2012 року ним було направлено відповідачу заяву про відшкодування страхового відшкодування, так як майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із життям, здоров'ям були застраховані згідно Договору №МВТ-1002939 від 02.03.2012 року.

У відповідності до п.10.1 Договору страхування для прийняття рішення Страховиком про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування Страхувальником у разі необхідності компенсувати Застрахованій особі самостійно сплачені кошти за отримані медичні послуги під час її перебування за кордоном Страхувальником (Застрахованою особою) подаються документи у термін до 15 календарних днів з моменту її повернення на Україну за умови відсутності поважних причин для своєчасного подання такої заяви.

Листом від 09.01.2013 року за вих..№27 відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, з посилання на те, що в Договорі №МВТ-1002939 від 02.03.2012 року, не відмічена група ризику, що передбачає страховий захист під час виїзду на роботу за кордон та не сплачений страховий платіж з підвищеним коефіцієнтом, що передбачає вищезазначений захист.

Суд вважає, що доводи відповідача, які викладені у вищезазначеному листі є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.982 ЦК України та ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування (страховий поліс) повинен містити: номер поліса, реквізити сторін, страховий ризик, розмір страхової суми, розмір страхового платежу (страхової премії) і строки його сплати, строк дії договору, дату набрання чинності договору страхування.

Пункт 6.2 Договору передбачає, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу до каси Страховика або зарахування страхового платежу на поточний рахунок Страховика.

Як вбачається з частини «А» Договору, одноразовий страховий платіж, передбачений умовами Договору Страхувальник (Застрахована особа) здійснив шляхом внесення страхового платежу до каси Страхувальника 02.03.2012 р.

Відповідно до п.7.4 Договору страхування, страховий платіж сплачується одноразово.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що страховий захист починається з моменту перетину Застрахованою особою державного кордону України, але не раніше дати початку дії Договору страхування.

Страховиком в Розділі 12 Договору чітко визначені підстави, з яких останній може відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Підстав, передбачених ст.ст.991, 998 ЦК України, за якими відповідач може відмовити у виплаті страхової виплати також судом не встановлено.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст.994 ЦК України, у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину.

Позивач, у відповідності до ст.1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги, інші спадкоємці першої черги відсутні, так як ОСОБА_2 не був одружений, мати - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 863,19 грн. суми страхового відшкодування є обгрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не було надано суду доказів щодо спростування позовних вимог позивача.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. та витрати на переклад документів в розмірі 475,00 грн.

Суд вважає, що дані вимоги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст.ст.56,84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Також, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на переклад документів в розмірі 475,00 грн., не підлягають до задоволенню, оскільки умовами страхового договору не передбачено стягнення зазначених витрат.

Разом з тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, пропорційно до задоволених вимог, документально підтверджена сума сплачених судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі 229,41 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про страхування», ст. ст. 10,15, 16, 526,527,629,991,979,994 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215, 224-233 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» у виплаті страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» (код ЄДРПОУ 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму страхового відшкодування в розмірі 12 863 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 19 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» (код ЄДРПОУ 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 41 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.Г.Ільєва