Постанова

від 02.04.2014 по справі 1570/7131/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/7131/2012

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 23781, 67 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 941, 75 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 23781, 67 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 941, 75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував порушенням з боку ТОВ «Сузір'я» ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Сузір'я» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Великомихайлівському районі суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 23781, 67 грн. / двадцять три тисячі сімсот вісімдесят одна грн., 67 коп./ та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 941, 75 грн./ дев'ятсот сорок одна грн., 75 коп.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ «Сузір'я» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що рішення першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Одеськім обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що ТОВ «Сузір'я» порушуються права незахищених верств населення та на протязі 2011 р. недораховуються кошти до державного бюджету України за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно звіту за формою № 10-ПІ за 2011 рік, наданому відповідачем Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2011 рік на ТОВ «Сузір'я» склала 60 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 2 робочих місця.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову кількість для інвалідів, сума адміністративно-господарських санкцій за 1 робоче місця, не зайняте інвалідом, становить 23781, 67 грн. (1426900:60Ч1=23781, 67 грн.).

З урахуванням вищенаведеного та відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, згідно розрахунку, були застосовані до ТОВ «Сузір'я» адміністративно-господарські санкції шляхом нарахування до сплати 23781, 67 грн. за 1 нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.

Незважаючи на викладене, ТОВ «Сузір'я» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ, суми нарахованих Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23781, 67 грн. ТОВ сплачено не було, у зв'язку з чим, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовними вимогами про стягнення у примусовому порядку з ТОВ «Сузір'я» вищезазначеної суми штрафних санкцій та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 941, 75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не було створено жодного робочого місця.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

За змістом пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Основними завданнями Фонду, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

У відповідності до пункту 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Позивач відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

На підставі приписів ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон № 875-ХІІ, Закон), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

За змістом частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

На підставі частини 3 статті 18-1 вказаного Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Слід зазначити, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

За змістом частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі ч.2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Водночас в контексті вищевказаних положень статей 18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сузір'я» своєчасно створювало робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувало державну службу зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності згідно вимог законодавства, своєчасно подавало звіти до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач протягом 2011 року не вжив всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів - для виконання нормативу у відповідності до законодавства. Таким чином відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, за яке передбачається адміністративного-господарська санкція.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду обставини, які б свідчили, що відповідач не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доводи позивача про те, що сам по собі факт невиконання зазначеного нормативу є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів не сприймає, оскільки відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, та оскільки відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами на підприємство необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі № 1570/7131/2012 - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян