Постанова

від 10.04.2014 по справі 809/906/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа № 809/906/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Споживчого товариства "Моноліт" про стягнення заборгованості в сумі 3357,35 грн., -

ВСТАНОВИВ :

25.03.2014 року Калуська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Споживчого товариства "Моноліт" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 3357,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не погашено в повному обсязі зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях з податку на прибуток, застосованих згідно податкових повідомлень-рішень № 0000741501 від 22.03.2013 року та № 0001581501 від 10.04.2013 року. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 3357,35 грн. в тому числі пеня в розмірі 127,35 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 10.04.2014 року до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, проспект Лесі Українки, будинок 15-А, квартира 285, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 26.03.2014 року, інформацією про права та обов'язки а також судові повістки про виклик до суду, повернулись назад до суду з відміткою відділення зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає - вибув".

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13.03.1998 року проведено державну реєстрацію Споживчого товариства "Моноліт" як юридичної особи, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманих з офіційного веб-сайту технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua/ua, копією свідоцтва про державну реєстрацію від 18.03.1998 року (а.с. 7, 17-20). Відповідач 30.03.1998 року взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, що підтверджується довідкою № 28-1/3735 від 03.08.2000 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2013 року та 09.04.2013 року позивачем за наслідками проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток, складено акти № 510/1501/25569853 та № 811/1501/25569853, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000741501 від 22.03.2013 року та № 0001581501 від 10.04.2013 року, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 3230,00 грн. (а.с. 11-12, 14-15).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач надіслав відповідачу рекомендованими листами на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак, як вбачається з відмітки працівника відділення зв'язку на конверті: «за зазначеною адресою не проживає», вказана рекомендована кореспонденція не була вручена адресату (а.с. 13, 16). Проте суд, враховуючи, що вказані податкові повідомлення-рішення направлені за адресою місцезнаходження відповідача, яка внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виходячи зі змісту пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вважає, що вони є врученим платнику податків - відповідачу у справі.

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, відсутні судові рішення з яких би вбачався факт оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000741501 від 22.03.2013 року та № 0001581501 від 10.04.2013 року.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з довідки позивача № 1886/10/250 від 17.03.2014 року, станом на 17.03.2014 року за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 127,35 грн. (а.с. 5).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З поданої позивачем довідки № 2249/10/250 від 04.04.2014 року вбачається, що Калуською ОДПІ надсилалася відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" № 1/170/10506/10/240 від 19.05.2008 року та форми Ю2 № 2/238/13411/10/240 від 19.06.2008 року. Однак як видно з актів позивача від 28.06.2008 року, від 22.08.2008 року, копій конвертів, направленні рекомендованими листами вказані податкові вимоги повернулись назад з відмітками установи зв'язку про їх не вручення за закінчення терміну зберігання. Проте суд, враховуючи норму п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, а також вище встановлені обставини, вважає, що вказані податкові вимоги є врученими платнику податків - відповідачу у справі.

Також суд, враховуючи, що відповідач не подав суду доказів виконання вказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, а також беручи до уваги довідку позивача № 2249/10/250 від 04.04.2014 року про те, що з моменту виставлення податкових вимог № 1/170/10506/10/240 від 19.05.2008 року та № 2/238/13411/10/240 від 19.06.2008 року по день звернення до суду з цим позовом, податковий борг відповідача не переривався, дійшов висновку, що вказані податкові вимоги відповідно до положень статті 60 Податкового кодексу України вважається невідкликаними.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд вважає підставним звернення позивача до суду з позовом про стягнення податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 3357,35 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Таким чином, адміністративний позов Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Споживчого товариства "Моноліт" про стягнення заборгованості в сумі 3357,35 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити повністю.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Споживчого товариства "Моноліт" (ідентифікаційний код 25569853, що знаходиться за адресою: 77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, проспект Лесі Українки, будинок 15-А, квартира 285) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 3357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 10.04.2014 року.